Зараз Україну знов накрила хвиля нападів на громадських активістів.

У Маріуполі охоронна фірма, чий керівник втік до Москви, до каліцтва побила прикордонників, які звернулися до них у кафе, де ці охоронці працювали, українською мовою. В Одесі вже втратили рахунок, скільки місцевих, які виступають проти корупції і російських зв'язків мера Геннадія Труханова, пережили показові побиття, у тому числі з ножовими пораненнями.

Читайте також: Напад на Вербича: кого у цей час охороняли підлеглі Авакова

Навіть у Києві, де українська ідентичність утверджена, наново з ножами і молотком намагалися вбити Дмитра Іващенка – ветерана Війни за Незалежність, який пройшов бої за Донецький аеропорт. Таких історій стає все більше. І одна з причин цієї хвилі – подібні напади не розслідуються або розслідуються аби як. Лише за останні дні я відправив одне депутатське звернення про необхідність позбавлення ліцензії охоронної фірми, чиї працівники розправилися з прикордонниками.

Насправді це не перший їхній напад – три роки тому вони за аналогічних обставин з ентузіазмом покопали ногами бійця батальйону Нацгвардії. Ця охоронна фірма – вона називається "Рубіж" – далі має ліцензію від Міністерства внутрішніх справ. А головному нападнику, який ламав прикордоннику щелепу – без проблем дали втекти до окупованого Криму.

Інше депутатське звернення я направив через гальмування розслідування нападу на кіборга у Києві. Поліція встановила одну з учасниць нападу. Вона виявилася донькою полковника Сергія Лапінського, який служить у Міністерстві оборони України – в департаменті внутрішнього аудиту. Їй швидко дали умовний термін за статтею про групове хуліганство.

Читайте також: Політичні репресії Луценка та Аброськіна: як затримують українських солдатів і волонтерів

Організатор нападу начебто утік в напрямку до Польщі, але досі не оголошений в розшук Інтерполом – про що я і направив звернення українському бюро. Ще трьох учасників нападу з ножами і молотком на нашого героя взагалі не встановили, не говорячи, щоб знайшли.

Чому кожному з нас варто сприймати напади на ветеранів, громадських активістів чи журналістів як на себе? Бо ці люди нас захищали. Бо вони протистоять обкраданню кожного з нас корупціонерами. Бо вони інформують нас про небезпеки для всього суспільства.

Нинішні важкі часи, у тому числі російська агресія вчить нас – кожна проблема, кожна слабкість, яка є у державі, легко може обернутися розбомбленим будинком, приходом окупанта, смертю когось з близьких. І захищати тих, хто відстоює інтереси суспільства – це не просто шляхетно. Це вигідно. Це питання виживання, збереження себе і своєї родини. Так що будемо "один за всіх і всі за одного". Пам'ятаймо, що держава – це ми.