«Бандиты в погонах, бандиты в кабинетах,
Бандиты на визитках, бандиты на монетах.
Криминал онлайн, реалити-шансон,
На мигалках катит блатной г****н.
Политзаключенные, продажная фемида,
Огонь инквизиции жжет сердца!
Скотный двор у разбитого корыта
Даешь саботаж, рабкор до конца!» (із пісні «Рабкор»)
Ось так, кількома рядками нової пісні, ці білоруські парубки змалювали тотальний хаос, що є спільним «гемороєм» для України, Росії та Білорусі. Гурт «Ляпіс Трубєцкой» вже давно заборонений у рідній країні. В одну прекрасну мить Сєргєй Міхалок і Ко перемкнулися зі солодкоголосого репертуару пісень типу «Когда яблони цветут» на соціально-політичний ска-панк-рок, і з того часу їх музика щоразу важчає, а тексти набирають все глибшого змісту.
Новий альбом «Рабкор» рве на шматки, і зі смачним, а, що головне, незайвим матюком, закликає на барикади. Зауважте, надважливу місію пробудження поневолених народів зі сплячки поклали на свої плечі митці, а не демагоги-політики - так звані опозиціонери…
Кожна з дванадцяти пісень, які увійшли до свіжого альбому, - це якщо не залп по авторитарних режимах, то, принаймні, чорна мітка для них. Останнє «китайське» попередження… А ще – це настільний посібник, у якому детально розписаний план опору державній сваволі. Дванадцять заповідей, якщо хочете. П'ять найкрасномовніших розглянемо вже зараз.
Не быць скотам. Це гасло звучить в однойменній пісні на слова видатного білоруського поета Янки Купали. «Дзе радзіўся? — Ў сваёй вёсцы. Дзе хрысціўся? — Пры дарожцы. Чым асвенчан? — Кроўю, потам. Чым быць хочаш? — Не быць скотам». Кліп до цієї пісні знімали у Києві. На відео – білоруські революціонери початку ХХ століття, а також червоно-білий прапор Білоруської народної республіки 1918 року, заборонений Бацькою. Він, як не прикро, шанує «совковий» зразок державного символу.
Рабкор, вперед к солнцу из темных нор! Коли Міхалка запитують, що ж означає оте слово «Рабкор», він вказує одразу на два джерела такої назви. "Рабкор" – это очень емкое и многозначное понятие, – пояснював лідер «Ляпіса» напередодні виходу альбому у світ. – С одной стороны, это звучит как название музыкального стиля, по аналогии с хардкором, ска-кором, это такая музыка восставших рабов. И я могу сказать, что новый альбом будет самым яростным и жестким из всех, когда-либо сделанных группой "Ляпис Трубецкой". С другой стороны, "рабкор" – это сокращение от старого понятия "рабочий корреспондент". А мы сейчас будем заниматься именно музыкальной журналистикой – в смысле написания песен-передовиц по горячим следам происходящих событий».
Назад нельзя, выше, громче, сильней! «Путінарода» - один з тих хітів, де текст приправлений перчинкою нецензурності. Дивуватися не варто – яке життя, такі і слова. Їх, як відомо, з пісні не викинеш.
УВАГА! НЕЦЕНЗУРНА ЛЕКСИКА!
Убей раба внутри себя! Автор цих рядків двічі побував на концерті «Ляпіса Трубєцкого» - у Києві та Львові. В обох випадках аншлаг просто зашкалював. В обох випадках зал скандував назву групи задовго до її виходу, а після останніх акордів концерту ще довго вимагав «на біс». В обох випадках над юрбою майоріли білоруські прапори. Червоно-білі, як годиться. І панувала всеохоплююча атмосфера братерства – українець обіймав білоруса, білорус тиснув руку українцеві. Відчуття єдиної проблеми, а також взаємна солідарність не знають кордонів.
В цю мить я по-доброму позаздрив нашим північним сусідам – вони пишаються «Ляпісом» не менше, аніж ми братами Кличками. Проблема в тому, що українські неформальні гурти чомусь не майорять на барикадах, хоча вже давно мали б бути там. Зрештою, грець із ними! «Ляпіса Трубєцкого» вистачить одразу на три країни.
«Нам всем сей час не до смеха,
Победа решается здесь.
И если сейчас не бороться,
То завтра нам всем п****ц» (із пісні «Броненосец»)