Звісно, ми накопали яскраву корупційну схему дерибану та відкатів цих дорожніх грошей, але ж натрапили в цьому розслідуванні і на інший бік медалі. Важливо розуміти, хто руйнує відремонтовані дороги і хто має це контролювати. І для цього маємо в країні цілу державну структуру.

Читайте також: Чому чиновники НБУ із небездоганною репутацією утримуються в кріслах і керують країною

Після 2014 року влада багато говорила про тотальне реформування корупційних відомств та перетворення неефективних структур у справді, які робитимуть свою справу як належить і без хабарів. Де-де, а от в транспортній галузі корупція завжди зашкалювала, що аж віднайшла своє відображення у численних анекдотах. Так, ліквідували славнозвісну державтоінспекцію, МРЕО, а слідом за ними настала черга і державної транспортної інспекції.

Тож одним рішенням уряду її ліквідували, а іншим – створили клон із схожою назвою – "Укртрансбезпека". У 2015 році, перед самим запуском роботи нової служби нас запевняли – вона кардинально змінить підхід до поняття безпеки на автомобільному, залізничному та водному транспорті. З початку 2016 року контролерів "Укртрансбезпеки" виставили на патрулювання на виїздах із великих міст. Їх наділили обов’язками контролювати не лише безпеку пасажирських перевезень, а й дотримання вагових норм вантажними автомобілями.

Читайте також: Як Непоп провертає маніпуляції із бюджетних грошей

Допустима межа – 40 тон на одну автівку. Доведено, що важча машина – розбиває дорожнє покриття, далі утворюються ями та колії, і як наслідок – збільшується кількість аварій. Задля цього повиставляли на шляхах спеціальні майданчики для вагового контролю. Витратили на це понад понад сотню бюджетних мільйонів. Проводили купу тендерів, звітували про закупівлі. Але з комплектацією якось напартачили.

Автомобіль
Автомобіль "Укртрансбезпеки"

Повну безпорадність служби проілюстрували активісти організації "Ні – корупції на транспорті". Вони просто проінспектували основні транспортні напрямки навколо Одеси та роботу контролерів УТБ. На виїзді з Одеси, звідки як правило і розїжджаються навантажені в порті фури, стаціонарний контрольно-ваговий комплекс виявився зачиненим, мобільного поряд і не було. На іншому напрямку – хоч і були інспектори, але на комплексі виявились непрацюючими ваги.

Так само не додала оптимізму інспекція цих комплексів нашими агентами на кільцевій – у столиці – та на дорогах Миколаївщини. Поки київські контролери зважували одну фуру – десятки – пролітали повз непоміченими. А на півдні при перевірці пересувні пункти банально виявились недообладнаними. Навіть якщо принциповий контролер захоче притягнути порушника за перевантаження – не зможе цього повноцінно зробити. Подекуди нема інтернету для зв’язку з центром, не працюють ваги або ж генератор. І це лише один бік проблеми

А як бути із корупційною складовою – тут врожай ще кращий ніж у попередників. Інспекторів УТБ ловлять на хабарях і правоохоронці, і журналісти, перевізники у приватних повідомленнях обмінюються досвідом – як правильно відкуповуватись, якщо все ж таки загнали на ваги, які раптом виявились у робочому стані. До речі, у мінінфраструктури були дуже здивовані, коли побачили забаганки УТБ на дообладнання пунктів вагового контролю.

Ціни на обладнання закладалися удвічі дорожчі за ринкові – і це викликало в міністерстві чимало питань. Тому не варто дивуватися, чому в нас такі убиті дороги. Проблема глобальна: спочатку ремонтники недокладають асфальту, а потім фури добивають і без того недосконале покриття. І обіцяний контроль, на який держава витрачає колосальні гроші, – лише для відводу очей. До речі, "Укртрансбезпека" має ще одну золоту жилу. Це монопольна видача дозволів транспортним компаніям на міжнародні перевезення. І, до, речі, контроль за їх використанням.

Розбита фурами дорога
Розбита фурами дорога

Сам дозвіл, якщо отримувати його офіційно, коштує копійки – близько двох євро. Але якщо створити дефіцит,що й навмисне робиться в УТБ, його вартість збільшується у десятки разів. Так от найпопулярніші напрямки – наприклад – перевезення до Італії та Польщі, отримати дозвіл вкрай складно. І часто вони оформлюються в "трансбезпеці" на ліві компанії, а потім набагато дорожче перепродаються тим, кому вони справді вкрай потрібні. За свідченням спікерів нашого розслідування, часто суми доходять до тисячі-півтори євро за бажаний напрямок. А якщо на кону виконання важливого контракту – нікуди не подінешся. Заплатиш, і станеш – учасником схеми.

За оцінками експертів, тіньовий обіг торгівлі міжнародними дозволами УТБ сягає 10 мільйонів євро на рік. Це – колосальні гроші, які проходять повз державну казну. Ці схеми вже давно не секрет – працівники "Укртрансбезпеки" попадаються на них час від часу, але викорінити корупцію дотепер не вдалося. Новини про інспекторів-хабарників, про розбиті через перевантажені фури дороги, про тіньову торгівлю дозволами спричинили гнів міністра транспорту Омеляна. Він публічно звинуватив керівника "Укртрансбезпеки" Михайла Ноняка у побудові згаданих корупційних схем та ініціював подання на його звільнення.

Але ж не все так просто. Ноняка лише відсторонили. А перевірка його діяльності триває вже понад півтора місяці – результатів дотепер нема. Комісія, яка здійснює перевірку, не готова поки оприлюднити висновки. А от чи вкладуться вони у терміни? Щось мені підказує, що спроба донкіхота Омеляна повоювати з черговим корупційним вітряком у транспортній галузі завершиться не на його користь. Та подивимось. Отже, держава сама створила корупційного монстра і не здатна із ним впоратись, а чергова розпіарена та недешева реформа по суті зазнала фіаско.

Та я не відступаю від думки, що не помиляється лише той, хто нічого не робить. Методом проб та помилок можна віднайти рецепт кращих змін для нашої країни.