Навчання у коледжі святого Ігнатія дало непогані знання з математики, історії, англійської мови та потяг до мистецтв – юний Альфред навчився співати. Однак сувора атмосфера виховання у навчальному закладі зробила своє – він став панічно боятися будь-яких помилок, бо за найменший непослух вихователі коледжу били його гумовою палицею.
Читайте також: Одна історія. Чому Джек Лондон міг не з'явитись на світ: моторошна оказія
Атмосферу страху ще більше поглибила Перша світова війна. Гічкока не взяли на фронт, оскільки молодик мав проблеми із зайвою вагою, натомість залишили у тилу, де на одній із військових баз він муштрувався навикам диверсійної та підривної роботи. Здавалося б, до кінця життя Альфред житиме цими страхами допустити помилку й бути покараним, однак у його житті з’явилася нова річ – кіно.
Навчання у інженерному коледжі дало хлопцеві відповідні знання та фах електрика. Саме цю вакансію Гічкок обійняв на всесвітньовідомій студії "Парамаунт". Він і сам не помітив, як почав просуватися по кар’єрній драбині і згодом уже працював художником із виробництва титрів. Завзятість та наполегливість підвищили Гічкока до рангу сценариста й помічника режисера. Він прийшов на студію у 1921 році, а у 1925 вже зняв свій перший фільм.
Читайте також: Одна історія. Чому Клод Моне знищив дві сотні своїх полотен
Кримінальна мелодрама "Сад насолод" отримала позитивні відгуки від кінокритиків і Гічкок зрозумів: за кіно його не сваритимуть, а тому він і далі зніматиме нові й нові кінострічки. Для мене єдиний спосіб позбавитися своїх страхів – це зняти про них новий фільм, – говорив Альфред Гічкок.
Це гасло стало стилем його подальшого життя. Гічкок заживав дедалі більшої слави у колах критиків, режисерів та шанувальників кіно, а отже у публічний простір виливалося все більше його дивацтв та пунктиків.
Мелодрама "Сад насолод" отримала позитивний відгук від кінокритиків
Колеги якось помітили, що він панічно боїться бруду та мікробів і після кожного умивання протирає раковину рушником. А ще Альфред відчував страх до овальних предметів і яєць зокрема, саме тому за своє життя він не з’їв жодного звареного яйця. Ці дивацтва та страхи скоріш допомагали Гічкоку в творчому розвитку. Ще з дитинства він ненавидів і панічно боявся поліцейських. Якось малий Альфред сильно завинив перед батьком і той написав записку, дав її синові та відправив його до поліцейського відділку. Констебль прочитав лист від батька і зробив все, як той просив – закрив юного бешкетника у одиночній камері на кілька годин.
З сусідніх кімнат майбутній режисер чув насмішки та погрози від затриманих і впродовж кількох годин думав, що лишиться у в’язниці назавжди. Звісно, Альфреда відпустили, проте він запам’ятав цей жах назавжди. Загадавши про цей страх, режисер змалював його у фільмі "Шантаж". Одним з головних героїв стрічки став злочинець, якого полісмени заарештували, допитали та помістили в одиночну камеру. Гічкок написав сильний сценарій, багато працював над зйомкою та монтажем і вперше у своїй кар’єрі використав звук. Картина вийшла на екрани у двох версіях: німій та звуковій.
Альфред Гічкок на зйомках фільму "Запаморочення"
Спеціалісти високо оцінили роботу Гічкока, а режисер вбив двох зайців – позбувся одного зі страхів та заробив добрі гроші: фільм "Шантаж" на той час побив усі рекорди прокату і герой нашої оповіді неймовірно розбагатів. Проте, це багатство не зробило з Гічкока щедру людину. До кінця життя він був скнарою та економив на всьому, чому тільки можна. Великий будинок родини Гічкоків прибирали не гувернантки, а медсестри, котрі доглядали за ним, його дружиною та дітьми.
Єдина річ, на яку режисер витрачав багато грошей – це алкоголь. Митець страшенно любив почастувати себе та друзів смачним бурбоном, дорогим вином чи колекційним шампанським. Десятки сортів відбірного спиртного зберігалися у погребі його будинку, а після смерті Гічкока їх розпродали на аукціоні. Режисер панічно боявся війни, бо пам’ятав жахи армійського вишколу часів Першої світової, а тому коли у 1939 році Гітлер напав на Польщу і світ поринув у новий глобальний конфлікт, Альфред переїздить до США. Там починається голлівудський період у кар’єрі митця.
Гічкок обідає з левом
Він об’єднується з відомим продюсером Девідом Селзніком і вони разом починають роботу над фільмом "Ребека". Та дуже швидко ця співпраця зазнає фіаско: два впертих лідери посварилися через одну маленьку дрібницю. При виробництві титрів продюсер хотів, аби літера R поставала у хмарі непроглядного диму, а режисер наполягав на своєму: буква повинна з’явитися на подушці. У підсумку, переміг Селзнік, а Гічкока відсторонили від фінального виробництва та презентації картини.
Опинившись у полоні нового страху та конфлікту, Гічкок знову вирішив перемогти його зйомками кіно. Однак і два наступні фільми, зроблені разом із ненависним Селзніком, результату не дали. У 1960 році Альфред Гічкок знімає фільм під назвою "Психо". Стрічка назавжди змінила історію світового кінематографу. У той час вбивство головної героїні на початку фільму вважалося проявом непрофесіоналізму. Однак Гічкок пішов на цей сміливий крок, змістивши акцент із вбивства на психологізм та хворобу персонажа, який убив героїню.
Кінокритики із захопленням відзначили сцену в душі, яка пізніше стала знаменитою, а ще згодом – попсовим ходом у фільмах жанру горрор. Тут Гічкок вперше використав прийом динамічного монтажу, а вкінці сцени він показав відкриті очі головної героїні зі звуженими зіницями. Пізніше цей прийом використовували ледве не всі режисери для змалювання сцени вбивств, а Гічкок увійшов в історію, як людина, яка змінила це мистецтво назавжди, подолавши свої страхи.