Звісно, проблем у нашого спорту багато. Нинішній олімпійський провал програмувався державною бездіяльністю впродовж усіх 25-ти років. Проте за весь цей час пересічний українець якось встиг звикнути, що попри труднощі наші спортсмени перемагали. Більше того – увірували в дієвість такого парадоксу навіть чиновники. Тому й результати ХХІ літньої Олімпіади шокували всіх без винятку.
Та настав час збирати порозкидане каміння. Олімпійський чемпіон Юрій Чебан і представниці каное-четвірки розкрили завісу закулісся у своєму виді спорту. Виявилося, що наставник команди Мотов не перетруджував себе думками про протест, а загрібну для дівчат міністр Жданов обирав ледь не особисто. Втім, то лише веслування. Таких історій у прогнилому болоті вітчизняного спорту безліч. У цьому матеріалі поговоримо про вільну боротьбу.
Вперше в незалежній історії українські вільники завершили Олімпіаду без жодної нагороди. З чоловіками ситуація начебто трохи простіша. Завершили кар’єру багаторічні лідери команди Василь Федоришин та Андрій Стадник, а дворазовий чемпіон світу Ібрагім Алдатов на Ігри відібратися не зумів. В підсумку команда була представлена лише трьома борцями, від одного з яких – Андрія Кв’ятковського – очікувати якихось див не доводилося в силу обмеженості його таланту.
Супертяж осетинського походження Ален Засєєв своє право брати участь в Олімпіаді довів в останню мить. Спершу він був відсторонений через начебто вживання допінгу, однак подав апеляцію і таки довів, що чистий. Перед Іграми Засєєву довелося провести очну сутичку з прямим конкурентом – Олександром Хоцянівським. Її Засєєв виграв переконливо, а виступи в Ріо розпочав з сенсації. В стартовому поєдинку українець переміг триразового чемпіона світу Біляла Махова з Росії. Обрана тренером Русланом Савлоховим тактика спрацювала ідеально. Заколихавши не надто ініціативного суперника своєю начебто боязкістю, Ален програв 0:2 через пасивність, однак за 15 секунд до завершення сутички несподівано пройшов Махову в ноги, заробив два бали і здобув перемогу. Втім, поєдинок 1/8 фіналу проти грузина Ґено Петріашвілі Засєєв провів бездарно. Суперник просто розшматував Алена проходами в ноги і здобув переконливу перемогу.
Валерія Андрійцева зупинила лише травма
Як і чотири роки тому, ситуацію міг врятувати срібний призер Лондона-2012 Валерій Андрійцев. Борець з Малина Житомирської області, який бореться у категорії до 97 кг, проявив неабияку спритність у стартовій сутичці проти чинного чемпіона Європи Анзора Болтукаєва з Росії. Поступаючись 0:5, українець у другому періоді розчавив суперника своїми фізичною й функціональною готовністю. Андрійцев виглядав нестримним. Постійно атакував і виграв 8:5.
Так само переконливо Валерій переміг й іншого вихованця чеченської борцівської школи Могамеда Мусаєва, який представляє Киргизстан. Та виконуючи у чвертьфінпальній сутичці результативний прийом, Андрійцев травмував коліно. З великими труднощами довівши до завершення поєдинок з Мусаєвим, через стан здоров’я протистояти на рівних у півфіналі й у сутичці за третє місце чемпіонові світу і Європи, призерові вже трьох Олімпіад Хетаґові Ґазюмову з Азербайджану та Могамеду Ібраґімову з Узбекистану не міг.
Іншими словами, невдачу чоловічої команди борців вільного стилю ще можна виправдати обставинами. А ось жінки провалилися повноцінно, і розумного пояснення цьому провалові немає. Точніше, пояснення є, і воно мало б спонукати до оргвисновків.
Склад очолюваної Володимиром Євоновим команди був виключно титулований: чемпіонка світу-2014 і дворазова чемпіонка Європи Юлія Ткач, чинні чемпіонки планети Оксана Гергель та Аліна Махиня, чемпіонка Європи-2011 Юлія Халваджи, бронзова призерка мундіалю-2010 Алла Черкасова. Здобути олімпійську нагороду могла кожна, однак відборолися українки слабо, поступившись на стартових стадіях. При цьому за якість боротьби у сутичці з турчанкою Ясемін Адар не можна дорікнути хіба представниці найважчої категорії (до 75 кг) Черкасовій.
Якщо зважити, що без медалей українські борчині залишилися й на попередній Олімпіаді, то трагедії наче й не відбулося. Якби не одне "але". У складі збірної Азербайджану дві нагороди здобули вихованки львівської школи боротьби Марія Стадник та Наталія Синишин. Обидві свого часу залишили Україну не стільки через бажання добре заробити, скільки тому, що Асоціація спортивної боротьби України начхала на прозорі критерії відбору до збірної.
Безстрашна Марія Стадник (ліворуч)
Марія Стадник у 2006-му, в 17-річному віці (!), виграла золото чемпіонату Європи в Москві ще для України. Проте медаль у спортсменки забрали через допінг. Сама Марія переконувала, що її підставив хтось із внутрішнього оточення. Та відбуваючи дискваліфікацію, Стадник все ж розраховувала поборотися за перепустку на Олімпіаду-2008. Однак в Асоціації спортивної боротьби їй чітко дали зрозуміти, що на Ігри в найлегшій категорії від України за будь-яких обставин поїде чинна на той час олімпійська чемпіонка Ірина Мерлені. Саму ж Марію з легким серцем відпустили в Азербайджан.
Під азербайджанським прапором Стадник виграла п’ять чемпіонатів Європи, чемпіонат світу-2009, стала призеркою ще трьох мундіалів. На Олімпіаді-2008 Марія стояла на бронзовому щаблі п’єдесталу поряд із Мерлені. В 2012-му в Лондоні принципові суперниці зустрілися в півфіналі. Перемогла Стадник, котра в підсумку виграла олімпійське стрібло, а Мерлені залишилася без медалі. В Ріо-2016 Україна в найлегшій вазі не була представлена взагалі, а Стадник дивом, пропустивши результативний прийом за три секунди до завершення фінальної сутички з японкою Тосакою Ері, втратила золоту нагороду.
Марія Стадник на п'єдесталі – з "неукраїнською" нагородою Олімпіади-2016
Представниця категорії до 58 кг Синишин у 2006 і 2007 роках вигравала бронзові нагороди чемпіонату світу. А невдалий виступ на Олімпіаді-2012 Наталія двічі компенсувала – в 2009-му і 2012-му – ставала чемпіонкою Європи. Її кандидатура на поїздку на Ігри в Лондон виглядала беззаперечною. Особливо з урахуванням, що напередодні Олімпіади Синишин виграла в основної конкурентки Тетяни Лазарєвої контрольну сутичку. Втім, за результатами таємного голосування тренерської ради Асоціації спортивної боротьби України до Лондона відправилии саме Тетяну. Навіть наставник збірної Володимир Євонов тоді сказав, що такого рішення не підтримує.
Лазарєва на Олімпіаді-2012 виступила невдало. Продемонстрована нею боротьба дала зрозуміти, що вимучена травмами спортсменка підійшла до головного старту чотириріччя неготовою фізично. Тим самим, українська збірна з жіночої боротьби вперше в історії завершила Олімпіаду без медалей. Спроби Тетяни повернутися і втриматися на плаву після Лондона виявилися безуспішними. А Синишин, затаївши образу, прийняла азербайджанське громадянство. І повернулася з Ріо-2016 з бронзою.
Наталія Синишин з медаллю для Азербайджану
Виходить, Україна через недолугу політику власної Асоціації спортивної боротьби залишається без нагород другу Олімпіаду поспіль. То за умови, що окрім оригінальних кадрових рішень очолюване Ельбрусом Тедеєвим відомство подивувало й у деяких організаційних моментах.
Скажімо, невідомо з якого дива по шість-сім зборів на рік проводить спільно з українською збірною один з основних наших конкурентів – команда Азербайджану. І так – два олімпійських цикли поспіль. Досвід Лондона-2012, коли підготовлена виключно в Україні Стадник перемогла Мерлені, не навчив функціонерів нічому. В Ріо від азербайджанки Юлії Раткевич програла вже інша українка – Гергель.
Мене дивує, що наші дівчата постійно тренуються разом з представницями Азербайджану, – сказала, коментуючи цю сутичку, Мерлені. – Приміром, я не хотіла, щоб суперниці бачили, над чим я працюю, коли почуваюся добре, а коли погано...
Крім того, не зрозуміло, чому Асоціація спортивіної боротьби чи Міністерство спорту (а може – вони разом узяті) не включили до складу олімпійської делегації львівського тренера Андрія Пістуна, який є особистим наставником трьох з п’яти представниць команди – Ткач, Гергель та Черкасової.
Алла Черкасова зробила все, що могла
Такої кількості відвертих ляпів чиновницько-функціонерської братії у будь-якій цивілізованій країні було б достатньо для того, щоб як мінімум президент Асоціації подав у відставку. Однак в Україні винними завше будуть спортсмени, тренери, лікарі, масажисти, прибиральниця цьоця Ганя, яка погано витерла килим, але не поважні дядьки в костюмах. Так і живемо...
Читайте також: Українець Беленюк благав забрати його у Росію, – Федерація спортивної боротьби РФ