“Мене бабка завжди лікувала яфинами: коли живіт болів - яфини, коли простудився - яфини, яфини все були і тепер точно так застосовують - наливки, настоянки”, - каже місцевий мешканець, фахівець з туризму Сергій Грига.

Збираючи чорницю на полонинах, місцеві завжди могли прогодуватися - навіть у часи тотального безробіття.

“Яфини в полонинах, гектари, десятки гектарів яфин - люди йшли - то важка робота, то треба піднятися 6-11 кілометрів уверх, в будь-яку погоду, коли сонце, як зараз, пече, назбирати по 25-35 літрів яфин і то все знести вниз. Чоловіки були на заробітках, то діти і жінки займалися яфинами”, - додав Сергій Грига.

На відкриття першого в світі пам'ятника яфині у селі Гукливому, не обійшлось і без частувань. На святі пропонували кільканадцять видів чорничних смаколиків. Потішили й шанувальників міцнішого - традиційною місцевою яфинівкою.

“Я роблю яфинівку, скажімо, вона мені найбільше подобається. Але млинці з чорницею теж поважаю”, - каже організатор фестивалю “Верховинська яфина” Євген Сухецький.

Під час святкувань першого яфинового свята у гірському селі з'їли близько тонни карпатської чорниці.