Щороку в листопаді більшає вусанів – саме цього місяця мільйони чоловіків по всьому світу починають відрощувати вуса на знак боротьби із захворюванням на рак простати. У такий спосіб вони приєднуються до глобального соціального проекту Movember, щоб привернути увагу суспільства до чоловічого здоров'я. (Movember – слово, утворене із двох англійських: moustache – "вуса"; november – "листопад".)

Читайте також: Комаровський про культ вакцинації

Офіційно акцію, яку придумали 14 років тому двоє австралійців Тревіс Гароне та Люк Слеттері, підтримує 21 країна.

Україна в цьому списку поки відсутня, попри те, що проблема раку передміхурової залози надзвичайно актуальна для нас: це дуже розповсюджене онкологічне захворювання у чоловіків в Україні. Але хоча офіційно Movember у країні не стартував, багато співвітчизників уже не перший рік приєднуються до проекту із власної ініціативи. Серед волонтерів і керівник Центру урології та онкоурології з використанням лазерних технологій (ЛТ) медичної мережі "Добробут", лікар-уролог та онкоуролог Андрій Круцько.

Ми запросили Андрія Стефановича на розмову, щоб дізнатися більше і про акцію Movember та чоловіче здоров'я, і про очолюваний ним Центр урології та онкоурології ЛТ.

Андрію Стефановичу, звідки ця ідея – відрощувати вуса на знак боротьби з раком передміхурової залози?

Її ініціювали у 2003 році двоє австралійських лікарів, які спочатку прагнули лише жартома повернути моду на вуса. Але одразу ж з'явилася ідея зробити акцію корисною, вирішили пов'язати проект із актуальною чоловічою проблемою – раком передміхурової залози. З тих пір щороку протягом листопаду чоловіки, які приєднуються до соціального флешмобу, не голяться, відрощуючи вуса або й бороди. До речі, виявилося що це дуже дієвий метод привернення уваги до проблеми. По своєму досвіду бачу, дуже багато людей, які не звикли бачити мене вусатим, питають, що трапилося і чому я не голюся. Відповідаю, що як і вуса обов'язково ростуть, якщо не голитися, так і рак простати – якщо він є і з ним нічого не робити, буде прогресувати.

Отже в світі, участники флешмобу таким чином, по-перше, актуалізують проблему чоловічої онкології, по-друге – збирають кошти для фінансування проектів, пов'язаних із діагностуванням та лікуванням раку простати і раку яєчка. Утім, можливість збирати гроші, які потім передаються дослідницьким установам та лікарням, передбачена лише в країнах, що офіційно приєдналися до ініціативи Фонду Movember. Оскільки Україна цього ще не зробила, у нас акція наразі суто інформаційна.

Але вже доволі масштабна. Ми сьогодні в лікарні бачили багатьох лікарів, які явно почали недавно відпускати вуса...

Так, до акції приєдналися багато колег. До певної міри це наш обов'язок – пропагувати відповідальне ставлення до здоров'я і привертати увагу до актуальних проблем. А рак передміхурової залози – гостре питання як у всьому світі, де рак простати діагностується у кожного шостого чоловіка, так і в Україні, де ситуація ускладнюється тим, що ми ще не маємо культури профілактичних оглядів, і часто чоловіки приходять до лікаря на пізніх стадіях раку, коли можна зробити вже не так багато. Тоді як за умов вчасного виявлення пухлини захворювання у більшості випадків повністю виліковне.

Тому ми радіємо, коли знайомі цікавляться, з якого дива ми раптом почали відрощувати вуса – так у нас з'являється нагода розповісти і про Movember, і про рак простати, і про важливість своєчасної діагностики.

У нас акція проходила й минулого року, але тоді ми її не дуже рекламували, хоча вуса відрощували не тільки урологи, а й ендоскопісти, хірурги, онкологи, травматологи, анестезіологи. Цього разу намагаємося привернути до ініціативи якомога більше уваги. Наприклад, упродовж місяця на всіх консультативних заключеннях, які видються у клініці, намальовані вуса і надрукована інформація із закликом пройти обстеження, а у всіх відділеннях стоїть фігура чоловіка із "вусатим" прорізом для обличчя, щоб можна сфотографуватися, у з надписом: "Тепер я знаю, що на ранніх стадіях рак виліковний".

Які симптоми має рак простати?

У тому й складність, що іноді зовсім ніяких, а зазвичай – як при аденомі простати: часті поклики до сечовипускання, в'ялість струменя сечі, часті пробудження вночі через поклики до сечовипускання. Тобто неспецифічні для раку симптоми, які довго ігноруються. А ось якщо симптоми вже чітко виражені, то, як правило, мова йде про пізні стадії, коли хвороба важко піддається лікуванню. У ситуації з будь-якою онкологією важливо виявити її якомога раніше. Це стосується і раку передміхурової залози, тому ми закликаємо чоловіків після 40-ка щороку проходити профілактичні огляди в уролога.

Питання "чайника": чому онкологією в області урології займаються власне урологи, а не онкологи, що здається більш логічним? Ось і в очолюваному вами Центрі урологія поєднана з онкоурологією…

Справа в тому, що урологічні операції мають багато особливостей, і звичайний хірург-онколог не завжди вміє робити те, що уролог, а також це необхідність працювати з повним спектром урологічного інструментарію та апаратури, тому і розвивається окремий напрямок – онкоурологія.

При цьому ви ж займаєтеся і звичайною урологією? Не тільки онко?

Звичайно! Наприклад, лікуємо пацієнтів із сечокам'яною хворобою, причому будь-якої складності. У більшості випадків використовуємо для видалення конкрементів лазер. У принципі, це не дивина, лазер зараз використовують всі, але ми проводимо операцію таким чином, щоб мінімізувати утворення каменів у майбутньому. Тобто не тільки забираємо всі конкременти, а й безпосередньо під час операції усуваємо анатомічні вади, які можуть приводити до появи нових утворень. Якщо є показання, робимо літотрипсію ургентно, намагаючись максимально зменшити доопераційний період, адже загострення сечокам’яної хвороби часто супроводжується нестерпним болем.

Оперуємо також пацієнтів із доброякісною гіперплазією передміхурової залози (аденомою простати), застосовуючи, як і у випадку з раком простати, найсучасніше малоінвазивне устаткування з того, що сьогодні існує у світі.

Є випадки, які "чіпляють" більше за інших, які особливо запам'ятовуються?

Вони є у кожного лікаря. Із останнього в моїй практиці, це одразу два випадки досить рідкісного ускладнення сечокам'яної хвороби, коли сеча виходить за межі нирки і сечовидільних шляхів і накопичується в біляниркових тканинах, хоча видимого розриву нирки нема. Ми довго шукали інформацію про щось подібне і знайшли тільки в декількох англомовних виданнях. Виявляється, таке ускладнення трапляється надзвичайно рідко, а у нас в Центрі за рік було вже два таких випадки.

Андрію Стефановичу, і питання наостанок – що головне для хірурга?

Є те, що навіть не обговорюється: досконале знання процесів, які відбувається в організмі людини, і настільки ж досконале знання тенденцій у своїй галузі. А далі йде не менш важлива риса – внутрішнє прагнення допомогти людям. Без нього в нашій професії нема чого робити навіть геніальним діагностам та операторам. Навіть із вусами (сміється).

Читайте також: Доступні ліки в Україні: Кабмін розширить перелік пільгових медикаментів