Через п'ять років після того, як Росія анексувала Крим і почала війну на Донбасі, вплив Кремля на Україну – найнижчий як мінімум за все минуле сторіччя, пише Foreign Policy.

Так, Росія продовжує контролювати 7% території держави Україна. І ні в чинного президента Петра Порошенка, ні в його опонента, коміка Володимира Зеленського, немає стратегії, яка дозволила б повернути цю територію. Зате на інших 93% української території ситуація розвивається не на користь Кремля.

Читайте також: Путін шантажує Україну на 2,3 млрд євро, – Bild

Для українських політиків, зосереджених на збереженні незалежності країни і національного характеру – а саме так мислять Порошенко і більша частина політичної еліти України – статус-кво видається досить прийнятним. Вони, звісно, хотіли б повернути Крим і Донбас, але окупація з боку Росії має й свої переваги. Захопивши ці землі, Росія відрізала від України два регіони, в яких найменше розвинута українська національна ідентичність. І тепер жоден проросійський кандидат не може виграти українські президентські вибори. Пройшли часи, коли такі кандидати як колишній президент Віктор Янукович, що відкрито симпатизував Росії, могли отримувати більшість голосів. Ситуація не зміниться водночас.

Тривала конфронтація з Росією – приниження від втрати Криму, стрілянина на лінії розмежування, розбиті та втрачені у результаті розділення країни життя. Все це щодня нагадує україцям, чому вони хочуть побудувати країну, незалежну від Москви. І це теж – великий плюс для українських політиків, чия нездатність побороти корупцію чи покращити економічну ситуацію дещо затьмарила надії революції 2014 року. Не зовсім зрозуміло, яку користь у цій ситуації отримує Росія.

Цьому є кілька потенційних пояснень.

Перше: Росія хоче подати всім пострадянським державам чіткий сигнал про ціну антиросійських революцій. Окупація Кремлем Донбасу означає: Росія готова карати своїх сусідів, якщо вони ще думають, що можуть скидати свої уряди і потім укладати угоди з Заходом. Втім, сусіди Росії не здаються надто заляканими цим сигналом. Наприклад, всього кілька місяців тому, минулого року, Вірменія позбулася проросійського уряду і привела до влади нову команду, яка прагне покращити зв'язки з Європою.

Читайте також: Російським військовим заборонили користуватися мобілками через "проколи" в Україні, – Le Point

Друге: Москва, мовляв, хоч і не змогла запобігти іншим революціям, але зуміла перервати інтеграцію України із Заходом. Тобто заморожений конфлікт зробив Україну нездатною приєднатися до НАТО. Але якщо б Росія вже завтра вивела всі свої війська з Донбасу, членство в НАТО Україні найближчим часом не загрожувало б. Європейські держави на кшталт Франції та Німеччини і так вже давно висловлюють з цього приводу скептицизм, заявляючи, що плюси від запрошення України в альянс виявились би не вищими за витрати.

Членство в ЄС для України в найближчому майбутньому – така ж утопія, як і членство в НАТО. Головна перепона – хронічна втома ЄС від власного розширення.

Хоча до офіційного членства в НАТО та ЄС ще далеко, окупація Донбасу прискорила зближення України із Заходом іншими шляхами. Українці в 2017 році отримали право безвізових поїздок до Європи, росіяни ж про таке можуть тільки мріяти. А інструктори з країн НАТО навчають українських військових, роблячи їх сильнішими, ніж вони коли-небудь були.

Третій можливий привід для тривалої російської окупації Донбасу – надія створити Києву стільки проблем, щоб українці нарешті скинули свій орієнтований на Захід уряд і спробували відновити зв'язки з Москвою.

Звісно, російська окупація Донбасу і справді загострила всі українські проблеми. Але українці не скинули свій уряд і досі не вибрали більш дружніх з Росією лідерів. Замість цих кроків, яких від України чекала Москва, вони звинувачують Росію. Те ж, до речі, робить і Захід, який, як здається, прагне до зміни курсу не більше, ніж Київ. Західні країни в останні п'ять років зіткнулися з серйозними політичними потрясіннями, та все ж продовжують підтримувати збереження санкцій проти Росії, доки вона не піде з Донбасу.

Але якщо Захід, як і раніше, не хоче знімати санкції з Росії, а Київ навряд чи зблизиться з Москвою, яка ж мета перебування Кремля в Україні? Справа в тому, що президент Володимир Путін не зміг би полишити Крим, якщо б у нього й було таке бажання. Росія формально анексувала цю територію, і Путін заручився власною політичною кар'єрою, загнавши країну у конфронтацію із Заходом у цьому питанні. Так, деякі росіяни почали задумуватися, а чи справді анексія Криму принесла обіцяні бала. Та попри це, майже всі росіяни виступили б проти повернення півострова Україні.

А ось з Донбасом ситуація інша. Росія відмовилась відкрито анексувати цю територію в надії на те, що можна буде змусити Київ повернути її та використати, як "троянського коня". Цей шлях дав би Кремлю можливість впливати на внутрішню політику України. Та ось тепер, коли президентські вибори в Україні показали, що проросійській політиці просто немає місця в українській столиці, всі причини для продовженння окупації Донбасу виглядають більш ніж сумнівно.

Донбас більше не приносить користі. Україна діє проти Москви "єдиним фронтом", НАТО відновлює українську армію, вздовж російського кордону все ще відбуваються революції, а санкції зберігаються. Але Кремль, який поставив все на конфронтацію із Заходом щодо України, не демонструє ознак зміни курсу. Хоча логіка продовження присутності на Донбасі будь-що-буде Кремль дуже бентежить.

Читайте також: Путін піде, але Захід хай не радіє, – Atlantico