Луганщина є однією із наймолодших областей України – у 2018 році їй має виповнитися лише 80 років. Також цей регіон – один із найбільш маловідомих у туристичному плані, оскільки у всіх він здебільшого асоціюється із шахтами та іншими індустріальними об’єктами. Але запевняємо Вас, тут є на що подивитися, а від деяких речей втрачаєш дар мови з першого погляду.
Більше регіонів у спецпроекті: Мальовнича Україна: найкрасивіші куточки країни, які варто побачити
Як місця слід відвідати на Луганщині
В основному вищезазначений край славиться своєю природою, але й шанувальники архітектури знайдуть собі місця до вподоби. Загалом на Луганщині налічується 87 територій і об'єктів природно-заповідного фонду, а також понад 6700 пам’ятників культури та архітектури.
На жаль, більшість із цікавинок зараз перебуває під окупацією бойовиків, тому невідомо, чи щось від них залишилось. До прикладу, свого часу унікальний для всієї території колишнього СРСР музей Пеле його власнику Миколі Худобіну довелося закрити у Луганську, а сам він зазнав неабияких знущань з боку так званого "ополчення". І таких прикладів немало. Але сподіваємося, після деокупації Донбасу українці знову матимуть змогу насолоджуватися красою Луганщини. А чим найбільше – читайте далі у нашому матеріалі.
Луганськ – не лише індустріальне місто
Розпочнемо нашу розповідь із головного центру області – Луганська. Було його засновано у XVIII столітті як перший на півдні Російської імперії чавуноливарний завод і здебільшого вся історія населеного пункту пов’язана з індустріальними речами. Крім того, через тривале перебування під керівництвом нашої агресивної східної сусідки тут є багато місць, що мають стосунок до російської культури та історії, а також до радянської пропаганди.
Але всі цікавинки Луганська не обмежуються лише цим. Перш за все відзначимо Кафедральний собор святих Петра та Павла, який вважається найстарішою спорудою у місті. Його будівництво було завершено у 1796 році, але й досі цей храм не припиняє вражати своєю архітектурою та унікальними розписами на стінах у інтер'єрі.
Величний Петропавлівський собор є окрасою Луганська
Ще одне знакове релігійне місце у Луганську – це Свято-Володимирський собор, що є однією із найбільших культових споруд на всій Лівобережній Україні: в його стінах може комфортно розміститися близько трьох тисяч прихожан. Цю пам’ятку історії та архітектури було повністю зведено в 2006 році на місці занедбаного міського парку, а на її будівництво витрачено 20 мільйонів гривень. Висота храму становить 65 метрів, він виконаний у формі хреста у візантійському стилі. Крім того, споруда має 15 куполів, які облаштовано дзвонами.
Свято-Володимирський собор було зведено лише 12 років тому
Радимо відвідати у Луганську і Парк-музей кам’яних скульптур, у якому представлено найдавніші фігури половецьких баб. Річ у тім, що раніше територію Луганщини заселяли половці, і саме тут відбувся розквіт їхньої культури та побуту. З часом вони зникли як народ, але залишили після себе багату спадщину, до якої належать і кам'яні статуї. У цьому парку поблизу Національного університету зібрано близько 80 таких унікальних скульптур, що мають висоту від 1 до 4 метрів. Зауважимо, що раніше їх було розкидано по всій території області.
Висота деяких половецьких баб сягає щонайменше 4 метри
До половців має стосунок ще одна пам’ятка, але вона розташовується вже не в обласному центрі, а неподалік нього – у Станиці Луганській. Йдеться про монументальний пам’ятник князю Ігорю, висотою у 14 метрів, який було відкрито у 2003 році. Вважається, що саме з цього місця монарх почав свій прославлений похід на половців, що описано у "Слові о полку Ігоревім".
Пам'ятник князю Ігорю та його війську стоїть на високому пагорбі: його добре видно з траси
Читайте також: Подорожі Україною: дивовижна Донеччина, яку мало хто бачив
З природних пам’яток поблизу Луганська виокремимо кілька водоспадів. До прикладу, один із них біля міської лікарні називають "льодоспадом", оскільки тішить він своєю красою лише взимку, а влітку пересихає. Також неподалік розташовується чи не найвідоміший у місті так званий "водоспад за Гострою Могилою". Не менш красивим є й Іллірійський водоспад у яру "Довга балка", який утворився на одному з виходів потужних верств пісковиків. Ще одна особливість цього яру – він постійно збільшується.
Водоспади Луганська
Унікальні пам’ятки природи, яким позаздрить будь-який регіон
На Луганщині є дуже багато місць, які можна назвати фантастичними природними об’єктами. Перш за все, слід згадати заповідну зону "Айдарська тераса", яка розкинулася на площі у сто гектарів поблизу села Айдар-Миколаївка. Ця територія – пам’ятник природи загальнодержавного значення, а її родзинкою є надзвичайно рідкісні дубові насадження.
Краса "Айдарської тераси"
Інший унікальний гідрологічний об’єкт – Конгресів яр – розташовується у Лисичанську. Свого часу у цій місцевості відбувся контакт палеозою з мезозоєм, тому вугілля об’єдналося з крейдою. А у результаті Північно-Донецького зсуву порода почала нашаровуватися ярусами, відтак зараз відкривається прекрасний вид дивного ландшафту.
Площа Конгресового яру становить 2,5 гектара, а отримав він свою назву після представлення на XVII міжнародному геологічному конгресі
Славиться Луганська область і своїми скелями, найвідоміші з яких – Королівські, що височіють у заповіднику "Провальський степ" неподалік окупованого Довжанська. Висота цих скельних утворень становить від 80 до 100 метрів, а утворилися вони внаслідок виходу пісковиків середнього карбону. Додамо, що на скелях здебільшого ростуть ендемічні види чагарникових рослин, однак тут можна побачити й рідкісні скельні папороті. Також це єдине на Донбасі місце, де знайдено один вузьколокальний ендемік Донецького кряжу — вероніку донецьку. Щодо поширеного у цій місцевості тваринного світу, то більшість із них занесено до Червоної книги.
Місце виходу пісковиків на Королівських скелях (фото Василь Гелюта)
Крім того, увагу заслуговує Аврора поблизу окупованого Перевальська. Хоча вона і є рукотворною, але викликає неабияке враження. Раніше ця скеля була частиною кар'єру, що належав гірському підприємству з видобутку корисних копалин відкритим способом "Перевальський кар'єр".
Аврора вражає навіть попри те, що є рукотворною
Також у цій місцевості відзначимо Долину кам'яних облич, або як їх ще називають – кам'яні гриби, кам'яні стовпи, кам'яні башти. Розташовується таке диво поблизу Новоселівки та простягається на два кілометри. Якщо придивитися, то справді на них можна побачити обличчя.
Дещо містична Долина кам'яних облич
А як щодо "Українських пірамід" або "Луганського стоунхенджу"? Тоді Вам варто відвідати археологічну пам'ятку бронзової доби "Мергелеву гряду", що розташовується все у тому ж Перевальському районі неподалік селища Степанівка. Вік цього утворення становить близько 5 тисяч років, а його площа – щонайменше 10 гектарів. В основі пам’ятника природи лежить кам'яниста гряда, що простирається з південного заходу на північний схід. Загалом до комплексу входять святилище, викладене обробленими кам'яними плитами й блоками по всій площі та обмежене кам’яною стіною з вертикально стоячих плит, і чотири кургани, висотою від 1,3 до 2 метрів. Також на гряді видніється найвища точка цієї місцевості — 242 метри над рівнем моря.
Мергелева гряда з висоти: відео
Є на Луганщині й одна з найкрасивіших водойм в Україні. Саме вона якнайкраще асоціюється з цією областю – бірюзова краса посеред індустріального краю. Озеро на Волнухінському кар’єрі, що у Лутугінському районі, утворилося випадково. За розповідями місцевих жителів, одного дня понад 10 років тому робітники, приїхавши на роботу, побачили затоплену виробку дикого каменю. Подейкують, що на дні так і залишилась деяка їхня техніка. А глибина озера є вельми пристойною – щонайменше 20 метрів, хоча, як дехто переконує, у деяких місцях вона становить і до 40 метрів. Зараз це місце стало улюбленим серед жителів Луганщини, особливо після початку війни, хоча дістатися туди непросто, оскільки кар’єр продовжує працювати.
Читайте також: Подорожі Україною: маловідомі місця Волині, що закарбуються у Вашій пам'яті
Бірюзове озеро на Волнухінському кар’єрі утворилося випадково, проте природнім шляхом
Немов у древньому Римі
Унікальну не лише для Луганщини, а й для всієї України споруду можна побачити поблизу Голубівки. Після першого погляду на неї одразу згадуються давні часи, особливо у Римській імперії, оскільки такі будівлі були характерним вираженням суворої міці тієї утилітарності.
Тутешній залізничний арковий міст-віадук було побудовано ще на початку минулого століття, однак потяги, хоча й зрідка, ним їздять ще досі, навіть незважаючи на те, що його під час Другої світової було підірвано, а потім знову відбудовано. Своєю появою він є зобов’язаним, перш за все, економічному розвитку Луганщини – на початку ХХ століття у регіоні бурхливо розвивалися промисловість і торгівля, з'явилося електричне освітлення, тому і виникла потреба у залізничному сполученні з головними центрами колишньої Російської імперії. Якраз перша черга новоспеченої Північно-Донецької залізниці й пролягла поблизу селищ Донецьке та Голубівське, де й розташовується міст.
Залізничний міст-віадук поблизу Голубівки функціонує досі
Зауважимо, що рельєф місцевості, де проходило будівництво, є досить складним – тут пролягає глибока балка, що нагадує великий каньйон з крутими берегами і струмком, який протікає знизу. Таким чином, було економічно невигідно зробити насип, аби залізниця пройшла через глибокий яр, тому і вирішили побудувати нетиповий для цих місць віадук. Крім того, через особливості рельєфу на цій ділянці було зведено ще кілька мостів і тунелів, однак герой нашої розповіді є найвідомішим і найбільшим з них.
Частинка справжнісінької Європи у краю вугільних шахт і металургійних заводів
Ще одна не притаманна цим місцям архітектурна цікавинка розташовується поблизу селища Селезнівка на місці злиття річок Білої, Утки та Селезня. Побудував це диво у стилі середземноморської вілли з місцевого тесаного пісковика один із найяскравіших представників модерну та неокласицизму імперського Петербурга Сергій Гінгер на замовлення польського металургійного та вугільного магната Казимира Мсциховського. До слова, останній закінчив Київський університет і згодом з інженера-колійовця дослужився до дійсного статського радника, що дало йому право на спадкове дворянство.
Садибу Мсциховського побудовано у флорентійському стилі, а вхід до неї було стилізовано під ворота середньовічного замку
Мсциховський був досить багатою людиною, свого часу та входив до структур кількох потужних промислових спільнот – зокрема, до Донецько-Юр'ївського металургійного товариства, Азово-Донського комерційного банку та Товариства Південно-Російської кам'яновугільної промисловості. Однак, головним у його підприємницькій діяльності стало Селезнівське товариство кам'яновугільної та заводської промисловості. Саме тут він заклав копальню, яка згодом перетворилася на дві шахти.
Також із Селезівкою Мсциховський вирішив поєднати своє подальше життя та побудував тут садибу. Грошей на майбутнє помешкання підприємець не шкодував. Так, меблі у вітальні були у стилі Людовіка XVI, а матерія, якою їх було оббито, була точною копією матерії у Версалі. Навіть зараз вражає розкішшю й оздоблення деяких кімнат. Крім того, Мсциховський запросив із Польщі садівника Марціна Хубецького, який прожив тут усе життя –його було поховано у парку поряд. Зауважимо, що поляк вклав дуже багато сил у парк і за його життя тут з’явилися рідкісні види рослин і дерев. Щоправда, найцікавіше дерево – тополю, яка має діаметр стовбура у 7 метрів, – посадили ще задовго до Хубецького: її вік становить близько 250 років.
Читайте також: Подорожі Україною: унікальні місця Хмельниччини, що не залишать Вас байдужими
Відео садиби Мсциховського у Селезнівці
Зараз як парк, так і садиба перебувають у вельми гнітючому стані – у часи радянської окупації тут були й Дім сиріт, і наркологічний диспансер, і навіть Дім відпочинку для перших осіб, а повний занепад розпочався в останні роки СРСР. До війни на Донбасі місцеві активісти намагалися хоч якось відновити минулу велич садиби, проводячи тут різноманітні заходи. Що зараз відбувається з цією унікальною будівлею, зі зрозумілих причин, сказати важко. Невідомою залишається доля й самого Мсциховського: за однією версією, він емігрував, а за іншою – його розстріляли як класового ворога.
Дві непересічні культові споруди
Луганщина може похвалитися двома унікальними релігійними місцями. Перше – це скитський печерний монастир, який розташовується в урочищі Аксеньєве поблизу села Наугольне, що у Сватівському районі. Заховався він серед могутніх дерев і крейдових схилів у Татарській балці, однак зайти всередину непросто, оскільки лази до печер періодично обвалюються.
У середньому висота печер становить від 2 до понад 4 мерів, а довжина коливається від 10 до 100 метрів, оскільки тут сформувався заплутаний лабіринт коридорів, кімнат і галерей. У кількох із них до сьогоднішнього дня чудово збереглася трапезна кімната та приміщення церкви. Також тут можна побачити висічений вівтар і схожі на келії монахів кімнати, а у деяких місцях на стінах видно висічені образи або старовірські хрести.
Скитський печернй монастир в урочищі Аксеньєве: відео
Як виник цей храм, залишається загадкою досі. На думку археологів, він датується XVI – XVIII століттям, а за однією з версій, його створили православні ченці, що рятувалися від візантійських єретиків-іконоборців у III столітті. Інші ж вважають, що підземний монастир вирили місцеві жителі за зразком Києво-Печерської Лаври у 1894 році за ініціативою місцевого вірянина Григорія, який регулярно їздив до Києва на прощу. Подейкують, що він хотів ще побудувати біля скиту православний собор, але, за легендою, одного разу просто зник, відтак ці плани не вдалося втілити у життя. Про Григорія та 1894 рік свідчить і відповідний напис на крейдовому знаку.
Ще одна феноменальна культова споруда розмістилася у Кам’янці у понад 40 кілометрах від Луганська, і що прийнятно, вона об’єднує багато релігій. Так, на вершині однієї зі скель Донецького кряжу зовсім поряд зведено католицьку капличку, православний храм, місце для жертовного вогню, який побудували послідовники вчення Бабаджі, а також святилища, присвячені майже забутим слов'янським богам. А все це оточує надзвичайно красивий ліс. Заснував Храм усіх вір на початку 90-х відомий на Луганщині археолог Микола Тарасенко. На його переконання, всі люди, які б молитви вони не вимовляли, звертаються до одного та єдиного Бога.
Храм усіх вір зведено прямісінько на скелі, а ведуть до нього кам'яні сходи
Фото: туристична спільнота "Походушкі", "Vgorode. Луганськ", Zruchno. Travel, відкриті джерела