Презентували роман в рамках мистецького фестивалю "Ї", який відбувся в Тернополі протягом 12-14 травня. Сюжет розкриває альтернативний розвиток подій початку ХХ століття, в якій Україна впродовж 1920-1930 років не прогнулася під СРСР, а відтіснила його, поступившись Кубанню та Білгородщиною. Сама ж Україна на той час називається УРСР, але за класичною абревіатурою ховається інша назва – Українська Робітничо-Селянська Республіка з націонал-комунізмом як основним суспільним ладом на чолі.

Грубо кажучи, така собі утопія вільної й незалежної України, яку свого часу не обірвали репресіями, марксизм-ленінізмом та голодоморами, а дозволили розвиватися своїм курсом. Хай без Волині та Галичини, але тут вже нічого не вдієш.

Жанр альтернативної історії, досить популярний на Заході, в Україні не зустрічає відповідного читацького запиту. За словами автора, основною літературною традицією української прози так чи інакше є хуторянство. Таким чином, Ірванець також намагався деміфологізувати Україну, адже сакральний міф постійної мучениці на межі смерті й досі переважає над спробами всебічно проаналізувати та оцінити як історію України зокрема, так і її місце в загальній історії загалом.

Читайте також: Науковець виявила неймовірні риси характеру у книголюбів

Але це жодним чином не вплинуло на ентузіазм письменника. За його власним зізнанням, він чудово розуміє, що роман написаний для невеликої кількості людей, які зможуть оцінити його належним чином.

Національна ідея роману будується на українській класичній літературі. Насправді, я писав його для кількасот людей, які на моєму рівні знають історію України й історію української та світової літератур. Я не кажу, що мій рівень супервисокий, але я маю в голові таку картину XX сторіччя, і переробляю її, базуючись на всьому, що мені відомо. Але до кінця роман буде зрозумілий дуже небагатьом. Навіть з тих, хто його прочитає, далеко не всі зможуть його зрозуміти. Це досить мале коло осіб,
– розповів автор на презентації роману.

За жанром, це гостросюжетний детектив: головний герой, полковник СБУ Юрій Коцюба, полює на ворожого диверсанта, який отримав завдання вбити канцлера і президента, а сама дія якраз розгортається навесні 1938 року. Примітно, що 9 травня й справді стало для стало України святом перемоги, а от для сусідньої СРСР – ні.

Але не тільки трилером живе роман. Паралельно з основним сюжетом, Ірванець змальовує літературну богему 1920-1930 років, яку в реальності жорстоко придушили близько ста років назад. Автор глибоко занурився в історичні матеріали, читаючи документа та мемуари тієї епохи, аби, водночас, розкрити та перевернути окремі міфи як про саму Україну, так і про той період. Коновалець, Поліщук, Петлюра, Любченко, Вишня, Самчук – ці та інші суспільні й мистецькі діячі історії України приходять до читача живими й нетиповими, відрізняючись від своїх сакралізованих образів зі шкільних підручників.

Проте не слід очікувати стерильності чи святості. Адже не кожному поціновувачу літератури сподобається, наприклад, образ Миколи Хвильового – ідеолога головної ідеологічної Партії українських націоналістів-комуністів (PUNK англійською), який сидить у своєму кабінеті, нюхає кокаїн та мріє про свою неповнолітню падчерку.

Класичний постмодерний роман, в якому намішані різноманітні жанри, стилі та навіть часові поясни, щедро всіяний алюзіями навіть на сьогоденну буденність. В сюжеті, зокрема, зустрічається трактир "Купідонъ", аналог сучасного київського закладу "Купідон", в якому часто проводяться різноманітні літературні події. Тож не дивно, що друзі-літератори Ірванця також стали ситуативними персонажами другого плану. Тож для "просунутих" читачів, окрім сюжету, буде цікаво шукати натяки на реальних людей.

Ірванець також не виключає й розширення, дописання роману, від якого лишилось ще 70 сторінок "дуже якісного шлаку, який описує моя У.Р.С.Р.".