У 2013 році міжнародна корпорація Shell оголосила про плани видобутку газу в Україні. Прихід такого гіганта мав позитивно вплинути на ринок, показати його інвестиціну привабливість, принести нові технології та західну культуру менеджменту.
Це також значно скоротило би залежність від імпорту газу, який десятиліттями був корупційним клондайком від Бакая з Тимошенко до Фірташа з Бойком.
Для роботи над проектом, який мало бути реалізовано на території Донецької та Харківської областей, уклали угоду про розподіл продукції. Іноземному інвестору було запропоновано пільгові умови – рента лише 2% – в обмін на зобов'язання вкласти 400 мільйонів доларів інвестицій. Але через початок війни на сході України Shell скасувала свої плани та вийшла з проекту.
Читайте также: Хто стоїть за підвищенням цін на пальне
Але далі почалися незрозумілі рухи. Частку компанії Shell зажадала зайняти нікому невідома компанія з історією діяльності в кілька місяців – "Юзгаз Бі.Ві.".
Її засновником є інвестиційний фонд Emerstone Energy з Люксембурга на чолі з бізнесменом Ярославом Кінахом. Але кінцеві вигодонабувачі цього фонду – його інвестори – так і не були названі. Не знає їх навіть міністр енергетики Насалик, який на питання про кінцевих бенефіціарів "Юзгазу" відповів "Не знаю".
Це викликало значний розголос, коли найперспективнішу ділянку з пільговим оподаткуванням ледь не віддали в руки невідомій компанії. Більше того, "Юзгаз" оголосив розмір інвестицій вдвічі менше, ніж обіцяв Shell – 200 мільйонів доларів.
Під тиском громадськості та антикорупціонерів у листопаді минулого року Кабмін був змушений відмовити "Юзгаз" у відступленні частки Shell. Але "Юзгаз" неочікувано легко зміг виграти в судах, що викликало ще більші підозри.
Читайте также: Який олігарх найбільш "ефективно" поповнює свої кишені грошима з держбюджету
Я особисто брав участь у засіданням робочої групи Міненерго та намагався отримати відповідь від керівника "Юзгаз" про походження грошей та гарантії їх наявності. Адже робота на Юзівській площі є високотехнологічним та масштабним проектом, для освоєння якого потрібно мати відповідну кваліфікацію. Цей обсяг робіт не зміг "проковтнути" навіть найбільший гравець в Україні – "Укргазвидобування", на яке працює десятки тисяч людей і тисячі спеціалістів.
Існує підозра, що компанія "Юзгаз" є лише ширмою, за якою стоять гроші українських корупціонерів. Адже головним лобістом цього проекту є Володимир Ігнащенко, який в часи Януковича працював з сімейним міністром енергетики Едуардом Ставицьким, а зараз став близьким до одіозного соратника президента Ігоря Кононенка.
Найпримітивніша схема заробітку корупціонерів могла полягати в тому, щоб через "Юзгаз" вскрити десяток свердловин, вийти на видобуток 60-80 тисяч кубометрів, це дозволить повернути інвестиції протягом 6-8 місяців, а потім очікувати приходу реальних інвесторів, яким би переуступити частку в проекті за реальні гроші.
Читайте также: Як у владній команді Порошенка стався новий гучний розкол
Загалом тема "Юзгазу" є прикладом того, як реформи зупинилися в міністерстві, а корупційні інтереси і далі опоясують українську енергетику. Міністр Насалик оточив себе зручними людьми, з якими відомий за попередньою діяльністю. Першим заступником міністра є Галина Карп, найвищою сходинкою в кар'єрі якої була посада начальника департаменту в Івано-Франківській обласній адміністрації.
Іншим заступником міністра став звільнений з "Укртрансгазу" за підозри в нечистоплотності Ігор Прокопів, призначенець "Народного фронту" та особисто корупціонера Мартиненка, якого ледь змогла позбутися команда Андрія Коболєва. Вугільними питаннями в Міненерго відає "смотрящий" від Кононенка – торезький бізнесмен Віталій Кропачов, який поставив на роль заступника міністра Анатолія Корзуна.
Також значну роль грає колишній депутат-регіонал Валерій Келестін, який був обраний мажоритарником від Калушу – міста, де Насалик працював мером. Келестін пролобіював свою людину на "Держенергонагляд" – це один "грошовитий" напрямок, пов'язаний з інспектуванням енергомереж.
Читайте также: Як влада Порошенка іде в наступ на борців з корупцією
Звичайно, з такою командою будь-які розмови про реформи є профанацією, а перебування на посаді перетворюється лише на задоволення апетитів корупційних кланів. Українські громадяни заслуговують чесної влади, і очищення всього паливно-енергетичного комплексу від політичних заробітчан має стати головною задачею для проєвропейських сил.