Більше того, за чотири роки саму ідею боротьби із корупцією дискредитували та змогли поставити під сумнів. І чомусь вже нікого не дивує, що через 4 роки після Євромайдану про необхідність боротися з корупцією розказують колишні регіонали, які повилазили на всіх телеканалах як гриби після дощу.
Читайте также: Як НАЗК перетворюють на інструмент для розправи із борцями з корупцією
З екранів телевізорів вони наперебій критикують владу за все підряд, в тому числі за неяскіну роботу антикорупційних органів. Усі вони є першими "клієнтами" антикорупційних органів, але абсолютна більшість уникла будь-якого кримінального переслідування, а ті, хто фігурує в справах НАБУ, успішно уникають відповідальності в судах.
Екс-регіонал Мураєв влаштував скандал на одному з українських телеканалів
Тепер через свої ЗМІ вони нав’язують думку, що головна ідея Революції Гідності, усунення від влади корупціонерів та бандитів, була помилкою та хибним шляхом розвитку Української держави. Хіба можливо таке уявити собі ще декілька років тому?
Чому корупціонери попередньої влади уникли будь-якого покарання? Чому нинішня влада заблокувала їхнє покарання через саботаж роботи антикорупційних органів? Чому нинішнє керівництво держави не переймається тим, що вони тепер піднімають свої політичні рейтинги на їхній критиці? Чому Порошенко і компанія не бояться того, що колишні регіонали завтра прийдуть на їхнє місце? І чому обертають антикорупційні органи проти антикорупціонерів, які всі останні роки наполегливо вимагають абсолютної незалежності всіх новостворених антикорупційних інституцій?
Впевнена, що про відповідь багато хто з вас інтуітивно здогадується, розуміє або вже для себе сформулював: не було ніяких "колишніх регіоналів", так само і немає "нової" влади. Державу багато років контролює невелика купка людей, які входять у списки найбагатших людей не тільки України, але й світу.
Читайте также: Як новий голова НАЗК пов'язаний з другим терміном Порошенка
Після Євромайдану один із них взагалі її очолив. Міняються обличчя, кольори і гасла. Після виборів їхні представники міняються місцями: сьогодні ти у владі, а ми в опозиції, завтра — навпаки. Але незмінним залишається одне: вони зберігають між собою можливість дерибанити державний бюджет і державні багатства. А це значить, що як би не розкладались політичні пас’янси, одне одного вони не чіпають: поки одні при владі, інших не будуть карати, бо завтра вони поміняються місцями і розраховуватимуть на таке саме ставлення до себе.
Петро Порошенко і Віталій Кличко на Майдані, 2013 рік
Відлагодженість такої схеми стала ще більш очевидною після Євромайдану, який неочікувано привів до влади хай і незначну, але частину людей ззовні, "не з системи".
З часом їх стало ще менше: хтось здався, хтось продався, когось вижили, когось дискредитували. Але завдяки тим небагатьом стали очевидними масштаби проблеми: коли вся, абсолютно вся державна система побудована на корупції.
Очевидно, що в такій відлагодженій схемі немає місця незалежним антикорупційним органам. Тому що їхня незалежна робота становить загрозу добре відлагодженій роками системі, в дуже загальних рисах описану вище. Немає місця в ній і антикорупціонерам — людям "не з системи", які розуміють, що без вирішення цієї проблеми Україна не зможе рухатись далі.
Саме вони протягом останніх років постійно вимагали виконання даних обіцянок, створюючи постійний тиск на владу, який дуже лякає високопосадових корупціонерів, бо ставить під загрозу налагоджений "бізнес" на державі. Однак наші корупціонери добре навчилися тактиці "не можеш побороти — очоль". Саме тому антикорупційні органи з різним ступенем успішності одразу взяли під контроль, а антикорупціонерів — взялися дискредитувати.
Читайте также: Що не так з електронним декларуванням активістів
Так було з Національним агентством із запобігання корупції, яке володіє системою е-декларування і відповідає за перевірку декларацій. Його одразу взяли під контроль і перетворили на бутафорію. Тобто формально створили, про що відзвітувались, а результатів — нуль.
Так відбувається з Національним антикорупційним бюро, яке, попри всі багаточисельні спроби, не вдається повністю взяти під контроль, а тому його роботу почали блокували на різних рівнях: законодавчому, де реєструють десятки законопроектів, спрямованих на блокування його роботи і не полишають спроб звільнити керівництво через призначення ручних аудиторів; в судах, де окремі їхні справи не розглядають роками; зриваючи їхні спецоперації; переслідуючи і дискредитуючи працівників, в тому числі, до речі, через ручне НАЗК, і так далі.
Голова САП Назар Холодницький і очільник НАБУ Артем Ситник
Виглядає, що так відбувається із САП, керівництво якого зараз опинилось в центрі скандалу. Наскільки і як саме порушував керівник САП закон, нам ще доведеться довго розбиратися, але я не буду здивована, якщо з’ясується, що і цей орган отримував вказівки звідти ж, звідки і керівництво НАЗК. Нагадаю, що за свідченнями викривача з НАЗК, керівництво цього органу отримувало незаконні вказівки з Адміністрації Президента.
Так відбувається і з Антикорупційним судом, створенням якого штучно затягується вже півтора року. Так відбувається із Антикорупційним парламентським комітетом, який фактично паралізований з тих пір, як з посади його голови звільнили Єгора Соболєва. Так відбувається із громадськими антикорупціонерами, яких вже охрестили "агентами зовнішнього впливу" в найкращих російських традиціях, де через аналогічні ініціативи про "іноземних агентів" знищили все незалежне від влади громадянське суспільство.
З громадськими антикорупціонерами, особливо в регіонах, ще раніше почали розправлятися фізично, тепер же їм помстилися через введення обов’язку подавати електронні декларації, який фактично санкціонував переслідування контрольованими правоохоронними органами і через який будуть дискредитувати аж доти, доки не знищать всіх до останнього.
Нарешті, так відбувається із реформою виборчої системи, яка попри всі передвиборчі обіцянки так і не відбулася. Ця реформа допомогла би Україні подолати так звану політичну корупцію, закривши можливість купувати собі місця в парламенті через мажоритарні округи і ввівши рівні права для політичних партій перед виборами, зокрема через обмеження політичної реклами — найпростіший спосіб проводити до парламенту фінансовані оліагархами партії.
Читайте также: Нульова декларація: влада знайшла спосіб узаконити награбовані статки
Усе це є прикладами знецінення антикорупційних органів і блокування їхньої незалежної роботи, дискредитації антикорупціонерів і боротьби з корупцією як такої. Від цього виграють лише ті, хто десятиліттями наживався на державі, цементується влада крадіїв і знищується будь-яка навіть потенційна альтернатива корумпованим політичним елітам.
У наступних програмах я розповім детальніше, як саме це відбувається і що можемо зробити ми, громадяни, щоби цьому завадити. А тим часом — тримайте мозок включеним, бо що ближче наближаються вибори, то солодшою брехнею вас годуватимуть "нові-старі регіонали", аби ви за безцінь продали своє майбутнє. Аби ви своїх дітей та онуків залишили без власної держави та віддали в пожиттєве рабство. Думайте і робіть висновки.