Що переважить на шальках терезів: людська гідність, чистий грунт та повітря, чи гроші конкретного олігарха? Зазвичай для маленького села мати під боком велике підприємство – великий плюс. У першу чергу, це гарантовані робочі місця для людей. Але Гаврилівка – не той випадок.
Читайте также: Як отримати мандат: викладач підкупив своїх студентів, аби ті голосували за нього на виборах
Навіть такі вигоди, як постійна робота, не перекрили для місцевих найгіршого чинника – екологічного лиха навкруги. От із цими люди жити і змиритись не можуть. Неприємні аромати та послід – не найгірше, на що жаліються люди.
Час від часу на птахофабриці відбувається загибель птахів. Не поштучно – цілими цехами, десятками тисяч голів. І найгірше! Утилізовують непотріб найпростішими прадідівськими методами, просто закопують на місцевих полях. До речі, – на полях, свого часу отриманих компанією у безкоштовне користування від держави.
Тобто замість того, аби вирощувати на цих площах кормові культури, їх перетворили на могильники. Звісно, місцевий люд шокований, а вдіяти нічого не може. Тому мешканці звернулись до журналістів за допомогою. Від відчаю, від того, що місцева влада не бачить порушень, що плювати хотіли на людей, що по документах – усе чисто і нібито порушень нема.
Про проблему Гаврилівки ми чули і раніше, минулого року, але всерйоз перейнялися цією темою зараз, коли зрозуміли, що масштаб проблеми куди більший, аніж просто обурення мешканців одного маленького села. Наші агенти виїхали на місце і півгодини їм вистачило, аби по повністю відчути увесь той дискомфорт, в якому змушені жити люди роками.
Читайте також: Як менеджерам державних компаній виплачують мільйонні премії у доларах
До речі, утилізаційні потужності у птахофабрики є, але ж чомусь вони не використовуються. Нашим журналістам директор виробництва клявся та божився показати, як працює завод із переробки відходів, але обіцянки не виконав. Між тим, місцеві припускають: не хочуть витрачати коштовну електрику, бо мають дармові державні площі. Адже у бізнесі діє відома формула: якщо щось зекономив, значить заробив. А власник компаній – бізнесмен із дуже великим досвідом.
Власне персона Євгена Сігала дуже цікава. До 2015 року він впродовж 17 років був депутатом Верховної Ради. Від 98-го року. Пережив 5 скликань. Починав із "Народного Руху", далі СДПУ(О), потім був у БЮТ, ну а звідти перекочував до "Партії Регіонів". Очевидно, що пан Сігал завжди опинявся там, де міг вирішити власні бізнес-питання. За ті 17 років депутатства та членства в парламентському агарному комітеті, він спромігся суттєво розвинути власний бізнес та налагодити усі необхідні зв’язки. От тільки до нинішнього складу парламенту Сігал не потрапив.
Євген Сігал
Відсутність мандату на бізнес ззовні ніби й не вплинула: продукція під його брендом "гаврилівські курчата" з ринку не щезла, її вдосталь. А от з державними дотаціями, на відміну від прямого конкурента та друга президента Сігала Юрія Косюка, власника "Миронівського хлібопродукту" та бренду "Наша ряба", не пощастило. Агромарсу з державних грошей не перепало ані копійки. Може й тому вони тепер так затятто економлять на електриці та утилізації?
Так от повернемось до ситуації в самій Гаврилівці. Протистояння між агрокомплекосм та місцевим там спалахували роками, але сягло піку напередодні. Люди втомились від того, що їх скрізь ігнорували. Максимум, на що дотепер наважувались контролюючі органи щодо порушень екологічних норм – це виписували штрафи підприємству, які ніхто ніколи не сплачував. Люди, що втомилися від такої зневаги, пішли з мітингами вже під Верховну Раду та Кабінет Міністрів. Звернулись до журналістів. І... їх нарешті почули.
Саме тоді, як ми монтували програму про безвихідь гаврилівців та вочевидь корумповану структуру контролюючиїх органів, раптом дізналися, що кримінальним провадженням про порушення екологічних норм гаврилівськими курниками зацікавилась Генеральна прокуратура України. ГПУ взяла його на контроль, а головне управління НПУ вирішило розслідувати. Відомо, що на підприємстві вже провели масштабні обшуки.
Більше того, стало відомо, що затримали самих власників "Агромарсу" Євгена Сігала, його дружину Марину та виконавчого директора компанії Олексія Марченка. Незабаром їм обиратимуть запобіжний захід. Отже, крига зрушила. Тоді, коли людям урвався терпець, коли пішли під стіни парламенту, коли журналісти почали питати чиновників та розсилати офіційні запити. Чому до цього моменту таку важливу проблему ігнорували?
Насправді, все просто. Гроші курників вирішували проблему на місцях. І як це відбувалося, ми покажемо у найближчому випуску "Центру розслідувань України". Менше з тим, завзяття правоохоронців розслідувати цю справу спочатку ошелешило людей. Адже роками їх не чули. Тому початкова ейфорія сьогодні вже трансформувалася у тривожне передчуття.
А чи не допоможуть старі зв'язки Сігала загальмувати справу? Тож налякані люди пішли до Генпрокуратури із попередженням: будуть пильно слідкувати за розслідуванням. Бо довіри нема. Отак і втрачається довіра людей до влади. Коли на перший погляд все іде за планом, їм хочуть допомогти, а вони вже не вірять у добрі наміри, бо підозрюють що за старою схемою за їх спинами відбудеться черговий договорняк.
Читайте також: Новітня історія СБУ: від загрози безпеці громадян "Стрепсілсом" до "убивства" Бабченка
Бо обпалювалисьт вже не раз. І за папєрєдників, і за чинної влади. Гроші олігархів таки пахнуть, і запах цей не з приємних. Боріться за власні права, за право дихати чистим повітрям та жити на чистій землі. Не мовчіть, коли ваші права обмежують. Вода камінь точить, пам'ятайте. Не сьогодні, і не завтра – ми змінимо країну на краще.