Незважаючи на значний розрив між претендентами на державну посаду, обидва кандидати продовжують логічно розвивати образ, створений ще перед першим туром. Петро Порошенко постає як мудрий державний діяч, в якого є багато досягнень, і хто може зберегти незалежність України. А Володимир Зеленський – як нове обличчя, чесна людина з чистою репутацією, що хоче змінити систему.

Читайте також: Обіцянки Зеленського і Порошенка, або За все хороше: що оберемо у другому турі?

Створення подібного іміджу – не дешеве задоволення. Лише з 7 по 13 квітня Порошенко витратив на офіційну телевізійну агітацію 100 млн гривень, а Зеленський – майже 45 млн. Загальна ж сума витрат Порошенка на телевізійну агітацію вже перевищила півмільярда гривень, а у Зеленського – 150 млн гривень. І подібні щедрі інвестиції є невипадковими. Адже за даними останніх досліджень, для 74% українців телебачення є основним каналом споживання інформації. Тому не дивно, що кандидати витрачають десятки та сотні мільйонів гривень на телерекламу, адже це чи не єдиний ефективний спосіб достукатися до виборців.

Дипломатична дилема, якої немає

Якщо аналізувати передвиборчі програми, то зовнішньополітичний курс загалом конкретніше визначений у передвиборчій програмі Порошенка. Він декларує вступ до ЄС та НАТО як вже остаточно визначені вектори геополітики та пропонує подати заявку на членство в ЄС та отримати План дій щодо членства в НАТО у 2023 році.

Питання європейської інтеграції чітко у програмі Зеленського не висвітлене. Проте його штаб на наше уточнення відповів, що підтримує євроінтеграційний напрямок у розвитку країни. Щодо євроатлантичної інтеграції, кандидат пропонує розглядати питання вступу до НАТО на референдумі. Але ця ідея у роликах Зеленського не висвітлювалась.

У передвиборчій рекламі Порошенка перед другим туром виборцям поставили геополітичну дилему "свободи Європи або диктатури Путіна", яка б мала наштовхнути на думку, що програш чинного президента призведе до зміни геополітичного курсу (хоч він і є прописаним у Конституції) та втрати суверенітету через агресію Росії. З огляду на те, що у Порошенка проєвропейський вектор розвитку добре прокомунікований через агітацію та публічні виступи, його "ядерний" електорат краще розуміє, чого очікувати від президента у разі його повторного обрання. Результати опитування Центру Разумкова показали, що 85% респондентів-прихильників Порошенка підтримують вступ у НАТО та ЄС.

У телевізійній рекламі Зеленського про питання дипломатії та оборони не згадується. Основний акцент його передвиборчої агітації сконцентрований на внутрішньополітичних питаннях – бідність, корупція. Війна з Росією у14 роликах Зеленського згадується лише двічі, з яких один раз – у контексті оборонного скандалу.

Розставлення подібних акцентів у меседжах, які лунають через основне джерело інформації в країні, може вплинути на те, що виборці не зрозуміють, що саме входить до основних компетенцій президента. Водночас подібний брак відповідних акцентів на зовнішньополітичну орієнтацію в телерекламі Зеленського можна пояснити різноманіттям поглядів на це питання серед його електорату: 56% респондентів, які готові голосувати за Зеленського, виступають за вступ в ЄС та НАТО, а 35% – проти.

Реформування держави та економіки

Щодо розподілу владних повноважень, то обидва кандидати підтримують децентралізацію та більші повноваження місцевого самоврядування. Попри всю важливість реформування системи управлінні державою та забезпечення справедливого правосуддя, конкретні пропозиції щодо цієї сфери у рекламах кандидатів не лунають.

Спільним між програмами кандидатів є те, що майже половина присвячена соціальним та економічним питанням, які, нагадаємо, не є основним сферами впливу президента. Одним з гасел кампанії Зеленського стало "Кінець епохи бідності". Також кандидат говорить про потребу повернення трудових мігрантів на Батьківщину. Половина роликів Порошенка присвячена його програмі подолання бідності та економічного зростання.

Подібні тенденції легко пояснити очікуваннями виборців щодо змін насамперед у їхньому власному повсякденному житті. Результати останнього дослідження КМІС показали, що майже 40% очікують від нового президента зменшення тарифів протягом перших 100 днів його каденції. Натомість лише 23% очікують початку нових перемовин з Росією.

Читайте також: Потенційні головнокомандувачі: що планують кандидати у президенти?

Білі плями

Попри те, що офіційна агітаційна кампанія стартувала 31 грудня 2018 року, пересічний виборець не зможе отримати всієї інформації про позиції кандидатів, якщо не перегляне тексти їх програм.

Як ми вже зазначали, у роликах Зеленського так і не виявилося інформації про його позиції щодо зовнішньополітичних та безпекових питань, навіть тих, що висвітлені у програмі. У роликах Порошенка, натомість, відсутнє бачення реформування розподілу владних повноважень та подальших кроків у боротьбі з корупцією. Ці питання так само не були розкриті у повній мірі і в тексті програми чинного президента.

Тематика прав людини, що висвітлена в програмах обох кандидатів дуже слабо, до роликів не потрапила взагалі.

Схожа ситуація і зі сприянням виборчій реформі, тобто переходу то пропорційної системи з відкритими списками на парламентських виборах вже цього року. Обидва кандидати схвально оцінюють цю ідею (Зеленський в програмі, Порошенко в уточненнях штабу та публічних виступах), однак підтримку цій пропозиції на рівні телевізійної реклами не надали.

Раціональний вибір важливий

Напередодні другого туру можна із сумом резюмувати, що акцент вкотре робиться не на відмінності ідей, а на персональному іміджі кандидатів та загальних емоційних метафорах.

Утім, попит породжує пропозицію, і саме від поведінки виборців сьогодні залежать тенденції виборчих кампаній завтра. Тому закликаємо робити зважений вибір, не цуратися оцінювати політиків не тільки за їхніми біографіями, але і за пропонованими ними планами дій.

Автор: Марта Кобринович

Читайте також: Хто з людей Коломойського впливає на Зеленського: резонансне розслідування