Три роки тому в нашій державі почалася історія електронного урядування – саме тоді було створене Державне агентство з питань електронного урядування. Згодом почав функціонувати портал державних послуг iGov. Спершу перелік послуг там був досить обмеженим. Нині функціонал розширився як інструментально, так і географічно.

Читайте також: Електронний уряд для початківців

Як почувається нині українське електронне врядування – поцікавились ми у експертів.

Діджиталізація українського уряду і влади

Керівник проекту e-data.gov.ua, засновник ресурсу 007.org.ua Олександр Щелоков у коментарі сайту "24" нагадав, що розвиток цифрових технологій – це природній процес для сучасного світу. Технології проникають до кожного сегменту людського існування – від складних програмних комплексів у медицині до найпростіших мобільних додатків для пошуку побутових товарів. Український уряд залучений до даного процесу з двох сторін: по-перше, це спрощує взаємодію влади-бізнесу та громадськості, по-друге – існують міжнародні стандарти та вимоги, які Україна має виконувати, щоб інтегруватись до світової спільноти.

Зі зробленого головне – це наявність в Україні мінімально достатньої законодавчої бази для розвитку цифрових технологій у державному секторі: Закон про доступ до публічної інформації, про відкритість використання публічних коштів тощо. Важливим є поява державних порталів з відкритими, або умовно відкритими даними, на базі яких громадськість та бізнес можуть робити е-сервіси. Далі – тільки питання часу та якості управління,
– відзначив Щелоков.

Експерт групи "Електронне врядування" Реанімаційного пакету реформ Олег Левченко у коментарі сайту "24" відзначив, що Україна вперше отримала орган, який займається розвитком і архітектурою цієї есфери – Державне агентство з питань електронного урядування України.

Вдалося скоординувати між собою декілька речей, які раніше не компонувались. Міністерства, відомства, регіональні органи раніше робили свої системки. Зараз є намагання і спроба скоординувати ці речі в одну систему. Створена координаційна рада, і це дуже великий політичний крок,
– вказав Левченко.

Робота велика і мала

Продовжується робота над ключовими документами, які сформують архітектуру і раціоналізування. Основні – це національний демографічний реєстр або його аналоги, електронна ідентифікація, bank-ID або mobile-ID, і інтероперабельність – система взаємодії між всіма системами, які є в Україні, це так званий міст, через який проходять усі дані, розповів Левченко. За його словами, сьогодні підходить до завершення розробка і прийняття ключових документів, зокрема, закон про реєстри. Буде підтверджена архітектура і базові підходи до цього моста. А bank-ID та mobile-ID зараз на етапі погодження як регулятора, так і на рівні парламенту. Частина готова до імплементації, частина – вже в роботі.

Відповідно, вже є електронні сервіси, які працюють на сьогодні: дозвільні документи ДАБІ, отримання витягів з Держкадастру, отримання довідки про несудимість та інші. Після впровадження трьох базових "стовпів" урядування можна буде говорити, що кількість сервісів зросте в рази,
– впевнений експерт РПР.

Окремою частиною є поняття відкритих і великих даних, відзначив Левченко. Відкриті дані – це окремий підхід, на основі якого будуть формуватися і державні публічні, і місцеві публічні, і бізнес-сервіси, які зможуть покращити життя громадян. Сьогодні в цьому напрямку зроблено дуже багато – і з формування навиків, і зі створення законодавства.

Крім того, значна робота проведена у системі підтримки і захисту безпеки продуктів загальних систем. Держспецзвязок, СБУ, поліція мають повноваження, але від якісної архітектури залежить можливість захистити системи.

Ще один важливий компонент – підхід до будівництва функціональних архітектур. Є електронні продажі, електронна освіта тощо. Це ціла мережа продуктів, які потім мають створити монолітні, постійно діючі і оновлювані системи, на основі реєстрів доступу, ідентифікації, взаємодії тощо,
– відзначив експерт.

І сьогодні найбільше проблем у цьому, тому що це питання грошей. Але інвестиції в цю сферу окупаються дуже швидко. Ми маємо окремі сервіси, які є тільки на папері, але вони, ці галузеві сервіси, дуже важливі, тому що в них потім додаються дуже багато можливостей для людей, користувачів, уточнив Олег Левченко.

Добро і зло

Сьогодні той етап розвиту відкритих даних, е-урядування чи е-сервісів, коли важливо не давати оцінки "добре" чи "погано", перемога чи зрада. Ми тільки на початку шляху до всього, що має на початку букву "е-", відзначив Олександр Щелоков.

Він наголосив: сьогодні важливо створити стандарти, стандарти інтегровані до міжнародних систем. Тоді ми отримаємо доступ до великих даних світової економіки, а не лише свого міста, міністерства чи країни. Важливо не йти на компроміси з "швидкими перемогами", а діяти стратегічно, комплексно, системно. Інакше більшу частину програмних рішень з часом прийдеться адаптувати, конвертувати та переписувати.

Головна проблема у секторі, де працює наша команда (це сектор публічних фінансів), що часто дані відкриваються державою не у форматі відкритих даних, а як вийде, як легше, чи для "галочки". Забивати урядові веб-ресурси "сміттєвими" файлами чи надавати е-сервіси на базі неякісних реєстрів – от це зовсім неправильно точно. Особливо, коли є технології, професійні команди та фінансування, щоб зробити це правильно відразу. Задайте питання топ-менеджерам міністерств чи е-агентств, чому вони не використовують успішний досвід, а продовжують відкривати сумнівні проекти на IT роботи для держави?
– наголосив Щелоков.

Олег Левченко розповів про своє бачення перепон на шляху до діджитацізації української держави. І на його думку фінансування – тільки на третьому місці. Бо є питання інертності законодавців, які формують загальну базу для України. І там основне питання, яким задаються зацікавлені, дещо інше – хто буде головний. А ідея якраз не в цьому, а в гармонізації, і формування всього у вигляді єдиної системи.

Важливою є позиція ключового інженера, який не володітиме системою, не даватиме на неї гроші, а буде визначати, узгоджуючи з галузевими сферами, майбутнє розвитку системи. Частково зараз функцію такого "інженера" виконує Держагентство, але певних повноважень і статусу немає. Є боротьба за бюджети і донорські кошти, але основним мало би бути те, хто визначає речі, пов'язані з формуванням системи розвитку інфраструктури,
– уточнив Левченко.

Палки в колесах

Наша головна проблема – готовність клієнта до користування, впевнений Олег Левченко.

Ми можемо створити цілу купу сервісів, класних і важливих, але ними не будуть користуватися. Це залежить від людей, які мають усвідомити вигоду від користування послугами електронного врядування,
– відзначив він.

Якщо людина старшого віку хоч раз скористалася відео месенджером для спілкування з внуками — вона усвідомила його корисність. Так само, через усвідомлення переваг спілкування у соцмережах — реєструється там. Так само має бути і з послугами e-gov.

Олександр Щелоков теж вважає, що проблема не в уряді, а в нас.

Громадськість у своїй масі надпасивна. Людей, які в темі або можуть якість використовувати цифрові технології з боку громадських організацій чи територіальних громад, дуже мало. 86% опитаних українців не знають що таке "е-урядування". Плюс навіщо довіряти урядові рішення електронним роБотам, коли легше дати хабаря лікарю, поліцейському, чиновнику і не перейматись реформами та IT рішеннями,
– констатував експерт.

Також, на думку Щелокова, найбільше заважає відсутність протяжності державних проектів. Кожна зміна уряду веде за собою зміну "близького оточення", яке забуває, закриває або не розвиває вже діючі проекти. "Сьогодні державна система, нажаль, ще базується на персонах, а не на бізнес-процесах, чи бімодальних моделях управління. Та очевидно, що значні зміни вже почали відбуватись і в найближчі чотири роки ми побачимо цікаві зміни на корись України. Це точно", – впевнений фахівець.

Коли ми все збудуємо

Казати, що "ми збудували", не можна буде ніколи, вважає Олег Левченко. Бо питання розвитку і наближення до ідеалу вічне. Є світовий рейтинг електронного врядування, найкращі в ньому – Південна Корея. Там головне – не тільки поширеність сервісів, а й вміння і можливості користування людей.

Однак у Держагентстві написали "Концепцію розвитку електронного урядування в Україні до 2020 року".

Щодо фінансування е-врядування, то Левченко запевнив, що галузь фінансується: "Цей рік перший, коли з'явилися досить великі гроші. На наступний рік – так само, і є донорська підтримка. Але ніколи не буде достатньо грошей. Маємо враховувати війну сьогодні також".

Однак експерт пояснив: для економіки України діджиталізація – це один із ключових драйверів. Як часто люблять повторювати, головна проблема України – у корупції. А електронне врядування – це одиничка і нулик, якими кодуються всі бажання, потреби тощо. Їх можна відслідкувати. Тому це – вирішення проблеми корупції в тому числі. Коли можна буде оцифрувати і побачити всі доброчесні дії. І це дає можливість верифікувати і чиновника, і діяльність влади в цілому.

Читайте також: Як стати провайдером: про доступ до ринку інтернет-послуг

Опубліковано в рамках спецпроекту "Вільний Інтернет" від редакції сайту 24 та ГО "Інтерньюз-Україна", в рамках проекту "Інтернет-Свобода" на кошти уряду Королівства Нідерланди.