Здобути владу Уго Чавесу допоміг військовий переворот – щоправда, невдалий. Однак саме завдяки подіям 1992 року Венесуела стала на шлях розвитку соціалізму, а Чавес на довгі роки очолив країну.

Початок демонстрацій

Невдала економічна політика уряду наприкінці 80 років призвела до стрімкого падіння добробуту населення. Венесуельці почали виходити на вулиці з вимогами кращого життя. На фоні зростання соціальної напруги та загальної нестабільності в ситуацію вирішили втрутитися військові. Очолив путч молодий, амбітний та запальний підполковник Уго Чавес.

Підпільна організація в лавах венесуельських військових діяла з 1982 року. Силовики хотіли скинути владу і були переконані, що саме вони зможуть ефективно керувати державою. 4 лютого 1992 року армійські колони під командуванням Уго Чавеса вийшли на вулиці Каракаса.

Головна вимога протестувальників – негайні реформи

Повстанці заявили – вони не планують захоплювати владу, а вимагають негайних реформ. Путч підтримав молодший офіцерський склад венесуельської армії. Проте вище командування збройних сил заявило, що повністю на боці чинної влади і віддало наказ про придушення повстання.

Вуличні бої в Каркасі тривали до обіду 4 лютого. Заколотників оточили та роззброїли, загинуло близько 20 людей, понад сотня отримали поранення. Чавеса та іншу верхівку заколотників оперативно засудили та кинули у в’язницю. За ґратами підполковник провів 2 роки. Він багато чого переосмислив та зрозумів, що силою владу не візьмеш, треба йти в політику.

Початок політичної кар’єри Чавеса

Але невдалий путч зіграв на руку Чавесу. З тюрми він вийшов народним героєм та борцем за справедливість. Кілька років Чавес їздив світом та набирався мудрості в Муамара Каддафі та Фіделя Кастро. Повернувшись у Венесуелу, Чавес зібрав потужну політичну партію, з якою блискуче виграв президентські та парламентські вибори 1998 року.

Масштабна програма реформ

Прийшовши до влади, Чавес фактично розпочав нову революцію – соціальну. Під керівництвом невтомного підполковника почали впроваджувати масштабну програму реформ. Найбідніші прошарки населення отримали можливість на гідне життя, фінансувалося усе за рахунок багатіїв та продажів нафти.

Заколот проти Чавеса

У 2002 році Чавес сам відчув, що таке переворот. 11 квітня після вуличних заворушень у Каракасі президента скинули заколотники, яких фінансували керівники великих нафтових корпорацій. Чавеса змусили зректися влади та відправили у заслання на острів Орчіла. Втім, за президента вступилася армія та найбідніші прошарки населення, які він так активно підтримував.

Переворот було придушено за 47 годин. Самого Чавеса визволили з ув’язнення і оперативно переправили до Каракаса.

Невдалий путч лише посилив позиції президента. Але водночас Чавес опинився в заручниках у пролетаріату, перед яким вічно був у боргу за те, що вони повернули його до влади. Тому вся подальша соціальна програма венесуельського лідера базувалася на підтримці найбідніших верств населення. Середній клас у Венесуелі нівелювали упродовж 15 років. Це, зрештою, призвело до того, що після смерті Чавеса та приходу до влади його наступника Мадуро в країні розпочалася нова революція, але цього разу повстав середній клас.