У 2017 році після рекомендацій Вищої кваліфікаційної комісії до Верховного суду було призначено 30 недобречесних суддів, і зараз все йде до того, що кількість таких служителів Феміди може зрости, пише "Українська правда".
Читайте також: Не конкурс, а його імітація: про результати перших співбесід до Верховного Суду
Річ у тім, що Громадська рада доброчесності (ГРД) проаналізувала досьє, декларації, інформацію з відкритих реєстрів щодо 235 кандидатів та надіслала до ВККС негативні висновки щодо 71 кандидата. Комісія погодилася лише з 23 висновками, а участь ще 4 кандидатів припинила з інших причин і з власної ініціативи.
У підсумку залишилися 44 недоброчесні судді. Їхні кандидатури мають остаточно розглянути на пленарних засіданнях ВККС з 19 по 22 лютого. За результатами цих засідань Комісія може ухвалити рішення про припинення їхньої участі в конкурсі. Якщо ж крок буде протилежним, ці кандидати матимуть усі шанси стати суддями Верховного Суду.
Пропонуємо Вашій увазі список тих осіб, кого не мають допустити до посади судді Верховного Суду. Його підготували Громадська рада доброчесності спільно з Фундацією DEJURE.
До цього переліку увійшли 44 кандидати, у діях та документах яких члени Громадської ради доброчесності виявили щонайменше одне з таких порушень:
– ухвалення політично-мотивованих рішень, зокрема проти учасників Революції Гідності, а також участь у поновленні на посадах "суддів Майдану";
– невідповідність доходів і активів, імовірне приховування коштовного майна, а також ознаки ухилення від сплати податків і приховування доходів;
– недостовірні дані в майнових деклараціях, деклараціях доброчесності та деклараціях родинних зв'язків;
– понад три випадки ухвалення судових рішень під час перебування на навчанні або у відпустці;
– порушення прав журналістів у судових засіданнях, неетична поведінка поза судовим процесом;
– виявлення толерантності щодо злочинної практики втручання в систему розподілу справ.
Недоброчесні кандидати
Бенедисюк Ігор Михайлови, голова Вищої ради правосуддя
Він є пов’язаним із політичними силами, також простежується вплив цього зв'язку на його кар'єру. Бенедисюка було призначено членом Вищої ради юстиції за квотою президента. Згодом Порошенко нагородив цього кандидата іменною зброєю, коли той хоч і був головою ВРЮ, однак ще мав статус судді, а це прямо заборонено законом. Зрештою він усе ж прийняв цю нагороду.
Крім того, громадськість припускає, що він може мати російське громадянство. Бенедисюк закінчив Військовий інститут Міністерства оборони СРСР і у липні 1991 року став суддею військового суду в російському Южно-Сахалінську. У Росії він працював суддею до квітня 1994 року, після чого переїхав до України, де став суддею Київського гарнізону. На співбесіді чоловік так і не вказав, громадянином якої країни він був на посаді судді РФ, і не зміг сказати, коли отримав громадянство України.
Крім того, він як голова Вищої ради правосуддя є причетним до покривання "суддів Майдану". У висновку ГРД фігурують прізвища суддів Чауса, Дев’ятка, Ластовки, Саніна, Кізюн та інших, яких не звільнили за очевидно неправосудні рішення часів Майдану. Кандидат ще закривав очі на факти впливу адміністрації Януковича на суддів. Водночас Бенедисюк значно порушував терміни розгляду справ "суддів Майдану" (судді Ластовка та Іваніна) та є причетним до рішень Вищої ради правосуддя, що містять ознаки переслідувань суддів, які пішли проти системи. Зокрема, за його участю ухвалено незаконні рішення про покарання судді-викривачки Лариси Гольник та судді Віталія Радченка, який дав дозвіл на обшуки у голови Окружного адміністративного суду Павла Вовка.
Бенедисюк як голова ВРП не забезпечив належну прозорість роботи. Було встановлено що Рада правосуддя порушувала законодавство, коли надала відповіді на запити щодо винагороди її членів і доповідачів під час розгляду скарг на суддів. За його керівництва було припинено і трансляції засідань дисциплінарних палат, коли ті розглядали скарги на суддів. Бенедисюк обґрунтував це відсутністю техніки та фінансування, що є сумнівним.
Боровик Сергій Сергійович, суддя Господарського суду Черкаської області
Громадська рада доброчесності виявила, що у 2015, 2016 та 2017 роках суддя Господарського суду Черкаської області не задекларував жодної нерухомості за місцем роботи, тобто у Черкасах.
Бринцев Олексій Васильович, суддя Господарського суду Харківської області
Громадська рада доброчесності виявила його зв'язок з політичними силами. Зокрема, його колишній тесть Степан Гавриш у 2004—2005 роках представляв інтереси кандидата в президенти Віктора Януковича у Верховному Суді. Також під час 6 скликання Верховної Ради України колишня дружина Бринцева була помічницею народного депутата від "Партії регіонів" Юрія Іванющенка.
У 2006—2015 роках його батько працював на посаді судді Конституційного Суду України. У 2010 році у складі колегії суддів він визнав законним конституційний переворот, скасувавши зміни до Конституції 2004 року, чим розширив повноваження екс-президента Януковича.
Бринцев разом із дружиною володіють трьома будинками загальною площею у 306 квадратних метри, трьома квартирами загальною площею у 358 квадратних метрів і п'ятьма нежитловими приміщеннями загальною площею у 1928 квадратних метрів. Також подружжя володіє автомобілями Nissan Murano, Mitsubishi Lancer і значними сумами грошових заощаджень.
Верховець Анатолій Анатолійович, суддя Київського апеляційного господарського суду
У березні 2011 року він приватизував квартиру в Києві загальною площею у 53 квадратні метри, попри те, що до приватизації його дружина володіла квартирою у Києві загальною площею у 97 квадратних метрів.
Також Верховець не пояснив походження майна на банківських рахунках дружини за 2014 рік у сумі 192484 гривень. Ухвалив суддя і 17 рішень, не перебуваючи на робочому місці – у той час він був на навчанні.
Вільгушинський Михайло Йосипович, суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Ще у попередньому конкурсі до Верховного суду ГРД оприлюднила щодо нього негативні висновки. Однак, Вища кваліфікаційна комісія суддів одноголосно визнала його здатним здійснювати правосуддя.
Так, Вільгушинський припускався розбіжностей у деклараціях за різні роки, а також не зазначив сина (2007) і дружину як членів сім'ї (2009).
Крім того, у 2013 році він не відобразив у декларації право користування автомобілем Lexus LS 460, а протягом 2015—2016 "забув" задекларувати ще дві машини: Acura MDX і Toyota Camry.
Відповідно до розслідування ресурсу PROSUD, екс-дружина судді у 2018 році стала власницею квартири в новобудові на лівому березі Києва площею у 130 квадратних метри. Ймовірна вартість такого помешкання могла сягати 200 тисяч доларів.
ГРД також виявила серед учасників ЗНО, що отримали незаконні переваги внаслідок втручання в результати оцінювання, однофамільця сина кандидата. Однак суддя Вільгушинський заперечив причетність до цього.
Волковицька Наталя Олександрівна, Член Вищої ради правосуддя
Щодо цієї кандидатки Вища кваліфікаційна комісія суддів ухвалила залишити висновок Громадської ради доброчесності без розгляду. Також орган не планує розглядати його у пленарному складі, як того вимагає закон. Відтак, призначення цієї кандидатки суддею Верховного Суду буде здійснено з порушенням закону.
Відомо, що у складі Вищої ради правосуддя вона розглядала справи щодо суддів, які виносили вироки учасникам акцій протестів під час Революції Гідності. Зокрема, Волковицька є причетною до рішень, що сприяли ухиленню від відповідальності "суддів Майдану", а також до переслідування Вищою радою правосуддя колег, які виступили проти негативних явищ у судовій системі.
До прикладу, мовиться про незаконне притягнення до відповідальності судді Галицького районного суду Львова Віталія Радченка за надання детективам НАБУ дозволу на обшук у голови Окружного адміністративного суду Києва Павла Вовка, а також переслідування відомої судді-викривачки з Октябрського районного суду Полтави Лариси Гольник.
Вус Світлана Михайлівна, суддя Верховного Суду України
Вона, зокрема, не вказала квартиру площею у 66,9 квадратних метри у деклараціях за 2011-2014 роки.
Також Вус брала участь в ухваленні рішень, що призвели до порушення прав людини. Так, кандидатка у складі колегії суддів брала участь у толеруванні практики, яку Європейський суд з прав людини визнав "свавільною" у справі "Тихонов проти України". Євросуд встановив, що українські суди ґрунтували свої рішення на визнавальних показах, здобутих без участі захисника, а Вус у складі колегії Верховного Суду не взяла до уваги таку скаргу. Щодо цих обставин вона також оприлюднила недостовірні дані в декларації доброчесності за 2016 рік.
Читайте також: Придбав пошкоджене авто, бо захворів: як кандидати у судді пояснюють свої декларації
Що відомо про справу "Тихонов проти України"? Цю справу було розпочато за заявою проти України, яку у 2009 році подав до Європейського суду з прав людини Ігор Тихонов. Він скаржився, що на початковому етапі провадження йому не було забезпечено доступ до захисника. Також чоловік переконував, що він надав визнавальні покази внаслідок жорстокого поводження та порушення його права не свідчити проти себе. У підсумку Євросуд задовольнив вимоги Тихонова. Водночас ця справа витягнула з бюджету України 10,6 мільйона євро та 383 тисяч гривень компенсацій.
Суть справи:
– 12 лютого 2006 року у селищі міського типу Павлиш на Кіровоградщині в одному з будинків було знайдено вбитим літнього чоловіка. Слідчий прокуратури Онуфріївського району порушив кримінальну справу.
– Того ж дня правоохоронці затримали Ігоря Тихонова – йому закидали дрібне хуліганство, що є дрібним правопорушенням. Згодом Тихонов заявив, що упродовж наступних двох днів працівники міліції чинили на нього психологічний тиск та застосовували фізичне насильство з метою отримання визнавальних показів щодо вбивства.
– 14 лютого 2006 року слідчий прокуратури Онуфріївського району допитав Тихонова як підозрюваного у вчиненні вбивства. Перед допитом слідчий запитав у нього, чи бажає він мати захисника, однак той відмовився. Під час допиту Тихонов зізнався у скоєнні вбивства.
– 17 лютого 2006 року Онуфрїївський районний суд Кіровоградської області обрав Тихонову запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
– 15 серпня 2006 року районний суд повернув справу до прокуратури Петрівського району Кіровоградської області на додаткове розслідування. Такий крок суд пояснював тим, що відомості про особу Тихонова, включно з його попередніми судимостями, було зібрано неналежним чином; слідчий проігнорував клопотання Тихонова про надання йому іншого захисника після його відмови від безоплатного захисника; Тихонову не роз’яснили його право на допомогу захисника під час ознайомлення з матеріалами справи після закінчення досудового слідства; та що Тихонов не мав змоги ознайомитися з усіма матеріалами справи.
– 21 червня 2007 року Онуфріївський районний суд визнав Тихонова винним у скоєнні умисного вбивства та призначив йому покарання у вигляді позбавлення волі терміном на дев’ять років. Суд мотивував свої висновки речовими і документальними доказами, усними показами та висновками експертиз. Суд посилався, зокрема, на первинні визнавальні покази Тихонова, зазначивши, що вони узгоджувалися з іншими наявними у матеріалах справи доказами. Суд вважав, що подальша відмова Тихонова від зазначених показів та заперечення вини були його спробою уникнути покарання.
– Далі Тихонов оскаржив свій вирок. Проте 15 січня 2008 року апеляційний суд Кіровоградської області залишив вирок від 21 червня 2007 року без змін, зазначивши, що вину заявника було чітко встановлено. Суд також відхилив твердження Тихонова про жорстоке поводження та порушення його процесуальних прав. Суд постановив, що процесуальні недоліки, виявлені судом першої інстанції, не вплинули на його висновки щодо суті кримінальної справи.
– Тихонов оскаржив це рішення у касаційному порядку, повторивши аргументи, які він наводив у скарзі до апеляційного суду.
– 7 жовтня 2008 року Верховний Суд України відмовив у задоволенні касаційної скарги Тихонова як необґрунтованої та залишив рішення судів нижчих інстанцій без змін.
Гришин Геннадій Анатолійович, суддя Апеляційного суду Донецької області
Не зазначив у декларації доброчесності за 2015 рік участь в ухваленні рішень у справах "Луценко проти України" та "Загородній проти України", в яких Європейський суд з прав людини констатував порушення прав людини.
Губенко Надія Михайлівна, суддя Вищого господарського суду України
Щодо неї Вища кваліфікаційна комісія суддів ухвалила залишити висновок Громадської ради доброчесності без розгляду та не планує розглядати його у пленарному складі, як того вимагає закон. Це означає, що призначення цієї кандидатки суддею Верховного Суду буде здійснено з порушенням закону.
Відомо, що у 2013 році вона придбала квартиру площею 136,1 квадратних метра у столичному житловому комплексі "Новопечерські липки". Проте суддя задекларувала житло лише у 2015 році, вказавши майже втричі нижчу вартість у 898 260 гривень, у той час, як ринкова вартість житла становить 2,1-3,5 мільйона гривень. Доходи Губенко та членів її родини за цей період не дозволили б придбати цю квартиру (відповідно 530 249 гривень і 494 894 гривень).
Крім того, суддя фігурувала у гучному конфлікті довкола забудови на території Олександрівської лікарні в Києві. Рішення Губенко та її колег спричинили чисельні зіткнення активістів-захисників лікарні з представниками забудовника.
Губська Олена Анатоліївна, суддя Шостого апеляційного адміністративного суду
Під час Революції Гідності, у лютому 2014 року, у складі колегії суддів вона протиправно забороняла мирні зібрання, це згодом підтвердила дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя. Така практика у неї спостерігалася і раніше.
Крім того, у 2012 році своїм рішенням у складі колегії суддів Губська фактично дала підставу для скасування голосуванняна виборах до парламенту 1172 громадян, які здійснили своє волевиявлення. Також не перебуваючи на робочому місці (була на навчанні), ухвалила 190 судових рішень.
Данилова Мальвіна Володимирівна, колишня суддя Вищого господарського суду України, тепер суддя Господарського суду Києва
Вона відзначилася сумнозвісними рішеннями про незаконну забудову під стінами Софії Київської, якими стурбувала ЮНЕСКО. Також Громадська рада доброчесності упіймала Данилову на систематичних помилках, приховуванні статків і недостовірній інформації про доходи.
Привернула до себе увагу заявою про пограбування її будинку на суму у 500 тисяч доларів, хоча раніше активісти не особливо цікавилися її елітною нерухомістю та авто. Крім того, Данилова перешкоджала роботі журналістів.
Дашутін Ігор Володимирович, голова Сумського районного суду Сумської області
У 2016 році він задекларував занижені доходи від продажу двох автомобілів — Toyota Camry (15 тисяч гривень) і Ford Mondeo (8 тисяч гривень). Того ж року Дашутін придбав нову Toyota Camry, але не задекларував "подаровані" родичами 400 тисяч гривень на це придбання. На співбесіді суддя сказав, що не вважає це подарунком, хоча раніше сам писав науково-практичний коментар до антикорупційного законодавства, де визнавав подібні кошти подарунком.
У 2017 році Дашутін передав службовий Mitsubishi Pajero, який перебуває на балансі Сумського районного суду, своєму другові — голові Господарського суду Олександру Коваленку. Останній поїхав на цьому авто на зустріч, де його було затримано під час одержання 26 тисяч доларів хабаря.
Суддя Дашутін ще погрожував журналістці, яка мала вести аудіозапис судового засідання, чим прямо порушив принцип гласності й відкритості, а також приховував у декларації доброчесності факти порушення правил дорожнього руху.
Євграфова Єлизавета Павлівна, Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Вона має значні розбіжності у доходах і витратах. Зокрема, у 2012 році дохід сім'ї Євграфової склав 475 780 гривень, тоді як витрати перевищили мільйон гривень. Подібна ситуація спостерігалася у 2013-му та 2014 роках.
Відомо, що лише за 2012 рік сім'я судді придбала автомобіль Toyota Land Cruiser Prado 2012 року випуску за 665 тисяч гривень і мотоцикл BMW K1600GTL 2012 року випуску за 280 тисяч гривень. Упродовж подальших двох років її сім'я придбала кілька земельних ділянок у Криму, а також туристичну путівку за майже 6400 євро. За 2015-2017 роки Євграфова додатково задекларувала готівкою 95 тисяч доларів США.
Також суддя ухвалила 54 рішення під час проходження підготовки у столичній Національній школі суддів України.
Євсіков Олексій Олександрович, суддя Вищого господарського суду України
Він став суддею Вищого господарського суду України, маючи лише 6 років суддівського стажу. Цілком імовірно, що цьому посприяла його теща Ніна Фадєєва, яка тривалий час була членом ВККС і мала зв'язки з представниками "Партії регіонів", зокрема з її лідером Віктором Януковичем.
Олексій Євсіков фігурує у кримінальному провадженні про втручання в автоматизовану систему розподілу справ. У 2018 року Департамент спецрозслідувань ГПУ завершив досудове розслідування у справі про масове втручання в роботу системи авторозподілу справ у Вищому господарському суді України. Так, в авторозподіл справ у суді втручалися понад 20 тисяч разів, щоб справи потрапляли на розгляд до конкретних суддів.
Також він був одним із суддів, на кого здійснювався розподіл справ із втручанням у систему. Внаслідок цих втручань державі було завдано збитків на мільйони гривень.
У 2014 році Євсіков продав будинок у селі Трипілля Обухівського району за майже 5 мільйонів гривень. Суддя запевняв, що збудував його сам, земельну ділянку придбав за безцінь, а для будівництва використовував дешеві матеріали.
У тому ж 2014 році його донька, на той час студентка, стала власницею земельної ділянки у селі Гореничі Києво-Святошинського району. Вартість цієї ділянки Євсіков приховав.
Також він "забував" декларувати авто Mercedes-Benz у 2013–2014 роках.
Читайте також: Вибори до Верховного суду: з якими проблемами стикається Громадська рада доброчесності
Єремейчук Сергій Володимирович, суддя Рівненського апеляційного суду
Він демонстрував поведінку, яка свідчить про недостатній рівень його безсторонності. Так, у 2013 році Єремейчук заявив самовідвід у справі проти Рокитнівського райвідділу УМВС України у Рівненській області, де працював упродовж 1997—2003 років. Таким чином, кандидат визнав, що його попередня робота в установі може похитнути його об'єктивність і неупередженість як судді. Водночас раніше Єремейчук ухвалив щонайменше 41 судове рішення у справах за участю посадовців вказаного райвідділу.
Також суддя майже вдвічі занизив вартість задекларованої у 2016 році квартири, а пізніше зазначив, що житло за понад 467 тисяч гривень йому придбали на власні заощадження тесть-бригадир сільгосппідприємства і теща-техпрацівниця. Щоправда, фінансову спроможність родичів він зміг підтвердити лише документами про власність тестя та тещі на кілька земельних ділянок.
Жигалкін Іван Павлович, суддя Господарського суду Харківської області
Квартиру площею у 92 квадратні метри у Харкові йому нібито подарувала у 2015 році сестра. Однак чомусь вже за рік оформила подарунок на себе. Джерела придбання квартири є невідомими.
Іваненко Яна Леонідівна, суддя Вищого адміністративного суду
Щодо неї Вища кваліфікаційна комісія суддів ухвалила залишити висновок Громадської ради доброчесності без розгляду та не планує розглядати його у пленарному складі, як того вимагає закон. Це означає, що призначення цієї кандидатки суддею Верховного Суду буде здійснено з порушенням закону.
Яна Іваненко вже брала участь у конкурсі до Верховного Суду у 2017 році. Тоді Комісія погодилась з негативним висновком Громадської ради доброчесності та виключила Іваненко з конкурсу. Цього ж разу ВККС вважає, що суддя підтвердила свою доброчесність і може продовжувати участь у конкурсі.
За результатами аналізу Громадської ради доброчесності, є підстави сумніватися, що її стрімкий кар'єрний зліт і чисельні відзнаки ("Заслужений юрист України", Міністерства юстиції України "За заслуги" та Конституційного суду України, низка почесних грамот Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України тощо) є обумовленими суто професійними досягненнями.
Виявлено, що Яна Іваненко була помічником колишнього голови Вищої ради юстиції та екс-депутата від партії СДПУ(о) Медведчука – Валерія Євдокимова. Від останнього суддя має сина і будинок у Ворзелі під Києвом. На переконання ГРД, Євдокимов може впливати на призначення Іваненко, і саме його протекція забезпечила їй стрімку кар'єру: від судді Господарського суду Київської області у лише 28 років – до судді Вищого адміністративного суду у 34.
Іваненко користується квартирою площею у 140 квадратних метри у столиці та автомобілем Suzuki. Власником майна є її мати, однак у ГРД є обґрунтовані сумніви у спроможності матері це придбати. Крім того, у 2017 році Вища кваліфікаційна комісія суддів погодилась, що Іваненко не навела джерела його походження.
Іщук Лариса Петрівна, суддя Львівського апеляційного адміністративного суду
У майновій декларації за 2014 рік вона не задекларувала щодо себе і членів сім'ї жодних об'єктів нерухомості. Також припускалася розбіжностей у майнових деклараціях за 2012, 2013 і 2014 роки щодо легкових автомобілів Audi А4 2010 року випуску, Mercedes-Benz 500 1999 року випуску, Audi А4 2007 року випуску.
Додатково на співбесіді з кандидаткою було з'ясовано, що її 18-річній доньці на праві власності належить квартира у Львові площею у 75,6 квадратні метри, кошти на придбання якої, за її словами, надали батьки судді.
Кадєтова Олена Веніамінівна, суддя Вищого спеціалізованого суду України
Її чоловік працює у компанії R&В Industrial Supply Company, яка до 2018 року зміцнювала енергетичну галузь Росії. Будучи суддею вищої інстанції, Кадєтова неодноразово відвідувала країну-агресора. Крім того, вона не декларувала право власності (користування) чоловіка на нерухомість, земельну ділянку та авто у США, а також належні йому права інтелектуальної власності на патент на винаходи в Канаді.
Картере Валерій Іванович, суддя Вищого господарського суду України
Він фігурує у кримінальному провадженні про втручання в автоматизовану систему розподілу справ у Вищому господарському суді. Слідчі встановили загалом понад 20 тисяч випадків, які уможливили потрапляння справ конкретним суддям. У підсумку держава зазнала мільйонних збитків.
Також журналісти з’ясували, що суддя призначив головою ліквідаційної комісії ТОВ "Пограничник" Володимира Квашу, проти якого було відкрито дві кримінальні справи: щодо зникненням тракторів "Джон Дір" та щодо побиття судового виконавця.
Протягом 2015-2016 років Картере разом з пов'язаними особами здійснив 6 подорожей до Росії, мета яких є невідомою.
Компанієць Ірина Дмитрівна, суддя Першого апеляційного адміністративного суду
Вона не декларувала майно або припускалася суттєвих розбіжностей у деклараціях. Зокрема, суддя не відобразила у деклараціях за 2012, 2013 та 2014 роки право власності на 66,66% квартири у місті Ясинувата на Донеччині площею у 61,8 квадратних метри.
Також Компанієць у декларації за 2016 рік не надала інформацію про зареєстроване за її чоловіком право власності на виробничий цех площею у 262,90 квадратних метри, розташований у Ясинуватій, хоча декларувала його раніше. Не оприлюднила вона і жодної інформації про отримання членами її сім'ї доходів від відчуження цього нерухомого майна.
Крім того, не перебуваючи на робочому місці, Компанієць ухвалювала рішення.
Кравець Олександр Олександрович, суддя Одеського апеляційного адміністративного суду
Він брав участь і у першому конкурсі до Верховного Суду, але тоді Вища кваліфікаційна комісія суддів визнала його нездатним здійснювати правосуддя, бо суддя приховав у декларації доброчесності за 2015 рік свою заборону мирних зібрань.
Під час нового конкурсу до Верховного суду, Кравець знову залишив без змін рішення про заборону мирних зібрань у Одесі. Також Громадська рада доброчесності виявила його спробу приховати факт недекларування нерухомого майна у 2012 році та ухвалення судових рішень з-за кордону.
Кролевець Ольга Анатоліївна, суддя Вищого господарського суду України
Вона фігурує у кримінальному провадженні про втручання в автоматизовану систему розподілу справ у Вищому господарському суді. Слідчі встановили загалом понад 20 тисяч таких випадків, які уможливили потрапляння справ конкретним суддям. У підсумку держава зазнала мільйонних збитків.
Малашенкова Тетяна Михайлівна, член Вищої ради правосуддя
Вона працювала у комерційний структурах чинного Предизента України Порошенка та тривалий час надавала їм юридичні послуги. Також була кандидаткою до Верховної Ради від "Блоку Петра Порошенка" у 2014 році та є членом Вищої ради правосуддя за квотою Президента.
У складі Вищої ради правосуддя Малашенкова розглядала справи щодо суддів, які виносили вироки учасникам протестів під час Євромайдану. Зокрема, суддя є причетною до рішень, що сприяли ухиленню від відповідальності "суддів Майдану", а також до переслідування Вищою радою правосуддя суддів, які виступили проти негативних явищ у судовій системі.
Відомо, що Малашенкова значно занизила вартість задекларованого майна, зокрема вказала, що придбала автомобіль Lexus RX 350 2007 року випуску за 130 тисяч гривень. Щодо вартості інших автомобілів, якими вона володіє, вказала "невідомо".
Водночас велика кількість ліквідного майна, що належить судді та членам її сім'ї, є не підтвердженою легальними доходами. Зокрема, у 2017 році чоловік судді придбав автомобіль Land Rover Discovery Sport 2017 року випуску вартістю у 1 221 693 гривень, який перебуває у спільній власності подружжя. А у 2016 році її мати придбала в новобудові у центральній частині Києва квартиру площею у 122,80 квадратних метри, хоча дохід жінки за 2013-2018 роки склав лише 14 280 гривень. У 2017 році вона декларувала наявність готівки в розмірі вже 165 300 доларів, походження яких є невідомими і які з'явилися, попри здійснення витрат на придбання вищезазначеного майна, включно з придбанням на початку року автомобіля Land Rover Discovery Sport.
Могил Сергій Костянтинович, суддя Вищого господарського суду України
Він використовував родинні зв'язки зі своїм дядьком Сергієм Ківаловим для здобуття посади судді Вищого господарського суду. Саме останній подав до Верховної Ради кандидатуру племінника та голосував за його обрання.
Також суддя Могил і його сім'я мають сумнівно набуті статки. Зокрема, спільно з двома дочками він приватизував і продав службову квартиру загальною площею у 112,1 квадратних метри у новобудові на бульварі Дружби народів у Києві, в якій ніколи не проживав.
Крім того, будучи Секретарем четвертої палати Вищого господарського суду, Могил особисто, без використання програми авторозподілу, розподіляв справи на суддів і змінював склад колегії.
Читайте також: Топ-5 суддів-фігурантів розслідувань "Наші гроші", які знову є кандидатами до Верховного суду
Мостова Галина Іванівна, суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Вона не декларувала велику кількість майна, а також витрати і зобов'язання фінансового характеру. У її майнових деклараціях є відсутньою інформація про квартиру у Києві площею у 47 квадратних метри, а також про частку 25% у житловому будинку площею у 229 квадратних метрів на Київщині, якою Мостова володіла понад десятиліття.
Пізніше суддя не вказала, що користується двома ділянками площею у 2500 квадратних метрів, а також житловим будинком і автомобілем Porsche Cayenne.
Перебуваючи не на робочому місці (на навчанні), Мостова ухвалила 32 судових рішення.
Писана Таміла Олександрівна, суддя Апеляційного суду Київської області
Вона приватизувала квартиру площею у 88 квадратних метри, яку їй було надано як службову, та одразу продала її. Крім того, отримавши право користування службовою квартирою у 2012 році, суддя не вказала це право користування в декларації.
Поляков Борис Мусійович, суддя Північного господарського апеляційного суду
Щодо цього кандидата Вища кваліфікаційна комісія суддів ухвалила залишити висновок Громадської ради доброчесності без розгляду та не планує розглядати його у пленарному складі, як того вимагає закон. Це означає, що призначення цього кандидата суддею Верховного Суду буде здійснено з порушенням закону.
Зокрема, відомо, що він брав участь в ухваленні рішення, пов'язаного з рейдерством щодо іноземного інвестора, а саме акціонера Білицького заводу "Теплозвукоізоляція", що розташовуються у Коцюбинському на Київщині. Своїм рішенням у колегії суддів Поляков легалізував банкрутство підприємства, внаслідок чого землю заводу продали без належного аукціону рейдерам. Окрім того, невідомі особи викрали акції інвестора-громадянина Швеції вартістю у понад 2 мільйона гривень.
Суддя також фігурує у кримінальному провадженні про втручання в автоматизовану систему розподілу справ у Вищому господарському суді. Слідчі встановили загалом понад 20 тисяч таких випадків, що у підсумку уможливили потрапляння справ конкретним суддям. Через це держава зазнала мільйони збитків.
Рябішин Андрій Олександрович, суддя Полтавського апеляційного суду
Він забув вказати відомості про дружину-депутатку у власній декларації родинних зв'язків.
Площа заміського будинку судді протягом останніх чотирьох років збільшилася більше ніж удвічі за рахунок господарських будівель, інформація про які у державних реєстрах є відсутньою.
Так само не є сталою величиною і площа набутих кандидатом у власність земельних ділянок, розміри яких поступово збільшувалися, якщо довіряти його майновим деклараціям.
Сапальова Тетяна Валентинівна, суддя Сьомого апеляційного адміністративного суду
Вона встановлювала обмеження щодо мирних зібрань під час Революції Гідності. Зокрема, 29 листопада 2013 року колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду під головуванням Сапальової заборонила встановлювати намети на Центральній площі та прилеглих вулицях Чернівців. Згодом суддя приховала ухвалення цього рішення у декларації доброчесності.
Сапальовій вдалось уникнути відповідальності через сплив темінів.
Сіра Аліна Василівна, адвокат
Щодо цієї кандидатки Вища кваліфікаційна комісія суддів ухвалила залишити висновок Громадської ради доброчесності без розгляду та не планує розглядати його у пленарному складі, як того вимагає закон. Це означає, що призначення цієї кандидатки суддею Верховного Суду буде здійснено з порушенням закону.
Разом з чоловіком впродовж 2009-2012 років вона очолювала Житомирську філію приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція". Ця фірма реалізовувала арештоване майно у рамках виконавчого провадження, а також мала дуже сумнівну репутацію через незаконні методи роботи та корупційну схему за участю виконавчої служби та Мін'юсту. За словами експертів, діяльність схожих компаній спричинила державі понад мільярдні збитки.
Крім того, адвокат Сіра не вказала вартість трьох вантажних автомобілів, які придбав її чоловік у 2014, 2016 та 2017 роках. За 2017 рік кандидатка задекларувала всього 2400 гривень зарплати.
Сокалюк Всеволод Петрович, адвокат
Він не вказав у деклараціях за 2015 та 2017 роки, що є співзасновником Малого приватного підприємства "СЕРОКС" із розміром внеску до статутного фонду у 40 тисяч гривень.
Соп'яненко Оксана Юріївна, суддя Господарського суду Сумської області
Вона з 2016 року користується автомобілем Volkswagen Polo, який належить її подрузі, щоправда у деклараціях за 2016-2017 роки суддя вказала вартість, істотно нижчу за ринкову ціну автомобіля, — 49 тисяч гривень. У серпні 2018-го Соп'яненко придбала цей самий автомобіль у подруги вже за 170 тисяч гривень. Отже, виникає обґрунтований сумнів у достовірності відомостей щодо вартості автомобіля.
Соп’яненко також не пояснила джерела походження коштів на будівництво будинку площею у понад 280 квадратних метрів неподалік Сум. У 2016 році, коли вона почала володіти цим будинком, його вартість перевищила 1,9 мільйона гривень.
Стеценко Семен Григорович, професор кафедри адміністративного та господарського права Запорізького національного університету
Він отримав майже 2 мільйони гривень у подарунок від родича, але у декларації вказав недостовірну інформацію. Стеценко зазначив, що джерелом подарунку є член сім'ї першого ступеня споріднення. Проте жоден з цих родичів кандидата, згідно з досьє, не мав легальних доходів, які дозволяли б зробити такий коштовний подарунок. Окрім вищезазначених грошей, він отримав також у подарунок столичну квартиру для сина.
Водночас Стеценко не задекларував право користування житловим будинком своєї матері площею у 282,3 квадратних метри.
Тарасишина Оксана Миколаївна, суддя Одеського окружного адміністративного суду
Щодо цієї кандидатки Вища кваліфікаційна комісія суддів ухвалила залишити висновок Громадської ради доброчесності без розгляду та не планує розглядати його у пленарному складі, як того вимагає закон. Це означає, що призначення цієї кандидатки суддею Верховного Суду буде здійснено з порушенням закону.
Так, вона Водночас, у декларації за оприлюднила суперечливі дані щодо права власності на автомобіль Mitsubishi Pajero Sport 2014 року випуску, який нібито належить свекрусі. 2017 рік суддя зазначила, що протягом трьох років безоплатно користується цим авто. Дані про спроможність батьків чоловіка придбати дорогий автомобіль за пенсію, що не перевищувала 3500 гривень у місяць, не є переконливими.
Також Тарасишина задекларувала втричі меншу вартість автомобіля чоловіка Hyundai Accent 2012 року випуску. Її пояснення про пошкодження автівки та потребу в ремонті викликають обґрунтовані сумніви щодо доцільності такого придбання.
Читайте також: Як корумповані та некомпетентні судді проходять перевірки
Тацій Лариса Василівна, суддя Оболонського районного суду Києва
У анкеті Тацій вказала, що протягом 10-12 червня 2013 року проходила підготовку суддів, які обіймають адміністративні посади. У Програмі підготовки голів і заступників голів апеляційних судів в Україні за 27 травня 2013 рік вказано, що це відбувалось у Києві. Водночас, за вказані дати проведення підготовки вона встигла ухвалити 206 судових рішень. Пізніше Тацій пояснила, що відвідувала семінар суддів лише один день – 11 червня 2013 року. За висновком Громадської ради доброчесності, суддя прослухала лише 37% аудиторних занять. Відтак, Тацій безпідставно отримала сертифікат із підготовки суддів.
Тітов Максим Юрійович, суддя Оболонського районного суду Києва
Він є причетним до незаконних рішень стосовно учасників мирних зібрань 29 грудня 2013 року. Тоді автомайданівці організували автопробіг до резиденції тодішнього президента Януковича "Межигір'я". Суддя вчиняв типові правопорушення часів євромадану щодо учасників акцій протесту та інших осіб.
Також суддя перешкоджав вчасному ухваленню та оприлюдненню судових рішень у справах Майдану. Зокрема, ухвалені кандидатом у 2014 році Постанови у двох справах, що стосуються подій Революції Гідності, досі є відсутніми у Реєстрі судових рішень, а це суперечить закону.
Ульянов Руслан Анатолійович, адвокат
Він неодноразово у соціальній мережі Facebook залишав коментарі непристойного характеру та демонстрував вороже ставлення до журналістів. Під час виконання повноважень депутата Кременчуцької міської ради, за твердженням представників місцевих ЗМІ, використовував у публічних дискусіях сексистські висловлювання, зокрема під час суперечки з секретарем земельної комісії міської ради вжив вислів "Ви – баба базарна!"
Уханенко Сергій Анатолійович, суддя Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду
Рішення, які він ухвалював, порушували фундаментальні права, встановлені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Це, зокрема, було встановлено рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Лазаренко та інші проти України".
Що відомо про справу "Лазаренко та інші проти України"? Цю справу було розпочато за заявами до Суду України, які подали шість українських громадян, однією з них була Гаяна Лазаренко. Заяви було подано на підставі Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Заявники стверджували, зокрема, що національні суди не проінформували їх належним чином про апеляційні провадження в їхніх справах. Також вони скаржились на порушення принципу рівності сторін у провадженнях в апеляційному суді. У підсумку Євросуд постановив, що було порушено статтю Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під назвою "Право на справедливий суд" (Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав і обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення).
Крім того, за підрахунками ГРД, дружина судді, що є адвокатом, за кілька років отримала довіреності на представництво інтересів від 65 осіб. Але задекларовані нею доходи свідчать, що адвокат працювала лише за сумнівні 3700 гривні у місяць.
У грудні 2015 року Уханенко наїхав на пішохода, внаслідок чого той зазнав відкритої черепно-мозкову травми та забиття, але за цим фактом кримінальне провадження не реєстрували. Винним у ДТП визнали пішохода, який нібито перетнув вулицю у невстановленому місці. Однак поліцейські зробили висновок без експертизи тілесних ушкоджень. На співбесіді суддя визнав цей факт, утім очевидних порушень у діях поліції не зазначив. Це може свідчити про вплив на поліцейських статусу судді.
Франтовська Тетяна Іванівна, суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Вона уже вдруге бере участь у конкурсі до Верховного Суду. Попереднього разу Громадська рада доброчесності затвердила висновок про невідповідність Франтовської критеріям доброчесності та професійної етики. Підставою для такого висновку стали факти ухвалення кандидаткою рішення всупереч усталеній практиці Європейського суду з прав людини та незазначення відомостей щодо цього в декларації доброчесності судді.
Вища рада правосуддя, погодившись з Висновком ГРД, ухвалила рішення про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення Франтовської суддею Верховного Суду, вказавши на її недбале ставлення до обов'язків з декларування та невиконання інших вимог, які покладаються на суддю.
Читайте також: Верховний суд на 80% сформували із тих самих суддів, що й були
Хобор Романа Богданівна, суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
У Громадської ради доброчесності виникли сумніви щодо достовірної вартості квартир, які у Львові придбала матір судді. Зокрема, за даними декларації родички, два суміжні помешкання загальною площею у понад 105 квадратних метрів обійшлися їй у менш ніж у 107 тисяч гривень. Таку дешеву нерухомість вона пояснила інвестуванням матері у будівництво житла "економ-класу" задовго до його початку.
Чернобай Олег Іванович, суддя Ковпаківського районного суду міста Суми
Його теща з 2009 року майже щороку отримувала у власність коштовні автомобілі з подальшою видачею довіреностей на ім'я судді. Водночас у його деклараціях є відсутніми дані про належні йому на праві користування ці транспортні засоби. Також він не задекларував квартиру, якою користується з 2011 року.
Чернобай чотири рази поспіль обирався головою Ковпаківського районного суду Суми, тоді як закон дозволяє перебувати на посаді судді лише протягом двох років поспіль.
Шицький Іван Богданович, суддя Верховного Суду України (до 2016 року)
Щодо цього кандидата Вища кваліфікаційна комісія суддів ухвалила залишити висновок Громадської ради доброчесності без розгляду та не планує розглядати його у пленарному складі, як того вимагає закон. Це означає, що призначення цього кандидата суддею Верховного Суду буде здійснено з порушенням закону.
Відомо, що він задекларував у 2015 році спільний з дружиною дохід у 900 тисяч гривень, які у подальших деклараціях вони вже вказують. Натомість вже у 2016 році Шицький оприлюднює дані купівлю квартири та автомобіля.
Водночас дружина судді на зарплату заступника начальника управління пільг, державної та регіональної допомоги у КМДА придбала автомобіль Volkswagen Golf вартістю у понад 706 тисяч гривень і неймовірно дешеву столичну квартиру площею у 182,10 квадратних метра – за 249 400 гривень.
ГРД, зі свого боку, висловила сумнів щодо джерел доходів для будівництва задекларованого суддею заміського будинку площею у понад 450 квадратних метрів на Київщині. За даними, що містяться у досьє кандидата, нерухомість належить дружині, проти її заробітна плата тоді складала лише 120 тисяч гривень у рік.
Окрім того, рішення Шицького у складі колегії суддів двічі розглядались у Європейському суді з прав людини через перевищення повноважень Верховного суду.
Яремко Василь Васильович, суддя Чернівецького апеляційного суду
У грудні 2013 року він зареєстрував право власності на житловий будинок у Чернівцях площею у 235 квадратних метрів. Його вартість за останньою оцінкою складає 1,06 мільйона гривень. Кандидат не пояснив переконливо джерела походження коштів на його будівництво, а за розрахунками він заледве міг заощадити суму для будівництва житлового будинку такої вартості за період 2002-2013 років.
Як обиратимуть переможців
На пленарних засіданнях рішення щодо вищезазначених суддів має ухвалити Вища кваліфікаційна комісія суддів. Для того, щоб залишити будь-якого з цих кандидатів у конкурсі, мають назбирати 11 з 16 голосів членів Комісії. Це голосування покаже, зокрема, чи здатна Вища кваліфікаційна комісія суддів у нинішньому складі об'єктивно оцінювати доброчесність кандидатів. Після цього ВККС на власний розсуд обере переможців конкурсу з кандидатів, які за її ж рішенням будуть визнані доброчесними і підтвердять здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді.
Дивіться відео-коментар члена Громадської ради доброчесності Романа Маселка