У цьому матеріальчику я не хочу писати про дорогі євротури і готелі Анталії та Хургади з розряду «все включено», а хочу вам запропонувати пошукати пригоди в Україні, у рідних Карпатах. Екстремальні мандрівки Ґорґанськими хребтами, підкорення висот Чорногори, прогулянки долинами Дністра і Стрию у Бескидах… Звучить привабливо? А воно отутечки, поруч – під самісіньким носом. Про все і всіх написати тут не вдасться, звісно, бо Карпати майже безмежні, але найяскравішими точками «українських Альп» я вас «віртуально» поведу. Обрала п’ятірку, тож потопали!


Говерла (2061)


karpaty.com.ua

Найпоширеніша й найвідоміша, звісно, українська Говерла, заввишки 2061 метри, що розташована на Чорногірському хребті. Існує легенда про Говерлу і ріку Прут, які колись були закоханими хлопцем і дівчиною, та про ту любов дізнався батько дівчини і перетворив її в гору. Прут же, аби зняти чари коханої, дізнався, що потрібно зійти на вершину гори до світанку, та не встиг він, тоді сів на схилі Говерли і заплакав й досі плаче рікою, яка випливає зі схилів гори.

Технічно, підйом на найвищу гору українських Карпат — не найважча мандрівка, але здоров’я на неї потрібно мати якщо не богатирське, то доволі фізкультурне. Не варто спонтанно йти у такий похід, а перед тим бодай тиждень позайматися спортом (побігати, поплавати). Людям, які мають проблеми із серцем, також варто бути обережними: не намагатися йти швидко, аби дістатися до вершини першим.

Загалом, підйом і спуск на Говерлу відбере у вас трохи більше, як півдня — близько 8 кілометрів шляху на гору й униз. Знайти шлях на Говерлу зовсім не складно: при в’їзді до Карпатського національного природного парку "Говерлянське лісництво" на межі Закарпатської та Івано-Франківської областей, є детальні схеми маршруту сходження на Говерлу. Тобто, при дотриманні інструкцій і порад, і при доброму здоров’ї дістатися вершини Говерли буде не важко. Більше того, дорогою вам також зустрінуться напрямні показники із написом "Говерла —>", тож ви її точно не прогавите:). Але пам’ятайте, що тут суворо заборонено розпалювати багаття.


Писаний Камінь (1221)


poetryclub.com.ua

Мабуть, найживописніша вершина не тільки Покутських гір, а й усіх Карпат. Зрештою, це — унікальна геологічна пам'ятка природи державного значення. Велетенські камені висотою до 20-25 метрів, протяжністю 60-65 метрів і шириною 10-15 метрів порозкидалися серед смерекового лісу. Довжина маршруту — 13 кілометрів, які цілком реально подолати за 7-8 годин.

До речі, колись кам'яна скеля на Писаному Камені була древнім дохристиянським святилищем, що притягувало сюди багатьох людей. Каміння тут розписані загадковими прадавніми символами — петрогліфами. Якщо насмілитеся видряпатися на скелю, побачите видовбані в камені блюдця із водою – власне жертовники. Старші люди розповідають: якщо воду в них скаламутити то предки за порушений спокій помстяться грозою. Потрапити у це загадкове місце можна через гірське село Буковець (Буковецький перевал) і лісом через полонину Копілаш. Зрештою, до Писаного Каменю можна вийти й через інші села – Устеріки, Верхній Ясенів, Черетів, Білоберізка.

А скільки легенд пов’язані із Писаним Каменем… За однією із них, під цим каменем заховані скарби Олекси Довбуша, він часто бував на горі зі своїми опришками і закопав тут золото, срібло та самоцвіти. Подейкують, що аби ніхто не відкопав скарб, Довбуш пішов у Чорногору, відколов з гори Піп Іван величезну брилу, приніс та привалив нею скарби; а щоб зробити камінь гладким він обтесав його знизу та видовбав печеру, де ночував з опришками. Аби не забути місце із скарбами, Довбуш витиснув у камені свою долоню і своєю рукою зробив напис.

Піп Іван або Чорна гора (1936)


snap.com.ua

Не дарма я згадала легенду, де фігурував Піп Іван, у народі її називають культовою горою гуцулів. Розташована на південно-східному кінці головного хребта масиву Чорногора (між Івано-Франківською та Закарпатською областями). «Чорне море – гарне море, а все єдно Чорна Гора – неня моя Чорна Гора, гей, гей, гей!», як співав соліст гурту «Вася Club». У цій горі й справді є щось магічне: підіймаєшся нагору й хочеться медитувати.

Сьогодні туристів до Чорної гори приваблює передовсім старовинна Астрономічна і метеорологічна обсерваторія або Білий Слон, яка діяла у 1938–1941 роках. Попри півстоліття руйнації, фундаменти та стіни обсерваторії збереглися у задовільному стані. Висотою Піп Іван (2028 метрів) поступається тільки Говерлі (2061 м) і горі Бребенескул (2036 метрів). Назва Піп Іван, з'явилася після приходу на Західну Україну радянської влади: свого часу тут мешкав священик Іван, який організовував на свято Купала походи на гору для збору цілющого гірського зілля. Кажуть, сама гора нагадує попа в рясі: хтось погоджується, хтось схожості не побачить.

Та от маршрут, порівняно із попередніми місцинами, трохи довший – 21 кілометр, на що вам знадобиться 10-11 годин. Перепад висот тут становить 1130 метрів. Подорож свою варто розпочинати із урочища Погорілець (село Шибене) і прямувати через полонину Веснарка та високогірне озеро Марічейка, оточене лісом. Після цього слід шукати стежку, що веде через альпійські та субальпіські луки до схилу гори Шурин-Гропа, звідти сміливо прямуєте до вершини Піп Івана. На гору можна потрапити ще й через село Дземброня, полонину Смотрич, неймовірний каскад водопадів потоку Смотрич і гору Вухате каміння (24 кілометри).


Пікуй (1405)


carpathian-photo.com

Це — найвища вершина Вододільних Бескидів, розташована на межі Львівської і Закарпатської областей. Через Пікуй дві тисячі років тому пролягав торгівельний шлях доби неоліту — «Руська Путь» , який розпочинався на Балканах, йшов по Дунаю, уздовж Тиси й піднімався у гори. Через нього проходили свого часу і племена кельтів, і гунів на чолі з Атіллою, і угорські племена на чолі з Арпадом, у татаромонгольска орда хана Батия.

Бойки, які живуть неподалік Пікуя, виготовляють «їдкий» сир — дуже солону бринзу: молоко беруть від особливої породи корів, яку розводять у поселенні Кошти (у селі Либохора). Ці корови мають величезні роги. Тільки от як самостійну страву такий сир їсти неможливо, порте як ж він смакує із запеченою несоленою картоплею, ммм...

Один із найзручніших маршрутів добирання — потягом зі Львова на Воловець, де одразу пересісти на автобус через село Нижні Ворота. У останньому пересісти на один з автобусів Ужгород-Івано-Франківськ або Ужгород-Луцьк. Доїхати до села Біласовиці, через яке йти від траси на захід.


Парашка (1268)


io.ua

Одна із найвищих і найкрасивіших у Бескидах і найвища гора, яка повністю лежить на території Львівщини. Існує легенда, що гора названа на честь доньки (інша версія — дружини) князя Святослава Володимировича (сина Володимира Великого) — Параски. Її ж, за легендою, вбили саме на цій горі дружинники Святополка Окаянного у 1015 році. А до цього неподалік міста Сколе відбулася битва Святослава і Святополка.

Якщо вам пощастить і погода буде безхмарною, то із вершини Парашки можна розгледіти ближнє село Корчин, а також міста Стрий і Миколаїв, а дехто навіть вгледів Львів (а він за 90 кілометрів від гори). До речі, влітку на схилах гори дуже багато ягід (чорниці, суниці), тож можна затриматися на довше, аби поласувати лісовими смаколиками.

Довжина маршруту — близько 21 кілометра й потрапити на неї можна через селище Корчин (Львівщина, неподалік Стрия) і водопад Гуркало (до речі, його оминати, не зупинившись бодай на кілька хвилин, також не раджу, щоправда, він для дуже сміливих, адже вода — крижана, але екстремалам сподобається). А якщо рухатися від міста Сколе, то звідти прокладений спеціальний туристичний маршрут «м. Сколе — г. Парашка — с. Майдан» загальною протяжністю 28 км, йдучи яким заблукати майже неможливо.

А тепер, що вам знадобиться у таких мандрівках


redpoint.ua

Намет. До нього є основні вимоги: водостійкість (до речі, якщо намет без тенту, а вас застав дощ, то головне правило – не торкатися стелі намету), невелика маса й об’єм (для чого вам у наплічнику зайвий вантаж), простота при його встановленні (якщо вас раптом застає злива, то намет-головоломку доведеться довго розгадувати), добра вентиляція (інакше влітку у ньому не всидиш й 5 хвилин) і вітростійкість (а особливо,якщо ви зібралися ночувати на вершині хребта. До речі, встановлювати намет варто на рівній поверхні (а то й на невеличкому узвищенні), головне — не в ямах, бо знову ж таки підступний дощ обов’язково знайде вашого намета і вода стікатиме із узвищень просто на нього. Щодо тканини, з якої вироблений намет, шукайте в описі намету: Nylon, Nylon Taffeta, Капрон, Polyester, Poly Taffeta, Лавсан.

Спимішок. Є два типи: ковдри (прямокутник, складений удвоє і з’єднаний суцільною блискавкою; він повністю розкладається, тому може бути ковдрою) і кокони (повторюють контури людського тіла; замок у ногах не доходить до кінця, тому є трохи теплішими за ковдри). Найкращий утеплювач, звісно, - пух (до –50 градусів за Цельсієм), щоправда він доволі дорогий і швидко вбирає вологу. Є й спальники із пуховими замінниками (до –40 градусів за Цельсієм): вони практичніші й мають високу теплоізоляційну здатність. При виборі спимішка звертайте увагу на відповідність його довжини вашому зросту, а також ставтеся з обережністю до надлегких спимішків, часто надмірна легкість впливає на якість.

Карімат (килимок). Найкращим буде пінний туристичний килимок (чим товстіший – тим тепліший). Можна брати із собою надувний матрац або самонадувний килим.


azimut.rv.ua

Наплічник. Якщо ви йдете у 2-3-денну мандрівку або складну коротку мандрівку, то вам варто взяти наплічник об’ємом від 45 до 60 літрів (штурмовий), якщо ж ви зібралися у довший маршрут (від 5 до 10 днів), то краще взяти із собою наплічник об’ємом від 60 до 90 літрів (експедиційний). Тканина наплічника вирізняється щільністю, що вимірюється у денах: що більша щільність, тим надійніший наплічник (найоптимальніший зі щільністю 1000 DEN). Перевірте надійність стропів та фурнітури (блискавок, пряжок). Також перевірте наявність «вентильованої спини», додаткових внутрішніх і зовнішніх кишень, а також дощовика для наплічника.

Навігація (карта, компас, GPS-навігатор), ліхтарик (із запасними батарейками), годинник, стільниковий.

Достатню кількість їжі та води. Термос або термогорня, ніж, ложка, тарілка (бажано - металева) або металевий військовий казанок, великий казанок (для приготування їжі), сокира, сірники (або запальничка), пальник (із запасом газу чи бензину), мотузки (різної довжини) і скотч.

Одяг: якісне взуття (кросівки або черевики (з хорошими устілками, шнурівками та пом’якшуючими подушками), у теплий період – спортивні сандалі або в’єтнамки), флісовий светр (ночі у горах холодні, а особливо у Ґорґанах), водостійка куртка (аби добре вентилювалась), штани для походу та для ночівлі, шорти, кілька футболок, шкарпетки з розрахунку (пара у день), якщо йдете високо у гори - шапка (чи кепка, капелюшок), дощовик, сонцезахисні окуляри.

Аптечка: стерильний та еластичний бинти, вата, джгут, пластир, зеленка, знеболювальні засоби, медичний спирт, перекис водню, активоване вугілля, сонцезахисний крем (й інші медикаменти, які можуть знадобитися у зв’язку з особливостями Вашого організму).

Ну що ж, бажаю приємних і незабутніх подорожей!