Архів
Курси валют
Погода
      youtube @24
      Loading...
      google @24
      RSS СТРІЧКА
      Загальний RSS

      Топ новини

      Відео новини

      Окремі голи Росії, то якась нечиста сила, – єдиний український арбітр на ЧС з футболу

      Мирослав Ступар працює на матчі ЧС-1982 Франція – Кувейт
      Мирослав Ступар працює на матчі ЧС-1982 Франція – Кувейт / Фото з відкритих джерел

      У Росії триває футбольний мундіаль, котрий правильніше було б іменувати путініалем і ставлення до якого в Україні з огляду на анексований Крим та війну на Донбасі відверто негативне.

      Втім, де б головна футбольна подія чотириріччя не відбувалася, спеціалісти і більшість уболівальників без уваги залишити її не можуть. Абстрагуватися і дивитися виключно футбол важко, однак якщо все ж це зробити, то цікавого можна побачити чимало.

      Наразі на чемпіонаті світу-2018 завершився 1-й і розпочався 2-й тур. Збірна Росії, перемігши двох немічних суперників, навіть встигли за вірогідністю 99 відсотків ґарантувати собі місце в 1/8 фіналу. Взагалі ж 1-й тур запам’ятався великою кількістю сенсацій – поразкою німців від мексиканців, колумбійців від японців, нічиїми у зустрічах Аргентина – Ісландія та Бразилія – Швейцарія. Здивували поляки, поступившись без варіантів Сенеґалу. А ще обиватель, який футбол дивиться по великих святах, відкрив для себе систему VAR. На нинішньому мундіалі вперше суперечливі моменти судді розглядають з допомогою відеоповторів.

      Власне, з суддівського аспекту розпочав ділитися враженнями від вже побаченого з екрану телевізора Мирослав Ступар, колись воротар івано-франківського "Спартака", луцької "Волині" і хмельницького "Динамо", а згодом – єдиний український арбітр, який працював на матчах фінальної частини чемпіонату світу.

      "В наші часи було трохи простіше…"

      Кожен мундіаль вносить зміни у тенденції розвитку футболу, зокрема й суддівства, – бере слово Мирослав Іванович. – Втім, наразі на цьому чемпіонаті світу чогось свіжого я не побачив. Можливо, якісь новітні тенденції вдасться викристалізувати ближче до фіналу. Для футболу загалом та ж система VAR (відеоасистент рефері) не нова. Вперше її випробували ще на юніорському чемпіонаті світу і торішньому Кубку конфедерацій. Звісно, це революція в арбітражі.

      Читайте також: Дивна пожежа, смерть наркомана і каяття зіркового хулігана – нефутбольні цікавинки ЧС-2018

      Добре, що ФІФА відмовилася від додаткових асистентів за ворітьми, яких у європейському футболі вперто насаджує італієць П’єрлуїджі Колліна. Їхня поява жодних позитивних змін у якість суддівства не внесла. Так, система VAR витратніша, крім самої апаратури, треба оплачувати роботу додаткових асистентів, які спостерігають за грою з моніторів. Однак ці витрати бодай виправдані, бо з тими мільйонами, які крутяться в футболі, лише суддівство залишалося в зародковому стані. Відеоповтори давно використовуються в хокеї, тенісі, багатьох інших видах. І лише футболісти досі вперто стояли на своєму. Спроби завуалювати помилки людським фактором нерозумні, адже окремі похибки вартують дуже дорого як із суто спортивної, так і з матеріальної точок зору.

      Система VAR спрямована саме на допомогу при розгляді суперечливих ігрових моментів, бо для фіксації взяття воріт також почала використовуватися система лінії воріт, з допомогою якої на цьому чемпіонаті вже зарахували два забитих м’ячі. Арбітрові в полі поступає миттєвий сигнал "Goal, goal, goal", після якого можна без вагань вказувати на центр поля. Тепер помилок на кшталт тієї, яку допустила бригада угорця Віктора Кашшаї на чемпіонаті Європи-2012, не зарахувавши голу українця Марко Девіча, вдасться уникнути.

      З допомогою системи VAR на Мундіалі-2018 уже призначалися пенальті, а в матчі Сербія – Коста-Ріка навіть після перегляду повтору була показана жовта картка за відмашку.

      Арбітр використовує систему VAR
      Система VAR – "третє око" арбітра | Фото Getty

      Не використовувати відеоповтори в наш час абсурдно з різних точок зору. Звичайно, помилки судді допускали завжди, зокрема й у ті часи, коли судив я. Але нам все ж було трохи простіше, бо в сучасному футболі суттєво виросла динаміка гри. Ні, швидкісних футболістів не бракувало й у 1950-1990-ті, однак зараз відчутно збільшилася командна швидкість. Колись одиниці бігали так, як Олег Блохін. Зараз несуться всі без винятку. В кожній команді. Рефері встигнути за розвитком подій щоразу складніше. Звідси, а також через втрату концентрації з огляду на фізичне навантаження виникають помилки. Неправильні рішення, в свою чергу, впливають на градус матчу, породжують у гравцях нездорові емоції. З розумінням, що є система VAR, що в разі чого арбітр перегляне момент, футболіст може сконцентруватися виключно на грі. Відповідно й арбітрів ніхто не пресуватиме так, як раніше. Суперечок і конфронтацій на полі стане значно менше.

      Читайте також: Гольовий землетрус, "фестиваль насильства" і скандаліст Марадона – нефутбольні цікавинки ЧС-2018

      Однак навіть з відеоасистентом дивних рішень у 1-му турі чемпіонату світу не бракувало.

      Я б виділив відразу шість. По двох з них, коли були порушення у штрафному майданчику африканців у матчі Туніс – Англія, але рефері не скористався системою VAR, ФІФА вже навіть розпочала розслідування.

      Іспанець Дієґо Коста зрівняв рахунок (1:1) після того, як з допомогою відмашки зумів позбутися опіки португальця Пепе. У матчі Німеччина – Мексика оборонець чемпіонів світу Матс Гуммельс на 69-й хвилині завалив Чічеріто. Одинадцятиметрового не було. У зустрічі Бразилії та Швейцарії європейці зрівняли рахунок після того, як Стівен Цубер перед тим, як пробити головою, двома руками штовхнув у спину оборонця Міранду. Трохи пізніше в тій же грі оборонець швейцарців Мануель Аканджі обійняв у власному карному майданчику нападника Ґабріеля Жезуса, однак арбітр на позначку не вказав.

      На жаль, загалові досі не розшифрували, яким чином використовується система VAR. Можемо здогадуватися, що по радіозв’язку арбітр отримує сигнал, що є суперечливий момент, але рішення, чи переглядати його, приймає сам. Однак це не точно, бо доконаної інформації від офіційних осіб ми не почули. Тому не можна сказати напевне, чому у згадуваних епізодах рефері не скористався відеопереглядом.

      Крім того, як на мене, ще не встигли адаптуватися до нових реалій й самі футболісти. Гравці, які виступають в німецькому, італійському чи австралійському чемпіонатах, до системи VAR вже звикли і знають, що в разі потреби можна до арбітра апелювати. Можливо, апеляції треба за прикладом тенісу регламентувати (тенісисти впродовж сету мають право двічі попрохати відеоперегляд і у випадку, якщо прохання було доречним, спроба зберігається – Прим. авт.).

      Оператор системи VAR
      Так працює оператор системи VAR | Фото Getty

      "Окремі голи Росії – то якась нечиста сила"

      Кілька суперечливих епізодів було і у вчорашньому матчі Росія – Єгипет.

      Дискусійний епізоди бачу лише два. Перший – призначення пенальті у ворота росіян. Могаммеда Салаха збили на лінії карного майданчика. Арбітр справедливо порушення зафіксував, але спершу виніс м’яч за межі карної зони. Змінив рішення рефері після апеляцій єгипетських футболістів. До послуг відеоасистента парагваєць Енріке Касерес вочевидь не вдався тому, що отримав підказку від помічника на лінії, який знаходився навпроти і точно бачив, де відбулося падіння.

      Ще одне падіння у штрафному майданчику росіян трапилося при рахунку 3:1, коли Ілля Кутєпов притримав нападника Марвана Могсена. Правда, єгиптянин теж оборонця притримував, але лише однією рукою, тоді як росіянин допомагав собі двома. Так, більше фолив Кутєпов, але не виключаю, що після відеоперегляду арбітр залишив би своє рішення в силі. Інша річ, що нерідко пенальті за такі порушення призначають.

      Читайте також: Перший скандал на ЧС-2018, ведмідь-шоу і проукраїнські матрьошки

      Свідомо чи ні, але в зустрічах за участю Росії незрозумілі суддівські рішення трапляються вдруге поспіль. І якщо епізод з Кутєповим-Могсеном дискусійний, то не помічений величезний офсайд натуралізованого оборонця господарів Маріо Фернандеса в першому поєдинку з командою Саудівської Аравії – помилка просто кричуща.

      Добре, що вона не призвела до взяття воріт. То була 16-та хвилина гри і цей момент міг вплинути на результат. Взагалі, з офсайдами по той бік екрану розбиратися дуже непросто. Мені дуже не подобається якість трансляцій з Росії. Як правило, повтори суперечливих моментів даються під кутом, так, що важко намалювати навіть уявну лінію, тоді як з можливостями сучасної техніки начебто не складно провести пряму, зробити стоп-кадр навіть під час прямої трансляції. Це робиться постійно навіть під час демонстрації поєдинків українського чемпіонату.

      Крім того, бракує повторів крупним планом. Взяти вчорашній поєдинок між поляками і Сенеґалом, коли наприкінці зустрічі нападник африканців входив до карного майданчика суперників і впав після підкату оборонця. Суддя пенальті не призначив, навіть усно попередив сенеґальця, що може покарати його за симуляцію. Однак що там було насправді, розібратися неможливо, бо під час трансляції нам продемонстрували лише один повтор з загального плану.

      А ще відзначив би дивний шрифт титру, мало того, що дрібний, так ще й літери на ньому іноді зливаються так, що неможливо прочитати прізвищ гравців, яких погано знаєш. Можу сказати, що трансляції Євро-2012 з України і Польщі були значно якіснішими.

      З суто футбольної точки зору варто виділити велику кількість несподіваних результатів.

      Треба враховувати, що тренери команд мислять стратегічно. На чемпіонат світу ґранди приїжджають не для того, щоб виграти один матч чи груповий турнір. Треба розподіляти сили з розрахунку, що впродовж місяця доведеться провести сім матчів. І це після виснажливого клубного сезону. То росіяни вочевидь поставили за мету вихід з групи і свого вже досягли. Решта буде бонусом. Згадайте, як мучилася команда Станіслава Черчесова в товариських матчах перед мундіалем. Проте на старті чемпіонату світу вони забили вісім м’ячів.

      Треба враховувати й силу суперників.

      Я б навіть сказав – нечисту силу. Подивіться, які м’ячі забивають росіяни. Перший м’яч єгиптянин забив у власні ворота, в епізоді, коли був другий гол, африканці стоячи спостерігали, як їм за спини забіжить Фернандес. І лише третій м’яч у виконанні Артема Дзюби був наслідком індивідуальної майстерності нападника. Проткнув одного, другого і холоднокровно пробив у кут. Артем, звісно, трохи "дерев’яний" гравець, але то ж "машина". Мені Дзюба майже один в один нагадує форварда ташкентського "Пахтакора" 1960-х Геннадія Красницького. Теж кремезний, але, здається, з 38-м розміром взуття.

      Читайте також: Привид тероризму, суперPelmeni і гольові трусики для жінок – нефутбольні цікавинки ЧС-2018

      Втім, повернемося до фаворитів. Німеччина, Аргентина, Бразилія, Іспанія, Франція розраховують на більше, ніж Росія, тому й стратегію на турнір обрали іншу.

      Найяскравішим у цьому контексті є чемпіонат світу-1982, на якому я власне й судив. Хто тоді міг подумати, що чемпіонами стануть італійці? З групи команда ледве виповзла, але з кожною наступною стадією додавала і фінал виграла дійсно яскраво. Зазвичай такі турніри виграють ті, хто поступово набирає форму, не губить очок у матчах, які складаються не найліпшим чином. Звісно, винятки є. Як, скажімо Бразилія в 1958-му чи 1962-му. Ця команда розкатала всіх суперників в одні ворота. Але зазвичай шлях до перемоги значно складніший.

      Мирослав Ступар
      Мирослав Ступар (праворуч)

      "Мати в команді зірку – класно, але треба вміти побудувати навколо неї гру"

      За моїми спостереженнями, гра німців чи бразильців поставлена гарно і це було помітно навіть за відсутності результату. А ось Аргентина продовжує страждати Мессі-залежністю. Кун Аґуеро, Ді Марія, Білья, Маскерано наче й непогані футболісти, але всі їхні дії зводяться до того, щоб віддати м’яч Мессі і очікувати, що Ліонель створить диво.

      Так, футболісти вони непогані, але то не Іньєста, Шаві чи Феліппе Коутіньо. У збірній Мессі бракує рівноцінного рівня партнерів. Про того ж Салаха взагалі годі говорити. Я взагалі не дивувався б, що в матчі з Росією Могаммед мав півтора момента. Єгипет – команда бійців. Творчого футболу, у який Салах звик грати в "Ліверпулі" чи раніше в "Ромі", ця збірна демонструвати не здатна. До того ж врахуйте, що Могаммед багато пропустив через травму, отриману в київському фіналі Ліги чемпіонів. Так, з одного боку відпочив. А з іншого – втратив ігрову практику. У вчорашньому матчі це було помітно.

      На відміну від вище згадуваних, Польщу до числа ґрандів не віднесеш. Однак перший матч проти Сенеґалу команда Адама Навалки провела бездарно.

      Сенеґальці просто розтерзали наших сусідів. Навіть не знаю, що Навалка робитиме надалі. Африканці були швидшими, банально запресував поляків. Від безсилля "кадра" збилася на грубість. Не знаю, можливо, Навалці вартувало трохи омолодити команду. Порівняйте нинішній склад з тим, що виступав у Франції на Євро-2016. Майже одні й ті ж люди. Звичано, то добре, коли команда зіграна, коли гравці мають досвід. Але у кожного гравця є пік, пройшовши який, він вже ніколи не буде таким, як раніше. Власне, це й тренерів стосується. Думаєте, дарма Хосеп Ґвардіола свого часу "Барселону" залишив, а Зінедін Зідан нещодавно "Реал"? Люди відчули, що вони витиснули з тих команд максимум і більшого вже не досягнуть. Відповідно треба рухатися вперед, щось змінювати. Застій нікому на користь не йде.

      Враховуючи вище сказане, ви могли б виокремити команду, яка здатна виграти мундіаль-2018?

      Не буду оригінальним. Переможе хтось із топ-збірних. Чемпіона з числа темних конячок не буде. Проте істину силу команд зможемо оцінити не раніше чвертьфінальної стадії. Зараз триває стратегічна боротьба, підводка до основних матчів.

      Португалію до когорти топ-збірних, здатних виграти чемпіонат світу, відносите?

      Після того, як португальці стали чемпіонами Європи, зважати на них варто. В 1/8-й вони виходять на Росію чи Уругвай. Можна очікувати, що португальці здатні здивувати знову. Але то команда одного гравця.

      Без якого португальці виграли фінал Євро-2016...

      То так сталося. Одного гравця можна зупинити. Як зупинили з допомогою грубощів угорці, а потім і португальці Пеле. Або як не дали розвернутися вже на цьому чемпіонаті швейцарці іншому геніальному бразильцеві Неймару. То гравець рівня Мессі, Роналду і Салаха однак його взяли у такі лещата, що хлопець не міг підняти голови. На ньому швейцарці заробили три попередження, але втримали, не дозволили ні забити, ні віддати. Мати в команді зірку – класно. Але треба ще вміти побудувати навколо тієї зірки гру. Особливо коли мова про збірні. То не клуб, де є час на награвання зав’язків.

      Читайте також: Чемпіонат світу-2018 з футболу: розклад матчів

      Джерело: 24 Канал
      powered by lun.ua
      Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
      Коментарі
      Більше новин
      При цитуванні і використанні будь-яких матеріалів в Інтернеті відкриті для пошукових систем гіперпосилання
      не нижче першого абзацу на Телеканал новини «24» — обов’язкові.
      Цитування і використання матеріалів у оффлайн-медіа, Мобільних додатках, SmartTV можливе лише з письмової згоди Телеканалу новин «24».
      Матеріали з маркуванням «Реклама» публікуються на правах реклами.
      Усі права захищені. © 2005—2017, ПрАТ «Телерадіокомпанія “Люкс”», Телеканал новин «24»
      Залиште відгук