Зрозумівши це, він висадив Лєну з машини серед дороги і поїхав назад. На блокпості, який вони щойно проїхали, таксист розповів про неї "ополченцям".

Як Лєна туди потрапила, читайте у першій частині.

День майже добігав кінця. Їхати назад було вже запізно – останній автобус зі Свердловська на Луганськ пішов кілька хвилин тому. Йти вперед не було куди – довкола лише степ та велетенські терикони.

Раптом з боку останнього блокпосту на шаленій швидкості виїхало кілька машин. Кілька озброєних чоловіків підбігли до Лєни і, наставляючи на неї автомати, почали вимагати показати документи і відкрити сумки.

Що робити жінка не знала.

Попередити наших солдат? Потрібно, бо вони чекають на неї. Але небезпечно, бо приїдуть визволяти і зав’яжеться бій. А ще, у жодному разі не можна було, щоб ці озброєні росіяни (те, що перед нею саме "визволителі з сусідньої країни" Лєна зрозуміла з їхнього говору та поведінки) побачили, що ж у квітчастих сумках.

З переляку жінка вигадала історію про чоловіка, до якого їде в гості, який зараз за нею приїде.

Додзвонившись до хлопців, Лєна пролепетала в слухавку награним голосом правдиву історію. На диво, це подіяло на "ополченців", вони навіть дещо злякалися, бо не розуміли, хто такий цей "чоловік Ромочка" і чому його "дружина" так сміливо поводиться.

А з нашими солдатами у Лєни була домовленість: якщо вона по телефону говорить рідною мовою, значить все добре, а якщо російською – вона десь, де незручно або небезпечно говорити.

Доки Лєна грала з себе дружину "крутька Ромочки", навіть не усвідомлюючи, наскільки часу може затягнутися її порятунок, наші вояки вирішували як врятувати свою "маму Лєну".

Спочатку вони виїхали машиною. Ледь вдалося спинити, бо хлопцям було байдуже скільки ворогів там виявиться.

Потім вирішили йти пішки, озброївшись автоматом і гранатами.

Аж поки хтось з них не проаналізував розмову з волонтеркою по телефону. Це все відбувалося у лічені хвилини. Часу вигадати "операцію з порятунку" не було. Пригадавши з розмови, що таксист висадив Лєну біля шахти, хлопці подзвонили до директора однієї з них. Він був на нашому боці, тому заспокоїв бійців і пообіцяв врятувати жінку.

Тим часом вже повністю стемніло і озброєні представники "руского міра" явно пожвавішали, бо розправлятися і з жінкою, і з її сумками тепер значно простіше.

Лєна вже не прикидалася наляканою, жінку охопив жах і передчуття незворотного.

Та раптом пролунав чоловічий голос, який дуже впевнено попросив не чіпати жінку. Все-таки, директор шахти нагодився вчасно. Він навіть запросив росіян у приміщення для того, щоб "розібратися", що це за жінка і чому вона тиняється попід шахтою з великими сумками. Та вони виявилися "сміливими" лише перед беззахисною жінкою.

Ніч Лєна перечекала у далекому селі, куди її відправили рятувальники, а о п’ятій ранку, коли рушав перший автобус на Луганськ, її відправили додому.

Усе, що вона везла у тих сумках, директор шахти, як і обіцяв, передав Лєниним хлопцям.

Загалом, таких поїздок було багато. Тоді, у 2014, чіткої лінії розмежування не існувало, а громадський транспорт курсував за "мирним" розкладом, не враховуючи розташування блокпостів.

Саме місцеві волонтери, ризикуючи власним життям, могли потрапити туди, куди волонтери з мирної України доїхати не могли.

Лєна зараз розповідає, що до її "Солдатської пошти" долучається багато нових місцевих патріотів. А вони й досі мають значну перевагу перед приїжджими волонтерами – знання місцевості, відсутність страху перед обстрілами, можливість виїхати у будь-який час доби і у будь-яку точку фронту.

Єдине – їм потрібна машина. Щоб встигати більше і не страждати від непрохідних доріг.

Саме тому зараз ми збираємо гроші на джип Nissan Terrano II для Лєни. Його ціна разом з ремонтом і комплектом гуми – близько 3000 доларів.

У кінці можу додати, що пізніше, вже в кінці літа, коли наші військові вийшли з Іловайського котла, Лєна, все-таки, зустрілась з тими, кому тоді везла біноклі і бронежилети. І тоді ж відбулася зустріч з тим самим Ромочкою, який "надихнув" її у критичний момент вигадати історію про чоловіка.

Дар`я Бура

Проект "Повернись живим"

https://www.savelife.in.ua
https://twitter.com/backandalive
https://www.youtube.com/c/SavelifeInUaKiev…

Звітність за посиланням: savelife.in.ua/report-cash/

Реквізити:

Приват:
5457 0822 3299 9685 Дейнега Віталій
5168 7423 5191 2419 Стократюк Вікторія

PayPal: звертайтесь в особисті повідомлення групи
Contact / Coinstar / moneygram / etc (на прилади нічного бачення):
Irina Turchak + 38 (068) 500 88 00

Картка Приватбанк в євро
4149 4978 3611 9455 Мікульський Дмитро Вікторович

Картка Приватбанк в доларі
4149 4978 3611 9059 Мікульський Дмитро Вікторович

Контакти:

Гаряча лінія:
(044)338-33-38
(068)500-88-00

Заявки від військових:
(068)796-85-57

Графік прийому дзвінків:
Пн-Пт з 09:00 до 20:00; Сб з 09:00 до 16:00

Наш офіс:
Київ, Жилянська, 12а (пн-пт 10:00-19:00, сб 11:30-16:00)

Безготівка:

Отримувач: Благодійна Організація "Міжнародний благодійний фонд "Повернись живим" ЄДРПОУ 39696398
Р/р №26007300905964
ТВБВ №10026/0162 філія-Головне управління по м. Києву та Київ. області АТ "Ощадбанк" МФО 322669
Призначення платежу: Благодійна допомога військовослужбовцям

Читайте також: Один день із життя військових у Мар'їнці