Негативне сприйняття лобістської практики безпосередньо пов'язане з відсутністю його правового регулювання. В країнах, де практика лобізму не врегульована нормативно-правовими актами, вона перетворюється на корупцію. На сьогодні, за результатами світового Індексу сприйняття корупції CPI Україна посідає 130 місце зі 168 позицій, і подальше зволікання з впровадженям легального інституту лобізму в Україні тільки погіршує ситуацію.

Читайте також: Бюджет-2018: плюси і мінуси головного кошторису країни

Зараз сприйняття лобізму настільки викривлено, що депутати вважають себе лобістами і використовують систему виборів для впровадження власних бізнесових інтересів чи певних фінансово-промислових груп. В той час, коли суб'єктами лобіювання повинні бути, використовуючи легальні засоби, фізичні особи, спілки, організації, адвокатські об’єднання, асоціації, цілі діяльності яких є вплив на здійснення органами державної влади та органами місцевого самоврядування своїх повноважень.

В той час, коли інститут лобіювання в усьому світі стає все більш поширеним в країнах з розвиненою представницькою демократією, українському суспільству куди більш вигідно легалізувати лобізм в найближчий час, ніж продовжувати плодити корупцію. На нашу думку, вразі ще більшого затягнення та зволікання вирішення цього питання, навіть за умови, в решті решт, прийняття офіційного нормативно-правового акту буде важко перебороти і викорінити вже устояні незаконні методи впливу на прийняття владних рішень.

Нові врегульовані правила гри

В сьогоднішніх реаліях України, суб'єктами лобіювання є фінансово-промислові групи, чиї інтереси через корупційні схеми виражаються в українському парламенті. Ця негативна практика повинна бути припинена – робота лобістів має бути публічною і, завдяки правовому регулюванню, громадськість матиме змогу здійснювати контроль за цими процесами. На сьогодні, у Верховній Раді зареєстровано 2 законопроекти: "Про публічну адвокацію" (реєстраційний номер №5661) та "Про забезпечення прозорості та законності комунікації з суб'єктами владних повноважень" (реєстраційний номер №7129) – обидва призвані врегулювати інститут лобіювання.

Законопроект №5661 пропонує запровадити в Україні м'яку модель регулювання діяльності у сфері лобіювання та достатню автономію учасникам процесу, покладаючи на них лише обов'язки із розкриття відомостей про свою діяльність та покладаючись на механізми саморегулювання.

Сама лобістська діяльність здійснюється у двох видах: для забезпечення власних інтересів або на договірних засадах.

У першому випадку суб'єкт здійснює "лобістський проект", який він виконує своїми силами або із залученням інших суб'єктів лобістської діяльності, але на не комерційній основі – тобто, наслідками їх роботи є лише задоволення власних потреб суб'єкту, або потреб певної галузі, яку суб'єкт представляє.

Лобістська діяльність на договірних засадах здійснюється суб’єктами, які приймають замовлення на послуги із лобіювання, сприяють прийняттю певних рішень в інтересах замовника та отримують прибуток. Інформація про лобістські проекти та договори обов’язково розміщується на веб-сайті суб’єкту лобістської діяльності. При цьому договори підлягають оприлюдненню, таким чином надаючи громадськості інформацію про замовника певної діяльності та про суми, які використовуються для її здійснення.

В законопроекті №7129 ми маємо зовсім інший підхід, коли лобістська діяльність визначається, як виключений вид підприємницької діяльності, при якій, наприклад, може співіснувати як наукова, так і трудова діяльність особи, яка зацікавлена у впливі на процес прийняття рішень представником влади. Водночас автори проекту говорять, що коли вплив такої особи на представника влади має частину бізнесової комунікації, він чи установа, яку він представляє, має створити юридичну особу (наприклад – товариство з обмеженою відповідальністю), або самим зареєструватись як фізична-особа підприємець – лобіст. На жаль, такий підхід лише ускладнить процес якісного запуску регулювання сфери лобіювання інтересів бізнесу та влади в частині контролю зі сторони влади, правоохоронних органів та громадськості. Необхідно вочевидь чіткіше регламентувати, яким чином лобісти, суб’єкти лобіювання мають подавитись на реєстрацію як лобіст в інтересах певних осіб, компаній, NGO та окремо визначити природу лобіювання, ввести зміни щодо оподаткування такого виду підприємницької діяльності, а також внести зміни до класифікації видів економічної діяльності, тощо.

Подальші дії

Безумовно, лобістська діяльність в правових рамках повинна стати інструментом громади, задля участі в формуванні владних рішень. Запит на це у різних стейкхолдерів дуже потужний, а пропозиція, на жаль, зараз передбачає виключно корупційні схеми.

Прийняття відповідного закону щодо лобістської діяльності сприятиме встановленню чітких правил здійснення лобістської діяльності, що будуть ґрунтуватись на засадах відкритості та прозорості процесів в сфері GR. На мою думку, вкрай необхідним є розробка та прийняття етичного кодексу поведінки лобістів, або суб'єктів лобістської діяльності, де будуть відображені ділові та професійні якості лобіста, необхідно передбачати відповідальність за порушення етики лобіста.

Нагальною є побудова самоврядних органів лобіювання та введення відповідних кваліфікаційних вимог до лобістів. Але перш за все, нашим законотворцям потрібно зрозуміти, що без прийняття закону, який би врегулював діяльність лобістів, ефективна боротьба з корупцією неможлива.

Читайте також: Порошенко підпорядкував боротьбу з корупцією своїм власним інтересам, – Bloomberg