Про це йдеться в сюжеті "Сир. Президентський" Лесі Іванової для програми "Наші Гроші", пише Bihus.info.

На прес-конференції у 2015 році Порошенко наполягав: "Я твердо переконаний, що всі статки мають декларуватися і з усіх статків мають платитися податки, і думаю, що це буде гарний приклад олігархам".

Читайте також: "Схематоз" оборонної сфери. Найближчі до Порошенка "спеціалісти" Укроборонпрому

Незадовго до того його давній друг і бізнес-партнер Кононенко зазначав: "Основна проблема в тому, що дійсно в державі немає грошей. На сьогоднішній день всі люди повинні, як би пафосно це не звучало, закатати рукави й працювати на країну".

Разом з тим, спільне підприємство Порошенка і Кононенка – завод "Кузня на Рибальському" (колишня "Ленінська Кузня") – у 2013-2015 роках вдавалося до сумнівної схеми податкової оптимізації.

"Кузня" – підприємство промислове. Історично його основна спеціалізація – будівництво і ремонт суден, від цивільних вантажних і до артилерійських бронекатерів. З початком війни на Сході "Кузня" фокусується на військовій техніці: тут створюють бойові модулі та бронемашини, а на останніх виставках "Кузня" демонструє навіть гранатомети й зенітні установки.

Однак у 2013-2015 роках на рівні з закупівлею виробничих матеріалів для свого промислового виробництва "Кузня" у таких же промислових масштабах купує сир та сухе молоко. За даними програми, за ці три роки завод перерахував фірмам ПП "Консалтингова фірма "Прометей", ТОВ "Миргородський сироробний комбiнат" та ПП "Рось" (всі три входили до групи компаній Milkiland) загалом понад 220 мільйонів гривень за 2 721 тонну сиру та 215 тонн сухого молока. Чверть цих закупівель провели в один день – 31 грудня 2014 року. Тоді "Кузня" списала на сир 52 мільйони гривень.

Читайте також: Як "Укроборонпром" злив 100 мільйонів на "прокладку" менеджера Порошенка

На запит програми завод зазначив, що не може надати інформацію щодо цих закупівель, оскільки не зберіг документацію. Питання про податки "Кузня" проігнорувала.

В групі компаній Milkiland підтвердили продаж сиру "Кузні". Водночас зазначили, що після продажу сир "Кузні" фізично не постачався, а експортувався компаніями Milkiland від імені "Ленінської Кузні" за договором комісії.

Ми через завод "Ленінська Кузня" експортували товар, ми віддавали їм товар, потім забирали його на комісію, ДП "Мілкіленд-Україна" вона відправляла на експорт,
– описує контракт виконавчий директор Анатолій Юркевич.

Метою операції для Milkiland було відшкодування ПДВ, яке заборгувала групі держава, за рахунок "Ленінської кузні".

Загальна схема виглядає наступним чином: коли експортери продають товар за кордон, то держава має компенсувати їм податок на додану вартість. Ця компенсація нараховується, однак її виплата затримується на невизначений час. Тоді експортер, якому держава винна компенсацію, "на папері" продає свій товар компанії, яка навпаки, має податкову заборгованість перед бюджетом. І потім від імені цієї компанії проводить експорт. Компенсацію ПДВ, яку держава має провести цьому "транзитному" експортеру, немає необхідності очікувати. Оскільки в нього самого існує борг перед бюджетом, "транзитер" просто списує його "взаємозаліком".

Ми вирішували свої проблеми з компенсацією ПДВ, які на той момент були в державі. Вони нам віддавали ПДВ, і ми були щасливі. У той момент була боротьба пана Клименка, щоб завести всіх під жорсткі системи, в податкові ями. Вони не давали можливості ось так компенсуватися, без хабара. Нам треба було нести хабарі в Адміністрацію, податкову для того, щоб нам щось компенсували. Або ми домовлялися з кимось в Україні, у кого був ПДВ, і робили ось такі заліки,
– пояснює Анатолій Юркевич.

Якщо вигода виробника в описаній схемі очевидна, то користь від оптимізації “транзитному” експортеру - незрозуміла. Купуючи сир - він живими грошима втрачає ту ж суму, на яку "скосив" собі податків.

Анатолій Юркевич розповідає, що вигода "Кузні" полягала у знижці, яку фірмі робили на товар: "Грошей від експортера заходило більше, нам перераховувалося трохи менше. На той момент це було 5-10% від суми компенсованого ПДВ. Від 13 з копійками ПДВ, якщо ми говоримо про 10%, то це 1,3 мільйона гривень. От, відповідно, ми продали їм на 80-13=67 мільйонів гривень продукції, а від наших клієнтів їм зайшло 68,3 мільйона. Мільйон і триста тисяч залишилися в них у якості винагороди".

УMilkiland наголошують, що операції з сиром – це була цілком законна оптимізація податків, вдаватися до якої змусили українські податкові реалії. Однак, суми транзакцій називають втричі меншими, аніж зафіксовано у даних програми: "У нас сума операцій загальна була 270 мільйонів. Є два різних блоки. На 80 мільйонів були операції продажу і подальшого експорту. На 160 мільйонів були операції "відповідального зберігання" й повернення товару. Це було забезпечення гарантійне по передплатам. По 160 ось цим гроші не рухалися, а по 80 гроші рухалися й копійка в копійку були виплачені".

Читайте також: Київський бронетанковий завод приховує походження деталей, закуплених у "друзів президента"

За цією версією легальної оптимізації, "Кузня" – підприємство з чистим доходом від реалізації в 2013-2015 роках майже у півмільярда гривень – взяла участь у цій схемі заради 1,3 мільйона гривень (0,28% від доходності).

Водночас, консультанти програми зазначають, що схема подібної взаємодопомоги може бути не така безпечна для бюджету, як пояснюють її учасники.

Теоретично ця схема може існувати. Проте є питання економічної вигоди,
– говорить юрист ГО "Центр протидії корупції", а в минулому співробітник податкової міліції з 8-річним стажем, Андрій Савін, зазначаючи, що для "Кузні" в наведеному прикладі вигода дуже невисока.

Вигода стає відчутнішою, пояснює юрист, якщо схему розширити ще на кілька ланок: "На практиці ця схема існує, і існує завдяки тому, що грошові кошти покупця за цю продукцію, скоріш за все, будуть переведені в готівковий обіг, і покупець отримає готівкові грошові кошти, знову ж таки постачальник і пов’язані особи отримають відсоток".

У такому випадку схема перестає бути нешкідливою для бюджету: "Безтоварні незаконні операції, в результаті цих операцій отримують неконтрольований державою прибуток, тобто кеш, і з цього кешу податки не сплачують, це є збиток державі від несплачених податків".

У судовому реєстрі міститься низка кримінальних проваджень за аналогічними історіями: так само як і "Кузня" купували "податковий сир" ще щонайменше 6 різних фірм з 4 областей (ТзОВ "Кондитерська фабрика "Ярич", ПП "Автотранском" і ПП "Міська Оренда" на Львівщині, франківське ТОВ "555-ТМ", черкаське ТОВ ПІІ "Еконія" і столичне ТОВ "Іммо"). В цих операціях фіскали запідозрили ухилення від сплати податків. Зазначимо, вироків за цими провадженнями в судовому реєстрі немає.

Однак, щодо "Кузні" відсутнє в реєстрі і саме провадження, хоча її "сирні" контракти в десяток разів більше за контракти цих фірм.

Окрім операцій щодо оптимізації ПДВ, викликає питання сплата податку на прибуток. Його логіка проста: коли прибутку немає, податок платити ні з чого. За останні 15 років підприємство відчутний прибуток декларувало лише двічі, решту часу звітує або збиток, або "вихід в нуль". При цьому офіційний фінансовий стан заводу слабо корелює зі статками його директора.

З 2002 року "Кузню" в якості директора незмінно очолює Валерій Шандра. Офіційно за останні 7 років Шандра отримав на "Кузні" зарплатні на суму близько 140 тисяч доларів за актуальним курсом. Також Шандра значиться співвласником кількох приватних фірм, однак офіційного доходу від них за останні 7 років не отримував.

При цьому згідно з даними відкритих реєстрів Шандра є власником будинку під Києвом та під Одесою, земельних угідь на 17,88 гектра в Княжичах Києво-Святошинського району, автівки BMW X5 2015 року випуску. При чому дача під Одесою, BMW і земельні угіддя були придбані частково впродовж, а частково після трьох років офіційних збитків заводу та операцій із сиром.

Повний випуск розслідування програми "Наші гроші" дивіться тут.