НЕчесть тижня
Судді Дніпропетровського апеляційного господарського суду Білецька, Тищик та Верхогляд, очевидно, цього не робили, або просто знехтували рядом законодавчих актів та практикою Європейського суду з прав людини.
Читайте також: Через які фальсифікації ще одна суддя Майдану залишилася на посаді
У січні 2011 року колегія суддів під головуванням Тетяни Верхогляд розглядала апеляційну скаргу у справі про банкрутство. Суд першої інстанції визнав права кредитора, якому банкротуюче підприємство заборгувало кругленьку суму.
Але в апеляції не погодились. При цьому судді, ухвалюючи рішення, не взяли до уваги, що суму заборгованості боржника було встановлено ще у 2007 році рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду. Обґрунтовуючи своє рішення, Апеляційний суд посилався на статтю, у якій зазначено, що дія цього закону не поширюється на міжнародний комерційний арбітраж. А стаття 35 закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", чітко зазначає, що арбітражне рішення є обов'язковим.
Крім того, рішення суду суперечило практиці Європейського суду з прав людини. У схожій справі ЄСПЛ чітко зазначив, що Міжнародний комерційний арбітражний суд є "судом, встановленим законом", а його рішення прирівнюються до рішень інших судів, які підлягають обов'язковому виконанню".
Європейський суд з прав людини
Цю позицію ЄСПЛ висловив ще у 2008 році. Тож, судді Дніпропетровського апеляційного господарського суду мали три роки, щоб з нею ознайомитись та зобов'язані були застосовувати у своїй практиці. На щастя, позивачі краще були обізнані з практикою Європейського суду, ніж українські судді, тому звернулись за захистом своїх прав.
У результаті, ЄСПЛ поклав на Україну обов'язок не лише надати заявникам справедливу сатисфакцію, а й компенсувати збитки, завдані тривалим очікуванням відшкодування. Таким чином, протиправними діями судді Верхогляд державі були завдані збитки на суму майже 3 мільйони доларів. Цікаво, що у квітні минулого року суддя проходила кваліфікаційне оцінювання. Громадська рада доброчесності аналізуючи досьє судді, виявила й інші порушення.
Тетяна Верхогляд перевищувала швидкість на дорозі, неналежно декларувала майно та доходи, приховувала вартість авто у її власності. Але все це не стурбувало Кваліфікаційну комісію суддів. Тож Тетяна Верхогляд і далі продовжує працювати суддею.
"НЕчесть тижня" – суддя Тетяна Верхогляд
Премію "НЕчесть тижня" отримує суддя Дніпропетровського апеляційного господарського суду Тетяна Верхогляд за ухвалення очевидно свавільного рішення, яке суперечить нормам українського законодавства та порушує право особи на справедливий судовий розгляд.
Честь тижня
Лауреат нашої премії значно краще знайомий з практикою ЄСПЛ та застосовує її при розгляді справ. Суддя Верховного суду В'ячеслав Хохуляк був доповідачем у справі про скасування штрафу накладеного податковою. Спочатку позивач програв у суді першої інстанції та подав апеляцію. Але забув сплатив судовий збір. Тож його скарга була залишена без руху.
При цьому суд апеляційної інстанції вказав позивачеві розмір судового збору, який слід було заплатити, а саме 606 гривень 32 копійки. Невдало намагаючись виконати вимогу суду, Позивач сплатив 606 гривень 11 копійок. Тобто на 21 копійку менше. Тож Апеляційний суд знову відмовився розглядати справу і повернув скаргу Позивачеві. Формально суд мав рацію, адже чоловік заплатив менше, ніж встановлено законодавством.
Однак, Судді Верховного Суду не погодились з таким рішенням з огляду на наступне. Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження судових рішень – один з головних принципів судочинства, передбачений Конституцією України. Аналогічні принципи закріплені в Кодексі адміністративного судочинства України та Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод.
Стаття 55 Конституції гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. В численних рішеннях Європейський суд з прав людини звертав увагу, що одним з аспектів справедливого судочинства є доступ до суду. При цьому рівень доступу до апеляції на рівні національного законодавства повинен бути достатнім, щоб кожен міг мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які є втручанням в його права.
Також судді ЄСПЛ звертали увагу, що занадто суворе трактування національними судами процесуальних (формальних) норм позбавило громадян права на доступ до суду і завадило розгляду їх позовних вимог. Це є порушенням Конвенції про захист прав людини й основних свобод.
Тож судді Верховного Суду на підставі доповіді Хохуляка вирішили, що апеляційний суд мав надати позивачеві можливість захистити своє право в суді. Попри те що він не доплатив 21 копійку. Тому направили справу назад до суду апеляційної інстанції для його розгляду.
"Честь тижня" –
В рішенні Верховного суду зауважено: "Інший підхід був би проявом надмірного формалізму і міг би розглядатися як обмеження особи у доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини й основних свобод".
Премію "Честь тижня" за ґрунтовні знання практики ЄСПЛ та захист прав скаржника отримує суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду В'ячеслав Хохуляк.
Лауреатів премії та антипремії визначає громадська організація "Фундація DEJURE", яка моніторить перебіг судової реформи й добивається очищення суддівських лав.