Якби ми, українці, не викинули його на смітник історії, він би ще 12 років нам це обіцяв. Та українцям стало клепки нарешті позбутися політичної еліти, яка обманювала нас всі ці роки. Безвідносно назви партії, через яку вони пролізали у владу.

Читайте также: Хто з депутатів нової Верховної Ради перебуває під слідством – справи, які призупинив Луценко

Загроза переслідування з боку правоохоронців

Проте чесно буде проговорити аргументи критиків скасування недоторканності. Отже, бідних народних депутатів, які мов леви б'ють за наші права і демократію, зможуть переслідувати корумповані, політично залежні правоохоронці та нечесні на руку судді.

Зняття недоторканності
Верховна Рада проголосувала за зняття недоторканності

Та невже? Серйозно? Вітаю в реальному житті, любі наші народні обранці. Шановні депутати, вся країна майже 30 років потерпає від корумпованих, залежних суддів та правоохоронців. Нарешті ви в повній мірі можете відчути всі радості реального життя.

Важливо! 3 вересня народні обранці підтримали зняття депутатської недоторканності у другому читанні та в цілому. За це свій голос віддали 373 депутати. Законопроєкт вже підписав голова Ради Дмитро Разумков, його направили на підпис президенту Володимиру Зеленському.

Я переконаний, що страх зустрічі з реальністю – найкраща мотивація для депутатів нарешті реформувати правоохоронну та судову системи. Ми з вами, звичайні люди, поремонтувати ці системи не можемо. Ми просто не маємо для цього повноважень.

Єдиними, хто такі повноваження мають (і мали) є народні депутати. Раніше корумповані суди та правоохоронці для депутатів проблемою не були, бо вони мали недоторканість. Ба більше, ця корумпованість та залежність правоохоронної системи була депутатам на руку.

Бо вони могли в повній мірі нею користуватися для доїння бізнесу, знищення ворогів, вибивання потрібних їм "тєм". Вибивалися блага еліті переважно зі звичайних людей, нічим незахищених від корумпованих правоохоронців та суддів.

Депутати – єдині, хто могли ще 20 років тому поремонтувати українські суди та правоохоронців, але спеціально цього не робили. Бо з одного боку самі користувалися залежністю силовиків, а з другого – були від їх "бєспрєдєлу" захищені імунітетом.

Що таке депутатська недоторканність?Депутатська недоторканність гарантує депутату те, що його не притягуватимуть до кримінальної, адміністративної чи іншої відповідальності без згоди на це ВРУ.

Завдяки недоторканності депутати мали захист від можливого тиску з боку виконавчої і судової гілок влади – вона убезпечувала від немотивованих кримінальних переслідувань.
З 1 січня 2020 року всі депутати стануть офіційно "доторканними".

Звичайно, депутати були не зацікавленні в очищенні судів та правоохоронних органів та їх політичній незалежності. Навіщо позбавляти себе такої потужної й слухняної зброї. Тим більше, якщо застосувати її проти тебе неможливо.

Нарешті це порочне коло розірвано. Я переконаний, що ще цей склад Верховної Ради значно просунеться в очищенні правоохоронної та судової систем. Бо тепер це не лише наша, але і їх проблема.

Читайте также: Аваков утилізував корупційні справи, які зливав йому Холодницький – деталі

Є ще одна маніпуляція проти скасування депутатської недоторканності. Мовляв, депутатів кидатимуть в тюрму за неправильні голосування чи публічну критику влади.

Це – неправда. В Конституції залишається наступна норма, цитую: "народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті". Бачите, немає цієї проблеми.

Чому зняття недоторканності – правильний крок

До речі, ви знали, що правоохоронцям був потрібен дозвіл Верховної Ради навіть щоб почати прослуховувати народних депутатів? Тобто до скасування депутатської недоторканності їх не те, що покарати, а й розслідувати було майже неможливо.

Який сенс прослуховувати депутата, якщо про це знає вся країна? Багато критиків зауважують, що недоторканість вартувало скасувати не повністю, а частково.

Можливо, тільки от 20 років депутати взагалі цього не робили. Постійно знаходилися приводи відкласти це питання: подискутувати, вкотре обговорити позиції, тобто уникнути голосування.

Можна по-різному ставитися до Зеленського та його парламентської більшості. Безперечно, сама по собі така концентрація влади в одних руках завжди несе загрози. Проте треба визнати, що в питанні скасування недоторканності він за два тижні зробив більше, ніж попередні політичні еліти за 20 років.

Це не нівелює загроз від концентрації влади, яку виборці дали Зеленському. Проте, погодьтеся, що правильні кроки потрібно хвалити. Як на мене, ліквідація депутатського імунітету – один з таких правильних кроків.

Як депутати голосували за зняття недоторканності по фракціях: "Слуга народу" – 252, "Опозиційна платформа – за життя" – 0, ВО "Батьківщина" – 23, "Європейська Солідарність" – 24, "Голос" – 19, Група "За майбутнє" – 22, позафракційні – 33.

Вимоги політичної реформи: що вже зроблено

Але ще більше, ніж Зеленського, я хочу похвалити нас, українців. Суспільство послідовно витискало цей результат з політиків, які усіма способами намагалися цього не зробити. В підсумку, зокрема й через це українці викинули цих політиків на смітник історії.

Два роки тому ми та багато класних людей гатили в бочки під Верховною Радою, вимагаючи великої політичної реформи. Нагадаю ці вимоги.

► Ми вимагали створення Антикорупційного суду. Суд створено всупереч зусиллям попереднього президента та його парламентської більшості.

► Ми вимагали знищення мажоритарки і відкриті списки. Закон прийнято, він – на підписі в президента. Ба більше, Зеленський подав в Раду зміни до Конституції, які знищують корумповану мажоритарну систему.

► Ми вимагали знищення депутатської недоторканності. Знищено. З 1 січня 2020 року народні депутати нарешті перестануть бути понад законом.

Читайте также: Шокуючі рішення українських суддів – скільки отримують грошей з податків українців

Зусилля усіх нас наближають важливі зміни, які просувають країну вперед. Інколи задля цих змін доводиться працювати кілька років. Але без цієї спільної роботи, важливі зміни взагалі ніколи б не відбулися.

Це – про важливість щоденної роботи усіх нас, навіть коли ця робота не дає результату одразу.