Проєкт створений за підтримки Parimatch

З першого дня війни українці, волонтери та соціально відповідальний бізнес почали допомагати тим, хто бореться за нашу свободу та перемогу – вони збирають кошти та знаходять все, чого потребують Збройні Сили України.

До перемоги долучаються українці, волонтери та бізнес

Українські військові продовжують відстоювати цілісність нашої держави, влада звітує про шалені втрати з боку окупантів, а звичайні українці, волонтери та бізнес не втомлюються працювати в тилу, адже вірять, що перемога можлива завдяки спільним зусиллям.

Від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну потреби у наших військових були різними. І хоча логістику важкої артилерії на себе взяли європейські країни та США, все ж у Збройних Сил є те, що потребує постійного оновлення та заміни.

Найшвидше з ладу виходять автомобілі. Причина не у їхній якості, а в тому, що їх пошкоджують ворожі снаряди та навіть дрібні осколки. Проте ремонтувати чи відновлювати авто на фронті складно, а під обстрілами – просто неможливо.

Владислав із позивним Дунай – бойовий медик. Хоча ще чотири місяці тому він і подумати не міг, що буде хоч якось пов’язаний з цією сферою.

Буду відвертим, я біологію не те, що ненавиджу, в мене на неї такий великий зуб ще з 9 класу, і медицину я теж не дуже люблю. Але коли обирали хто буде чому навчатися, для медицини обирали спеціально тих, хто ніколи не був з цим знайомим, тобто людину, яка не вміє нічого, адже навчити набагато легше того, хто не має знань, аніж того, хто має,
– розповідає Владислав Дунаєнко, молодший сержант і бойовий медик ЗСУ, співробітник Parimatch Ukraine.

Війна застала у відрядженні

У звичайному житті Владислав працює у команді з комунікацій Parimatch Ukraine. Про повномасштабну війну він дізнався в Іспанії, де перебував з журналістами у відрядженні. Там 24 лютого мав відбутись матч між українською та іспанською збірними з баскетболу. Хлопець довго сумнівався щодо цієї поїздки, адже заздалегідь передчував, що вторгнення – неминуче.

"Я думав, що почнеться ще тієї ночі, але тато мене переконав, що треба летіти, працювати, і все буде нормально. І я полетів, все було гаразд, але вранці 24 лютого я прокинувся на пробіжку і побачив вже багато дзвінків, повідомлень. Перший день, звичайно, був для того аби переварити всю інформацію та зрозуміти, що ж робити далі", – пригадує Владислав.

Більшість українців прокинулись з жахливою звісткою про війну

Бійця Сергія із позивним Фінік війна застала вдома. Як і більшість українців, його ранок розпочався з того, що він будив усю сім’ю і повідомив те, що так шокувало усіх у той ранок 24 лютого – в Україні почалась війна.

До початку повномасштабної війни Сергій відповідав за процедуру фінансового моніторингу у Parimatch Ukraine. Попри те, що захищав рідну землю ще з 2014 року, каже, що ескалації у лютому не очікував. Хоча й одразу знав, що робитиме в цьому випадку.

В той момент, коли більшість все ж таки покидали все і рухались в безпечні місця з Києва, я рухався за бронежилетом, каскою, за спорядженням, яке мало допомагати в боротьбі. Ось я зустрів 24 лютого. А вже 25 лютого мене прийняли у лави ТрО ЗСУ,
– розповідає Сергій Гірич, командир відділення 244 батальйону, співробітник Parimatch Ukraine.

Усе для того, або про війну дізнався увесь світ

Його колега – військовий Владислав – також одразу прийняв рішення вступити в ТрО. Але для початку він вирішив зробити все, аби якомога більше міжнародних ЗМІ дізналися про події в Україні.

Я є членом Міжнародної організації спортивних журналістів, і відразу подзвонив президентові цієї організації – італійцю Джані Мерло – і попросив про сприяння для того, щоб поширювати цю інформацію у світових медіа. Пізніше до нашого готелю під’їхали іспанські ЗМІ. Я брав з собою прапор у відрядження, але я брав його просто для того, щоб вболівати. Тоді я його схопив і вибіг до журналістів,
– розповідає Владислав Дунаєнко, молодший сержант і бойовий медик ЗСУ, співробітник Parimatch Ukraine.

Далі на хлопця чекав непростий шлях додому – небо над Україною вже було закрите, тож дорога додому зайняла цілий тиждень.

Ми доїхали автобусом до Мадриду, з Мадриду вже літаком я дістався до Будапешту, звідти потягом до прикордонного міста, звідти пішки до кордону. Виявилось, що пішки кордон перейти не можна, треба ловити якусь машину. Так я знайшов автобус до Ужгорода, звідти знайомий підвіз до Хмельницького, звідти потягом я доїхав до Києва і одразу з вокзалу приїхав до військової частини, де знаходився батько, і теж вступив до оболонської ТрО,
– каже Владислав.

В цей час Сергій Гірич – командир відділення 244 батальйону та співробітник Parimatch Ukraine – вже керував підрозділом ТрО, який захищав вулиці Києва.

"Ми будували блокпости, розставляли протитанкові їжаки, щоб було складно пройти у центр Києва, охороняли, виявляли незрозумілі елементи, розвідувальні ворожі групи чужинські. Коли в самому Києві трошки минула напруга, коли вже було зрозуміло, що вони знову на Оболонь не заскочать і не будуть стрибати на Берестейську своїми КАМАЗами, нас перевели на сторону півночі Київської області, де наша артилерія билася з артилерією окупантів", – пригадує Сергій Гірич.

Найбільше військові потребують надійні авто

Після повернення додому Владислав також захищав Київ від ворожого наступу та слідкував за порядком. Нині ж він у лавах ЗСУ та зі своїми побратимами займає позиції на сході України. Каже, для регіону, де йдуть запеклі бої, необхідно бути мобільним та швидким. Більше всього відчувається потреба у надійних автомобілях, а за допомогою Владислав звернувся до своїх колег у Parimatch.

Мені пощастило з друзями, з колегами, з місцем, де я працюю, бо від першого дня постійно я отримував повідомлення з питаннями про потреби. Але до останнього моменту я намагався не користуватися цими благами, бо розумію, що зараз таких запитів дуже багато. Проте в момент, коли це стало дуже необхідно, то написав, де я і мій батько знаходимось і що нам потрібна певна допомога. Тому колеги, друзі і компанія дуже швидко зорієнтувалися,
– розповідає молодший сержант і бойовий медик ЗСУ, співробітник ParimatchUkraine Владислав Дунаєнко.

Загалом за 4 місяці війни Parimatch передав військовим ЗСУ понад 30 автомобілів. Усі вони використовуються для транспортування особового складу та виконання бойових задач.

"Задачі, які вирішують автомобілі – це висування на самі позиції, тобто треба довезти якісь речі, воду, генератор, людей – це вже автобус. Він повільно їздить, він тихенько під'їжджає, їздить по рівних дорогам. Але є ситуації, коли треба кудись підлетіти, тоді для цього використовується джип, вони рамні, скачуть, стрибають по будь-яких кочках, а за необхідності возять бойові групи, які виконують необхідні задачі, або по доставці чогось, розвідці, чи оперативному прикриттю", – пояснює Сергій Гірич.

Parimatch підтримував військових з перших днів вторгнення

І Владислав, і Сергій кажуть, що відчували підтримку своєї компанії від самого початку повномасштабного вторгнення. Загалом протягом чотирьох місяців війни Parimatch надав допомогу Україні на 180 млн гривень, основна частина – допомога ЗСУ. Бронежилети, дрони, автівки для військових, апарати ШВЛ, ліки й авто швидкої допомоги для лікарень, гуманітарна допомога, харчі та місця прихистку для тимчасово переміщених осіб – все це стало щоденною реальністю для команди Parimatch.

Сергій пригадує, що в перші дні був підвоз всього потрібного – будь-яких речей, касок. Комунікація була в чаті компанії. Після запиту впродовж одного-двох днів військові отримували те, чого потребували.

Поки я доїхав до Києва, вони допомогли ще в перший день із засобами індивідуального захисту – це бронежилет, каска і теплі речі, бо в Іспанію я їхав у шортах та футболці, а в Україну повертався вже в мороз. Тому мені допомогли з термобілизною, флісками, штанами – перший час я був забезпечений,

– розповідає військовий Владислав.

Найкраща мотивація для бійців – людяність і підтримка українців

Обидва військові впевнені, що саме людяність та підтримка рідних, колег та небайдужих українців найбільше мотивують боротися до останнього.

"Абсолютно кожна ресторація, кожна людина намагалися надати якусь підтримку, принести речі, їжу, воду. Тому тоді воювала не тільки ТрО або армія, а воювало все населення. Питань, які не можна було б вирішити, їх просто не існувало", – зазначає Сергій.

Згуртованість наближає перемогу України

Згуртованість звичайних людей, волонтерів та бізнесу в тилу з кожним днем ще більше наближають нашу перемогу і не залишають жодних шансів ворогам.

Найважливіше і найбільш мотивуюче, що може бути для будь-якого воїна, – це підтримка як волонтерів, так і своїх рідних, співробітників. Бо коли ти бачиш, що ти це робиш не один, що поруч стоять інші люди, які просто знаходяться в іншому місці, то все це дуже сильно підвищує і мотивацію, і нагадує для чого ти тут перебуваєш,
– ділиться Сергій Гірич.

"Якщо говорити про бойовий настрій, то в нас немає іншого вибору. Це вибір без вибору, нам нікуди йти, ми знаходимось на своїй землі. Для мене це досить символічно, і я хочу зайти в свій Луганськ, український, приїхати туди, де я грав у футбол на щебені та збивав свої коліна, коли був ще малим", – розповідає Владислав Дунаєнко.

Проєкт створений за підтримки Parimatch