За даними міжнародного об'єднання організацій із боротьби з бідністю Oxfam, 1% найбагатших людей світу володіє 50% світових статків. Для розуміння: 8 найзаможніших людей світу мають у своїх активах більше, ніж 4 мільярди найбідніших людей світу.
Читайте также: "До бідності і зубожіння": від чого тікають українці і за чим женеться Україна
Це свідчить про надзвичайно великий розрив між багатими і бідними в усьому світі. В розвинутих демократіях такі розриви компенсуються високими соціальними стандартами, які встановлює і які зобов’язана забезпечувати держава. Таким чином виконується її так звана соціальна функція.
Однак, в нерозвинутих державах, яким дуже часто притаманна надзвичайно поширена корупція, все державне багатство зосереджується в руках кількох наближених до влади осіб або родин, які, контролюючи ключові державні органи, безперешкодно продовжують збагачуватись за рахунок решти населення.
Це яскраво видно по Україні, де десятками років наближені до влади українці потрапляють до списку найбагатших людей світу за версією Forbes, в той час як 60% населення живе за межею бідності. Такі перекоси свідчать про те, що держава у вигляді державних органів та їх очільників сьогодні не виконує своїх соціальних функцій.
Що вражає найбільше – не виконує точно так само, як не виконували їхні попередники. Це стає очевидним, якщо проаналізувати так звані міжнародні індекси, які дозволяють прослідкувати виконання соціальних функцій держави протягом останніх 10 років.
Основи цих соціальних функцій закладені в Конституції України, яка визначає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, вони є змістом її діяльності.
Читайте также: Міжнародні експерти провели оцінку діяльності НАБУ: цікаві висновки
Держава має прагнути до створення умов для всебічного розвитку людини, забезпечення належного рівня умов її життя, прав і свобод, визначати своїм пріоритетом загальнолюдські цінності. І ключовим завданням держави для реалізації цієї функції є справедливе, тобто в інтересах переважної більшості громадян, регулювання та розподіл ресурсів.
Іншими словами, в основі соціальних функцій держави лежить забезпечення гідних умов життя для всіх її громадян. Це включає не тільки базові потреби людини в їжі, одязі, житлі, але і створення умов для здійснення своїх основних прав і свобод: на працю, відпочинок, охорону здоров’я, освіту, соціальні стандарти; допомога громадянам, що потребують соціального захисту — інвалідам, безробітним, біженцям, багатодітним тощо; створення системи загальнодержавного та недержавного соціального страхування; захисту громадянами своїх економічних і соціальних інтересів тощо.
І хоча поняття "гідного життя" може суттєво відрізнятись в різних країнах, існують показники, які дозволяють визначити, наскільки ефективно держава справляється з такими функціями. Одним із таких показників є Індекс людського розвитку — рейтинг Організації Об’єднаних Націй, який вимірює, наскільки держава може забезпечити громадянину довге і здорове життя, можливості для розвитку і задоволення базових потреб.
Рейтинг цікавий в першу чергу тому, що може вказувати на недоліки у політиці уряду, коли, наприклад, дві країни з однаковим показниками розвитку економіки можуть мати різні показники людського розвитку.
Відповідно до останніх наявних даних, опублікованих у 2017, Україна зайняла 84 позицію з 188 в цьому рейтингу, що на 3 пункти нижче за показники попереднього періоду. Відповідно до підрахунків укладачів рейтингу, близько 60% українців живуть за межею бідності. Це свідчить про те, що держава не спроможна забезпечити гідні умови для життя для більшості громадян.
Україна зайняла 84 позицію з 188 в рейтингу ООН
Слід зазначити, що Індекс при цьому відносить Україну до країн з високим рівнем людського розвитку, однак показники України нижче середнього для країн Європи та Центральної Азії, що загалом свідчить про те, що при наявних економічних можливостях стандарти життя українців повинні бути значно вищими.
Інший рейтинг – Індекс соціального прогресу – розглядає три питання: чи задовольняє держава базові потреби громадян, чи створені умови для добробуту людей та соціальних груп, чи забезпечена можливість для кожного реалізувати свої можливості. Згідно із даними Індексу, в Україні базові потреби забезпечуються на задовільному рівні.
Немає дефіциту їжі, води, доступу до санітарних потреб або неконтрольованих епідемій, які би спричиняли високий рівень смертності, однак низькі показники доступності житла і низькі показники особистої безпеки, що вимірюється показниками рівня насильницьких злочинів, сприйняття злочинності, політичних переслідувань.
У категорії забезпечення умов для добробуту задовільні показники доступу до освіти та доступу до інформації, але низькі показники здоров’я та навколишнього середовища.
Читайте также: Треба визнати – нас послали подалі: що треба знати про судову реформу
У категорії забезпечення можливостей для реалізації кожного – високі показники доступу до вищої освіти, але посередні і навіть незадовільні показники забезпечення особистих прав і свобод та рівня толерантності. Що показово – за останні чотири роки ці показники змінювались несуттєво.
Схожі дані відповідно до індексу "Свободи в світі". Відповідно до даних рейтингу, за часів Януковича і Партії регіонів, Україна перейшла з категорії "вільні" в категорію "чатково вільні", і найнеприємніше — і досі там залишається. Цьому періоду характерні утиски громадянських свобод: цензура в ЗМІ, тиск спецслужб для обмеження бажання виходити на протести, ворожа налаштованість керівництва держави проти мітингів опозиції і іноземних неурядових організацій та підвищення президентського впливу на судову систему.
Характерно, що попри зміну влади у 2014 році ситуація із політичними та громадянськими правами лише незначним чином покращилась. Автори також вказували, що неспроможність нової влади покарати корупціонерів попереднього режиму не тільки підриває довіру до нового керівництва, але й реформи.
У 2018 вони вже прямо вказують, що корупція є серйозною проблемою, а політичної волі на її подолання немає навіть незважаючи на сильний тиск громадянського суспільства.
Іншими словами — корупція напряму впливає на те, чи зможемо ми створити таку державу, в якій буде комфортно жити. Відповідно той, хто саботує боротьбу з корупцією, віддаляє нас від перспективи заможного життя і наближає нас до бідності і зубожіння. А отже, для створення ефективної держави необхідною умовою є подолання корупції.
Читайте также: Чому Служба безпеки України перетворилася на "ланцюгового пса" Президента
І першим кроком для цього є, звісно, вигнання з влади тих, хто намагається зберегти корупційну систему державного управління, яку вони самі ж і будували, знаходячись десятками років на керівних державних посадах. Саме тому так важливо, щоби нікому з них ви не дали жодного шансу вже на наступних виборах — якщо, звісно, ви хочете жити в державі Україна.