Архів
Курси валют
Погода
      youtube @24
      Loading...
      google @24
      RSS СТРІЧКА
      Загальний RSS

      Топ новини

      Відео новини

      "Революція пожирає своїх дітей": як зупинити війну проти активістів в Одесі і в Україні загалом

      Можна щиро пишатися нашим громадянським суспільством. Тисячі небайдужих, пасіонарних і активних громадян по всій країні, готових жертвувати своїм часом, здоров'ям заради ідеї – це чи не найбільше досягнення України після Революції Гідності. Втім, через чотири роки після Євромайдану ми стаємо свідками абсурдного втілення Жака Дантона: "Революція пожирає своїх дітей".

      Декілька тижнів тому я розповідав вам історію про жорстокий напад на херсонську активістку Катерину Гандзюк. Обпечене сірчаною кислотою обличчя Катерини стало символом війни з громадянським суспільством. І я тоді публічно і непублічно, разом з іншими колегами, всіма доступними способами пропонував створити єдиний координаційний центр у складі всіх правоохоронних органів з розслідування всіх випадків щодо нападу на журналістів і громадських діячів.

      Читайте також: "Дивно, наївно, злочинно": інтернет в Авдіївку постачає провайдер з окупованої території

      Я звертався з цим до президента України, до генерального прокурора та керівництва МВС. Утім, інцидент спустили до рівня коментарів прес-секретарів та тролінгу в мережі. Тим часом війна з активістами продовжилась. Минулої п'ятниці із тяжким вогнепальним пораненням до лікарні потрапив одеський активіст Олег Михайлик. Пізно ввечері пострілом в притул йому прострелили легеню та плече. На момент запису цього блогу Олег вже вийшов зі стану клінічної смерті, але все ще знаходиться у дуже тяжкому стані.

      Після революції Одеса стала одним з епіцентрів системного нищення громадянського суспільства. В цьому місті б'ють, наносять ножові поранення або розстрілюють громадського діяча, журналіста або активіста в середньому раз на місяць. Олег Михайлик – це вже 14-й випадок каліцтва з минулого літа.

      На лікарняному ліжку з розбитим обличчям, вогнепальними або ножовими пораненнями опинялись активісти з різних організацій, політичних сил і ЗМІ, які відкрито та системно говорять про факти корупції очільника міста Геннадія Труханова, підозрюваного у наявності російського громадянства.
      І я б не хотів зараз спекулювати, але за дивним збігом обставин ті ж самі постраждалі були на чолі руху опору проти проросійських настроїв у Одесі у 2014 році. Саме вони були тим активом, який фактично відстояв місто, проводив акції і зупинив створення ще одної самопроголошеної Одеської народної республіки.


      Мера Одеси Геннадія Труханова підозрюють у наявності російського громадянства

      Такої статистики немає ні в одному іншому місті країни. Ситуація вже дійшла до абсурду – про захоплення влади в місті місцевими нелегальними проросійськими охоронними структурами безпосередньо говорить вже ОБСЄ. І це в країні, яка вимагає у всього світу допомоги у війні з сепаратизмом.

      Між тим, про ці цифри і факти знають всі і всюди: в СБУ, в ГПУ, в МВС і Нацполіції. Але ще у всіх цих кабінетах знають, що скоро вибори, і у місцевої влади Одеси є "зелене світло" на будь-які порушення закону в обмін на голоси на президентських виборах. І цей карт-бланш виданий особисто меру у кабінетах Адміністрації президента України.

      Результатом таких "договорняків" стало те, що місто, яке ми ледве втримали у 2014, може бути окупованим не лише корупцією, а й атмосферою сепаратизму. А без системного вирішення цієї проблеми на найближчих парламентських і місцевих виборах ми можемо втратити місто остаточно. І не тому, що воно не наше, а тому, що наші звідти або поїдуть, або замовкнуть. Ми таке вже проходили.

      Точно таким же чином київська влада ховала голову, коли в Криму з'явилися "ввічливі люди", захоплювали міськвідділ в Краматорську і адмінбудівлі в Донецьку. Тоді це теж здавалося дрібницею, дурістю і невартою уваги прикрою помилкою.


      Захоплення адмінбудівель у Краматорську 2014 року

      Симптоматично, що навіть великий публічний резонанс і очевидна систематичність нападів у Одесі залишилась без реакції керівництва держави та правоохоронних органів. На численні заяви журналістів, громадських організацій та політичних партій не відгукнувся жоден високопосадовець.

      Промовчав президент, який з усіх екранів запевняє, що реваншу не буде.

      Промовчав голова СБУ, який особисто розповідав мені про сепаратистські настрої в Одеській області.

      Промовчав міністр внутрішніх справ, який у 2014 році визволяв Харків і точно розуміє, до чого можуть призвести такі тенденції.

      Промовчав і генеральний прокурор, який раніше достатньо чітко давав зрозуміти, як відноситься до ситуації в Одесі.

      Промовчала навіть уповноважена Верховної Ради України з прав людини Людмила Денисова, чиїм прямим обов'язком є реакція і відповідні дії в таких випадках.

      Така тиша викликає лише одне – гнів та роздратування.

      Читайте також: Політична помста: проти України відкрили "другий фронт" на телеканалах

      Втім, ми вже виросли з того віку, коли нас можна ігнорувати. На дворі не 2013 рік – ми навчились і вміємо організовуватись. На момент запису цього блогу громадські організації та активісти з різних куточків країни об'єднались у єдину комунікаційну групу, яка готує акцію протесту проти ігнорування владою та правоохоронними органами численних випадків нападів на свої колег. За попередніми даними, які нам вдалось зібрати з усієї країни, лише за останній рік напади на громадських діячів та журналістів відбувались у середньому більше одного разу на тиждень.

      Нерозслідуваними та нерозкритими залишаються вбивства, розстріли, застосування сили та відверте порушення прав людей у десятках міст країни. В багатьох випадках у нападах та залякуваннях були залучені, в тому числі, чинні і колишні співробітники правоохоронних органів та охоронці високопосадовців. Весь перелік таких випадків буде переданий особисто президенту України, генеральному прокурору, голові СБУ та міністру внутрішніх справ.

      Нам потрібні конкретні дії.


      Олег Михайлик – не перша, і, ймовірно, не остання жертва нападів на активістів

      Я пропоную президенту або генеральному прокурору створити єдиний координаційний центр у складі всіх правоохоронних органів з розслідуваннями всіх випадків щодо нападів на журналістів і громадських діячів. Головна вимога – не ховати голову в пісок, і хоча б раз дати чітку і публічну оцінку подібним ситуаціям. 

      Читайте також: Чому муніципальні варти перетворились в міські армії для тиску на громадян

      Як я вже говорив: не треба вдавати, ніби все нормально і ви не причетні, інакше саме так і може статися – ви дійсно будете непричетні, ані до влади, ані до права чимось керувати. На жаль, зараз ми з величезною швидкістю наближаємось до межі, за якою буде складно один одному щось пояснювати і виправдовуватися. Настав час згадати помилки минулої влади і зупинити цей танок на граблях.

      Джерело: 24 канал
      powered by lun.ua
      Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
      Коментарі
      Більше новин
      При цитуванні і використанні будь-яких матеріалів в Інтернеті відкриті для пошукових систем гіперпосилання
      не нижче першого абзацу на Телеканал новини «24» — обов’язкові.
      Цитування і використання матеріалів у оффлайн-медіа, Мобільних додатках, SmartTV можливе лише з письмової згоди Телеканалу новин «24».
      Матеріали з маркуванням «Реклама» публікуються на правах реклами.
      Усі права захищені. © 2005—2017, ПрАТ «Телерадіокомпанія “Люкс”», Телеканал новин «24»
      Залиште відгук