Незважаючи на те, що у 1959-му "Бен-Гур" отримав аж 11 золотих статуеток, цьогорічний римейк не може розраховувати на такий успіх. Можливо – саме тому й не може. Адже як перезняти фільм, "оскарна" успішність якого залишається рекордною і ділить першу позицію з "Титаніком" та "Володарем Кілець: Повернення Короля"? Після перегляду нового "Бена-Гура" відповідь очевидна – ніяк.

Режисером стрічки став Тімур Бекмамбетов, відомий також завдяки фільму "Особливо небезпечний" з Анджеліною Джолі, та продюсерській роботі над всіма частинами російських "Ялинок" ("Ёлки"). Суб'єктивно, найкраще, до чого доклався Бекмамбетов – мультфільм "Дев'ять", де він виступив одним із продюсерів, серед яких був навіть Тім Бертон.

Фільм "Бен-Гур" — третя за рахунком екранізація біблійного роману "Бен-Гур: історія Христа" Лью Воллеса. Автор доступно, у формі розповіді про конкретних людей, доносить до читача християнські ідеї всепрощення та милосердя. У центрі сюжету – два близьких друга, іудей та римлянин. Вони часто називають одне одного братами, але колишня близькість не заважає їм ворогувати та прагнути помсти. Через зраду свого друга Месали, Юда Бен-Гур потрапляє в рабство на римські галери, де проводить декілька років та згодом повертається додому, щоб знайти рідних та помститись.

Бекмамбетову вдалось видовищніше зняти деякі сцени, зокрема, бій на галерах та змагання на колісницях. Якщо ж порівнювати враження, яке справили ті ж сцени у 1959-му, то сучасний римейк суттєво програє. Перегони на колісницях свого часу стали візитною карткою старого "Бена-Гура", тоді як в новій стрічці вони нічим не дивують глядача, розбещеного якісними графічними спецефектами в кожному другому фільмі.

Якщо допустити, що екшену у стрічці вистачає, то суть наче залишається за кадром. Розвиток подій виглядає рваним, а актори не вражають, хоча непогано виглядають в кадрі. У версії Бекмамбетова Месала не виступає таким негідником, як у попередніх версіях "Бен-Гура" – персонажа розривають внутрішні протиріччя. Бен-Гур і Месала виступають рівноправними персонажами, кожному з яких можна по-своєму поспівчувати.

Багато критиків похвалили творців фільму хіба що за розширення ролі Ісуса. У "Бен-Гурі" 1959-го року Христові відвели менше часу і навіть не показали його обличчя – лише силует, спину, руки... Це теж внесло свою родзинку у стрічку. Зрештою, оцініть самі. Рекомендуємо глянути обидві версії "Бен-Гура" та порівняти фільми самотужки.

Читайте також: "Саллі": врятувати 155 душ на борту літака і свою репутацію