Серед таких – 93-річний Микола Чишкун, який народився на Вінниччині. Коли у рідне село Кашперівка прийшов голод, хлопчикові було сім.
Читайте також: Голодомор в Україні: як світ дізнався про моторошний геноцид
Тоді місцева голота, за вказівкою так званих комітетів бідноти, безжально вимітала з хат зерно і худобу. Сім'ю хлопчика рятували коржі з борошна та листя.
Хтось додавав полову чи лободу і робили маторжаники. Також у нас була корова, яка виручала. А коли дід Матвій, з яким я пас худобу, глянув на нашого котика Кузіка, то спитав: "Ви досі його не з'їли? Я б це давно зробив!" Ще одного разу ми натрапили з товаришами на скотомогильник, відрізали ножем шматки корови чи коня, а паличками зчищали білі черв'яки. Так і їли...,
– розповів Микола Чишкун.
Микола показав альбом з фотографіями: "Аня Драчук, це моя двоюрідна сістра. Їх було так: сама менша сестра – 2 роки, далі було 3 роки, а братику було 5 років. Ті повмирали, а вона вижила. Як вона вижила, я не знаю".
Микола Чишкун показав альбом і розповів про загиблих родичів
Микола Чишкун
90-річному Григорієві Бумасенку пощастило більше. В часи голоду він проживав у дитячій колонії, тому з їжі щось та й перепадало. Проте пам'ятає, як усе починалось.
Вони приїхали до сестри додому і позабирали з хати їжу. Зостались тільки голі стіни. Мама, як те побачила, то впала. Ми викликали "швидку" – підводу. Її між колеса поклали й повезли до медпункту,
– згадує чоловік.
Григорій Бумасенко
У Львові таких людей, як Микола Чишкун та Григорій Бумасенко, 112. Більшість з них, після голоду переселились зі Сходу та центральних областей на Західну Україну, яка була у 30-х в складі в Польщі, голодомору не знала. Тому сюди, рятуючись від смерті, втекли тисячі українців. Мільйони ж прийняли мученицьку смерть.
Читайте також: Щосекунди падали на землю, символізуючи загиблих: львів'яни вшановували пам'ять жертв Голодомору
За даними демографів, померло майже 4 мільйони. Історики називають удвічі більшу цифру. На сьогодні те, що голод був штучний і його метою було знищення українців як нації – визнали 16 країн: Естонія, Австралія, Канада, Угорщина, Ватикан, Литва, Грузія, Польща, Перу, Парагвай, Еквадор, Колумбія, Мексика, Латвія, Португалія та США.
Якщо процес буде тривати, то російська пропаганда, яка всіляко перешкоджає цьому визнанню, матиме менші шанси для переконання світових лідерів. Є інформація, що коли Азербайджан мав намір визнати Голодомор геноцидом, то з Росії їм переказали: «Погодитеся ‒ забудьте про Нагірний Карабах,
– зазначив історик, декан історичного факультету імені Івана Франка Роман Шуст.
Не визнає Голодомору і Вірменія, котра в дружніх стосунках з Москвою. А от в Ізраїлі, схоже, нарешті готові зробити це. На розгляд до парламенту уже внесли відповідний відповідний законопроект.