Туркменський газ міг би скласти конкуренцію російському у Європі. Проте, через відсутність газопроводу, Туркменістан вимушений продавати "блакитне паливо" Росії, яка з великою націнкою постачає його на захід, розповів глава "Нафтогазу" Андрій Коболєв.
Важливо: Данія не видає дозволи на будівництво "Північного потоку-2"
Туркменістан добуває близько 80 мільярдів кубічних метрів газу на рік, більша частина яких іде на експорт. Країна планує до 2030 року залучити інвестиції та подвоїти видобуток "блакитного палива". Покупців газу Туркменістан хоче знайти у Європі, проклавши газопровід шельфом Каспійського моря до Баку. Так, країна може стати ще одним повноцінним гравцем на газовому ринку Європи та скласти конкуренцію "Газпрому".
Транскаспійський газопровід
Ідея прокласти газопровід через Каспійське море виникла у Туркменістані в 1996 році на зустрічі із США. Тоді влада Туркменістану почала домовлятися з Азербайджаном та іншими суб'єктами міжнародного права щодо нового проекту.
Схема транскаспійського газопроводу / інфографіка haqqin.az
Цей проект загрожував монополії "Газпрому" на енергетичному ринку Європи, тому Росія всіляко намагалась зірвати його, погрожуючи "ризиками" та пропонуючи альтернативні варіанти.
З роками популярність Транскаспійського газопроводу зростала. Зацікавленість у проекті висловили країни ЄС та Туреччина. У 2018 році було підписано конвенцію про міжнародний статус Каспійського моря. Азербайджан та Туркменістан вважають, що тепер на прокладення газопроводу їм більше не потрібен дозвіл РФ, оскільки щодо будівництва мають домовлятися лише дві сусідні країни.
Детальніше про конвенцію: Каспійське море поділили між собою 5 країн регіону
У Європі пообіцяли знайти інвесторів проекту. Транскаспійський газопровід передбачає постачання 30 мільярдів кубометрів газу щорічно.
Спротив Росії
Не дивлячись на укладену конвенцію, Росія все одно вважає, що Туркменістан має погодити будівництво газопроводу з усіма країнами Каспійського басейну, посилаючись на інші конвенції та порушуючи питання екології.
Туркменський газ має надзвичайно велике значення для диверсифікації постачання газу до Європи. Росія десятиліттями блокувала його прямий доступ на цей платоспроможний ринок, нав’язуючи своє посередництво, перекупаючи та продаючи від себе з чималим зиском,
– сказав глава "Нафтогазу" Андрій Коболєв.
Росія продовжує всіма силами тиснути на Туркменістан, оскільки наразі єдиний шлях туркменського газу до Європи пролягає транзитом через Казахстан та РФ.
"Інтереси збереження унікальної екосистеми Каспію мають безумовний пріоритет над будь-якими гіпотетичними економічними проектами", – сказав глава апарату уряду Росії Сергій Приходько.
Подібні звинувачення в руйнації екосистеми Балтійського моря росіяни отримували від європейських екологічних організацій. Йдеться про будівництво газопроводу "Північний потік-2". У "Газпромі" всі ці дослідження екологів відкидали та не припиняли будівництво.
До теми: Будівництво "Північного потоку-2" під загрозою зриву? Що пишуть про ситуацію західні ЗМІ
Що таке "Північний потік-2"?"Північний потік-2" – проект магістрального газопроводу з Росії в Німеччину через Балтійське море. Призначений для того, щоб російський "Газпром" перенаправив більшу частину обсягів газу, що протікає до Європи через Україну. Запуск газопроводу повинен був збігатися із закінченням чинного контракту на транзит газу через Україну – 31 грудня 2019 року.
Польща та країни Балтії намагаються заблокувати будівництво експортного трубопроводу, заявивши, що це посилить залежність Європи від Росії. Москва ж наполягає на тому, що він є суто економічним.
"Північний потік-2" повністю належить "Газпрому", але частково фінансується п'ятьма європейськими енергетичними компаніями: Shell, Engie, OMV, Wintershall та Uniper.
Росія дуже тримається за монополію на європейському ринку. Окрім можливого конкурента "Газпрому" – Туркменістану, скраплений газ на європейський ринок також постачають США, які мають великий вплив на країни ЄС.
Торгувати з Європою "блакитним паливом" намагається і Катар. Проте, прокладенню газопроводу до Туреччини заважає Сирія, яка захищає економічні інтереси свого союзника – Росії.