Про це повідомляє BBC.

Зазначимо, що на завершенні наукової кар'єри Медведєв захопився геронтологією, розробив теорію старіння як результату накопичення помилок синтезу білків і нуклеїнових кислот, за яку в 1984 році отримав золоту медаль Американського геронтологічного суспільства.

Читайте також: Померла відома українська письменниця Ева Гата

Розбіжності Медведєва з радянською державою почалися з його критики лисенківщини – ідей "народного академіка" Трохима Лисенка. До початку 1960-х років псевдонаукові ідеї звеличення Сталіним Лисенка було відкинуто, а генетика відновленою у правах, але прагнення публічно ворушити минуле не віталося.

У травні 1970 року Медведєв зазнав примусового психіатричного лікуваннюя, але через три тижні його було звільнено після протестів академіків Андрія Сахарова та Петра Капіци, письменників Олександра Твардовського, Володимира Дудінцева, Веніаміна Каверіна, Володимира Тендрякова та інших. Це розглядалося як значна перемога правозахисного руху.

У січні 1973 року Медведєв із сім'єю з дозволу влади виїхав на річне стажування у відділ генетики Національного інституту медичних досліджень у Лондоні, а в серпні того ж року його було позбавлено радянського громадянства. У 1990 році його повернув своїм указом Михайло Горбачов.

Жорес Медведєв
Медведєв (ліворуч) у компанії Горбачова розмовляє в кулуарах конференції на тему катастрофи на ЧАЕС

Завдяки Медведєву Захід вперше дізнався подробиці засекречених у СРСР "недєлінської катастрофи" (вибуху ракети на Байконурі 24 жовтня 1960 року, в результаті якого загинули 74 людини, в тому числі командувач Ракетних військ Митрофан Недєлін) і Киштимської ядерної аварії на уральському комбінаті "Маяк" 20 вересня 1957 року.

На відміну від більшості дисидентів, Медведєв, як і його брат-близнюк, відомий історик Рой Медведєв, залишився вірним марксизму в його ліберальній єврокомуністичній версії.

"Жорес вважав себе дисидентом не щодо всіх питань, а лише з проблем вільного розвитку науки", – говорив брат покійного.

Медведєв працював у лондонському Інституті медичних досліджень до 1992 року. За своє життя він опублікував близько 170 наукових робіт, з них 60 – у Британії. Був членом багатьох наукових товариств, в тому числі Нью-Йоркської академії наук. Їздив як експерт у зону Чорнобильської катастрофи.