Її висновки ґрунтуються на відкритті, яке вчені зробили місяць тому. Тоді глава Національного італійського комітету з охорони культурної спадщини Сільвано Вінчеті повідомив, що розгледів на полотні Леонардо загадкові букви і цифри. Учені стверджували, що в правому оці Джоконди можна розрізнити латинські букви LV. У лівому — проглядаються букви S і G.

Карла Глорі стверджує, що жінка на картині — це Бьянка Джованна Сфорца, дочка Лодовіко Сфорци, міланського герцога, який правив північноіталійським містечком Боббіо. На Б’янку, на думку мистецтвознавця, вказують літери S і G. Її батько, Лодовіко Сфорца, був одним з головних замовників Леонардо і відомим меценатом. Глорі вважає, що да Вінчі гостював у нього не лише в Мілані, але і в Боббіо — містечку зі знаменитою в ті часи бібліотекою.

Дослідниця також вважає, що за спиною Мони Лізи зображений не абстрактний, а цілком конкретний пейзаж — околиці містечка Боббіо. Зокрема, під аркою мосту, розташованого ліворуч від Джоконди (тобто, з точки зору глядача, в правій частині картини), виявилися цифри 72. Сам Вінчеті вважає їх відсиланням до якихось містичних теорій Леонардо. На думку ж Глорі, це вказівка на 1472, коли річка Треббія, яка тече поблизу Боббіо, вийшла з берегів, знесла старий міст і змусила сімейство Вісконті, яке володарювало тоді в цих краях звести новий. Весь інший фон вона вважає пейзажем, що відкривається з вікон місцевого замку.

Раніше Боббіо було відомо, насамперед, як місце, де розташований величезний монастир Сан-Коломбано, що послужив одним із прототипів для "Імені троянди" Умберто Еко.

Правда, скептично налаштовані фахівці стверджують, що і цифри, і букви, виявлені Вінчеті в зіницях Мони Лізи, не більше ніж тріщини, що утворилися на полотні з плином століть.