Навіть без захоплення міст Луганщини терористами регіон жив фактично окремо від України: чимало жителів ніяк не асоціювала себе із ненькою, намагаючись просто вижити у дотаційний містах, де заробити можна було лише на підприємствах володарів цього світу, та й те не багато. Як і у Донецькій області, у провінційних містах Луганської області підлітки мріяли стати шахтарями, та здебільшого мали одну-дві судимості, що вважалося цілком нормальним. Такий стан речей зовсім не складно пояснити тим, що керівники Луганщини ніколи не переймалися проблемами та потребами населення, перетворивши їх на рабів.
Читайте також: Правові колізії: чому ніхто не може зупинити російську гібридну агресію
То ж, коли росіяни почали захоплювати міста Донбасу, а Єфремов зрозумів, що довго царювати йому не доведеться, бо ж після революції можуть від влади усунути (на те, що його посадять, колишній нардеп взагалі не розраховував), та почав працювати на Росію.
Він хотів очолити "республіку" та далі збагачуватися за рахунок звичайних людей. І це фактично вдалося, але не надовго. Із моменту проголошення "ЛНР" на чолі "держави" сиділи люди, наближені до Єфремова, а він сам керував всім, що відбувалося під наглядом кураторів з Росії. У планах було пересидіти бойові дії у Києві та повернутися королем-миротворцем, чи то сісти на трон окупованої території, яку Кремль міг проголосити російською.
Не вийшло у нього через лише два моменти: по-перше, росіяни не збиралися саджати діяча на керівні посади, а, по-друге, у Києві вирішили затримати хоч кого-небудь із колишніх регіоналів. Вибір пав на Сашка червономордого, тим паче, що при Януковичі він був великою фігурою, а до того ж допомагав терористам, словом, відмінно підходить для показової, хоч і цілком законної розправи.
Втім, наразі мова йде не про діяльність самого Єфремова, із якою все, начебто зрозуміло. Нещодавно співробітники ГПУ подали клопотання про проведення досудових розслідувань людей, якими потрібно було займатися ще у 2014-му, якщо не раніше. Про їх державну зраду ніхто з керівників правоохоронних органів якось ніколи не казав, натомість саме вони виконували злочинні накази свого керівника, що призвели до безпосередньої появи "ЛНР".
Високопосадовці Луганщини, які організовували захоплення адмінбудівель, роздавали накази міліціонерам не затримувати бойовиків та давити патріотів, досить довго залишалися у тіні свого хазяїна Єфремова, принаймні, пересічному громадянинові вони не так відомі, як колишній очільник ПР. І цю несправедливість потрібно терміново виправити, бо країна повинна знати своїх "героїв" та пам’ятати, чиїми руками була створена ситуація, яку Путін використав для вторгнення під ширмою "громадянської війни".
Саме мер Луганська Сергій Кравченко та геть усі його заступники здавали місто у березні 2014-го, хоча карну справу наразі хочуть відкрити лише проти одного з них – Маноліса Пілавова.
Колишній керівник облради Валерій Голенко відповідав перед Єфремовим за всю політичну еліту регіону – збирав міських голів та депутатів, обіцяв їм золоті гори, коли "житимуть без України", а також керував засіданнями ради, на яких тоді ще діючі українські чиновники прийняли рішення про проведення "референдуму".
Втім, це тільки верхівка айсбергу діянь злочинців. Насправді вони забезпечували росіян, що приїхали до Луганська із метою окупації, житлом, їжею та захистом від можливих втручань силовиків.
Читайте також: За казнокрадів відпрацюєте, або Як "ДНР" остаточно піднялася з колін
Втім, окрім вищезазначених посібників терористів, які наразі ховаються десь у Росії, правоохоронці хочуть зайнятися більш значною постаттю – колишнім нардепом Сергієм Гороховим. Цей виродок проходив до ВР як людина Єфремова по мажоритарці. Фактично він був ледве не правою рукою очільника регіоналів на Луганщині з питань захоплення держпідприємств. За документами Горохов, звісно, є успішним бізнесменом, завод якого під назвою "Маршал" був перереєстрований у Києві у 2014-му році, вже після початку окупації.
Допомагаючи російським агресорам, він був відповідальним за те, щоб кожен загін місцевих терористів отримав необхідну кількість зброї для участі у війни – через нього складалися списки потреб від бронежилетів до Калашів та мінометів. Але це не головне. Справа у тому, що наразі українськими підприємствами на окупованій території керують росіяни через компанію "Внешторгсервис". У "ЛНР" її очолює саме Горохов. Цілком можливо, що саме через структуру правої руки Єфремова продукцію заводів пускають на експорт, а гроші за це осідають у кишенях окупантів та, звісно, самого батька-засновника терористичної недореспубліки.
І тут вже спробу хоч запізно, але почати процес покарання діяча можна розцінювати як спробу зламати "економіку" "ЛНР", або хоча б зробити існування "республіки" не таким доцільним для її володарів. Бо ж зараз навіть той самий Горохов може безперешкодно гуляти Києвом, адже по ньому ніяких карних справ не ведуть.