Відповідний допис з'явився на його сторінці у Facebook.
Коли опиняєшся за межами "тієї, що піднімається з колін" – перше, що тебе вражає – відсутність розлитої в атмосфері напруги. Не іскрить. Потім починаєш розуміти: це від того, що немає рамок, немає похмурих облич, косих поглядів з-під чола, немає нескінченних охоронців і ментів з кияками, ніхто не говорить тобі про пильність і терористів, про те, що всюди небезпечно, що тебе можуть підірвати і вбити твоїх дітей, що життя – територія підвищеної небезпеки,
– наголошує він.
Згодом, за його словами, приходить крамольна думка: "А навіщо боятися? Ми все одно якось помремо, але явно не сьогодні, і цей день є унікальним, треба радіти та посміхатися життю".
"І ти вливаєшся в потік простої повсякденності, забувши про тремтіння під колінами. Потім ловиш себе на думці, що не фільтруєш мову, висловлюючи те, що насправді думаєш. А ще за кілька днів новини з Росії починають сприйматися тобою як вісті з божевільні. Ще за деякий час ти починаєш запитувати себе: чому інші можуть вільно жити, а ми так не вміємо? Адже можемо ж! Приїжджаємо в Європу та можемо!" – підкреслює журналіст.
Також Олександр Сотник зауважив, що коли повертаєшся в Росі – все стає на своїй місця: з голови на ноги, як і повинно бути в "тій, що встає з колін".
Читайте також: Відомий журналіст пояснив, через що він покинув Росію