Біля Новгородського гриміли великокаліберні міномети. З озброєння бойової машини піхоти, гранатометів, великокаліберних кулеметів терористи стріляли в районі Станиці Луганської, Кримського, Троїцького, Павлополя, Гнутового і Водяного. Не помітили ніякого перемир'я і захисники Пісків.
Читайте також: У псевдореспубліці на Сході "злили" дані українських воєнних кореспондентів
Володимир – один з десятьох мешканців, які залишились в Пісках. У його будинок неодноразово потрапляли снаряди. І кожного разу чоловік відбудовував дім. Через обстріли і сам був не один раз поранений.
Мешканець Пісків Володимир
Його онука у 14-му році саме мала йти у перший клас, але у Піски прийшла війна. Дочка разом з дівчинкою виїхали. Тепер онука вчиться у Вінниці та майже не бачиться з дідом.
Української мови діда вчить. Я вчив давно, а вона вже краще розмовляє, ніж я,
– сміється Володимир.
Школа у Пісках знищена, як власне і все селище. Колись подвір'я заможних котеджів перетворились на бліндажі, окопи та вогневі точки української армії.
Олександр – один з оборонців селища. Каже, дуже жалкує, що вже не перший рік не може відвести доньку в школу першого вересня. Спілкується з донькою та дружиною лише телефоном. Якщо зв'язок є.
Військовий ЗСУ Олександр
Поки на мирній частині України діти та батьки готуються до першого вересня, на Донбасі бойовики ігнорують шкільне перемир'я, яке власне і оголосили, аби діти у прифронтових районах змогли також сісти за парти.
Та немає тиші, немає. Після 21 години починаються обстріли,
– зазначив військовий ЗСУ Олександр.
Крупний калібр з боку бойовиків не працює, але стрілкове та гранатомети – щодня.
Олександр служить із 14-го року. Він і не згадає, яке це за рахунком перемир'я. І жодного разу не приносило тиші на фронт. За його спиною бої за Савур-Могилу. Цими днями саме річниця тих кривавих подій, коли наших військових крили "Градами" та артилерією з російської території.
Олександр запевняє, що повернеться додому лише після перемоги. Окупанти мають відповісти за весь біль, який завдали його країні.