Кримінал у стрічці новин чи у випуску на телебаченні давно увійшов до списку подій, які людина в інформаційному суспільстві сприймає в одному потоці з повідомленнями про погоду чи новий ухвалений закон. Водночас, трапляються злочини, про які забувають не одразу. Особливо тоді, коли звичайній людині вони нагадують - абсолютно випадково жертвою можна стати на трамвайній зупинці, в найближчому торговому центрі чи навіть в улюбленому нічному клубі.

Вбивство Оксани Макар і діагноз для України

Справа щодо зґвалтування та спроби вбивства Оксани Макар сколихнула Україну навесні. Все почалось у ніч на суботу 10 березня у Миколаєві. Після розпивання алкогольних напоїв у барі троє чоловіків запросили 19-річну Оксану Макар до квартири одного з них, де по черзі зґвалтували. Тоді дівчину задушили і, щоб позбутись тіла та замести сліди злочину, вирішили спалити у підвалі одного з недобудованих будинків міста. Попри десятигодинне перебування на морозі і, водночас, на відкритому вогні, жертву жорстоких знущань Оксану Макар знайшли живою. Незважаючи на опіки 55% поверхні тіла (деякі з них - четвертого ступеня) і травми, несумісні з життям, навіть у перші дні перебування у Миколаївській лікарні №3 дівчина була притомною.

Оксана Макар

Підозрюваних у скоєному спочатку затримали, а потім, начебто через відсутність достатньої кількості доказів, двох з них відпустили з підпискою про невиїзд. Це спричинило першу хвилю обурення у суспільстві, оскільки з'явилась інформація про те, що батьки двох ґвалтівників - впливові люди у Миколаївській області. Це нагадало усім про один із ключових принципів (а тому і діагнозів) сучасної України, згідно з яким так званим "мажорам" дозволено усе. Не дочекавшись підтвердження чи спростування цієї інформації, активісти у різних містах України вийшли на вулиці, щоб сказати своє "Ні!" несправедливості та беззаконню. За виправлення помилок місцевих правоохоронців взялись правоохоронці столичні.

В перші дні лікування Оксани Макар миколаївці десятками добровільно приходили здавати кров для потерпілої. Українці з інших міст надсилали на її лікування гроші. Водночас, суспільство почало обговорювати інший бік справи, відповідно до якого винною у тому, що сталося, не в останню чергу була сама Оксана Макар. Така думка, відповідно, спровокувала безліч розмов, в яких складовими одного ланцюга були поняття занепаду суспільної моралі, помноженого на бідність матеріальну, політична ситуація в Україні та проблеми виховання. Особливо красномовними в цьому випадку були коментарі від читачів новин про Оксану Макар. Найбільш активні розділились на два табори, один з яких таки знаходив виправдання для кривдників і навпаки.

Через три тижні Оксана Макар померла у Донецькому опіковому центрі, куди її доставили для надання подальшої медичної допомоги. 29 березня у жертви миколаївських ґвалтівників зупинилось серце. Лікарі зізнались, що підозрювали таке закінчення цієї історії. Вони робили все можливе, щоб Оксана Макар залишилась живою і вважали чудом кожен день, який вона прожила. За час лікування потерпілій провели п'ять операцій та планували інші в майбутньому. Місцями тіло у дівчини вигоріло до кісток, їй ампутували праву руку та стопи, і вона практично не могла самостійно дихати. Мама Оксани Макар Тетяна Суровицька, в свою чергу, подякувала медикам та всім небайдужим за допомогу та пообіцяла закінчити війну з кривдниками її дочки.

27 листопада суд у справі Оксани Макар ухвалив рішення щодо покарання її мучителям, відповідно до якого вони підпалювали свою жертву за взаємною змовою. Відтак, засудили до довічного ув'язнення, позбавили волі на термін 15 років, а проведе у в'язниці 14 років. При цьому вирок для двох останніх адвокати Тетяни Суровицької назвали зам'яким, тому що, на їхню думку, довічне ув'язнення заслужили усі троє вбивців.

Потрійна загадка потрійного вбивства в "Каравані"

Якщо найбільш обговорюваною кримінальною новиною у першій половині 2012 року стало вбивство Оксани Макар, то з вересня минулого року схожий резонанс спровокувала стрілянина у київському мегамаркеті "Караван". У цьому торговому центрі чоловік, якого зафіксували камери спостереження, 26 вересня з вогнепальної зброї вбив трьох та важко поранив ще одного зі співробітників приватної охоронної компанії. Все трапилось у кімнаті охоронців, куди "запросили" підозрюваного у крадіжці флеш-карти пам'яті покупця. Згодом в Інтернеті з'явилось відео безпосередньо з місця вбивства, проте воно складалось наче з двох частин і багато кому видалось підозрілим, що декількох секунд на відео не вистачає.

Спочатку у міліції заявили, що вбивцею може бути киянин 1986-го року народження. Проте 5 жовтня у МВС оприлюднили уже іншу інформацію про підозрюваного у вбивстві охоронців супермаркету. Ним виявився уродженець Львівської області Мазурок Ярослав Теодозійович 1974 року народження, який уже тривалий час проживав у Києві. Крім того, міністр закордонних справ Віталій Захарченко розповів, що раніше підозрюваний і сам працював у приватних охоронних структурах та професійно займався боксом. Водночас, свої версії того, що насправді відбулось у "Каравані", запропонувала громадськість. Схвильовані українці почали обговорювати можливість показової сфабрикованої справи, яка могла б бути вигідною, за різними припущеннями, для лобіювання закону про використання зброї охоронцями або для відволікання уваги перед виборами. Ще через 5 днів особу вбивці з "Каравану" підтвердила експертиза ДНК.

Після цього розпочався новий етап розшуку підозрюваного у вбивствах або "караванівського стрільця". У міліції начебто знали і про приблизний маршрут переміщення Ярослава Мазурка по території України, і те, що території країни він не покидав. Крім того, у ЗМІ з'явились заяви рідних Мазурка, які у відчаї стверджували, що їхньому сину та чоловіку несправедливо хочуть приписати те, чого насправді він не робив. Тоді ж адвокат дружини підозрюваного Людмили Мазурок припустив, що Ярослава як вбивцю ніхто б не переховував, тому що за нього пообіцяли винагороду у розмірі 100 тисяч гривень.
"Особисто я думаю, що його не знайдуть. Я думаю, що його вже немає в живих. Можливо, справжній вбивця вже в безпеці, а самого Ярослава Мазурка вбили, щоб повісити на нього цей страшний злочин", - заявив адвокат Лаврентій Кухалейшвілі в інтерв'ю "Газеті по-київськи".
Врешті, мертвого Ярослава Мазурка 7 листопада знайшли в одному із київських парків за кількасот метрів від будинку, де проживала його родина і де він сам був зареєстрований. Причиною його смерті стало вогнепальне поранення в потилицю. Попри скептичні оцінки експертів, міліція оприлюднила офіційну версію: Ярослав Мазурок вчинив самогубство. І це четверта смерть, яка асоціюється з ТРЦ "Караван". Достовірність того, що у столиці знайшли таки тіло Мазурка, підтвердили чергові експертизи. У морзі тіло свого чоловіка опізнала і Людмила Мазурок. 17 грудня підозрюваного у вбивствах охоронців в "Каравані" Ярослава Мазурка поховали на Північному кладовищі у Києві.

Ярослав Мазурок

Чотири обезголовлені тіла у Харкові: і це не сюжет фільму жахів

Наступне вбивство, яке сталось наприкінці минулого року, одразу ж назвали чи не найкривавішим та найзухвалішим за всю історію незалежності України. 15 грудня в одному з будинків у Харкові знайшли трупи чотирьох людей без голів. Жертвами виявились суддя Фрунзенського районного суду Харкова Володимир Трофимов, його дружина, син та співмешканка сина. Голів на місці злочину не було. Не знайшли їх і досі. За однією з версій, вбивство повинне було мати показовий вигляд страти, тим більше, що воно відбулось якраз тоді, коли судді в Україні відзначають своє професійне свято. Генеральний прокурор України Віктор Пшонка розповів журналістам про три найімовірніші версії того, що сталося. Це могло бути вбивство через професійну діяльність, вбивство на замовлення або спроба заволодіти майном, оскільки суддя був колекціонером.

Також Віктор Пшонка зазначив, що для розкриття страшного злочину у Харкові створили спеціальну слідчо-оперативну групу, в яку входять найдосвідченіші працівники прокуратури, МВС та СБУ. Крім того, фахівці запланували провести понад 30 судових експертиз. Яка б з версій вбивства не виявилась достовірною, навіть зараз впевнено можна сказати про те, що злочин не був випадковим. Його спланували заздалегідь.

Стрілянина в одеському нічному клубі

Рівно за тиждень до вбивства суддівської сім'ї у Харкові неспокійно було ще й в Одесі. Тут двоє чоловіків розстріляли відвідувачів нічного клубу "Белліні". У результаті загинула 29-річна жінка та 24-річний чоловік. Ще троє відвідувачів отримали вогнепальні поранення. За підозрою у вбивстві міліція почала переслідувати авто "Мерседес" з озброєними громадянами. В машині правоохоронці знайшли вогнепальну мисливську зброю та ніж. Затримані виявились мешканцями Полтави, щодо яких одразу ж відкрили кримінальне провадження.

Правоохоронці зауважили, що "розслідування справи узяв під особистий контроль прокурор Одеської області Олександр Галкін".

Вибухи в Дніпропетровську або чи можливий тероризм в Україні

Наостанок слід згадати про подію, яка обійшлась без людських жертв, проте змусила задуматись про далеке (або вже ні) для України поняття тероризму. Мова йде про квітневу серію вибухів у Дніпропетровську, які місцева прокуратура розцінила як теракт. Перший вибух пролунав тут на трамвайній зупинці, до якої якраз під'їхав переповнений вагон. Загалом внаслідок трагедії постраждали 29 осіб, хоч на початку через дезінформацію та відсутність мобільного зв'язку мова йшла про більшу кількість потерпілих та цілий десяток почергових вибухів.

Насправді у Дніпропетровську вибухнули чотири сміттєві урни, але й цього вистачило, щоб уже наступного дня мешканці міста боялись виходити зі своїх будинків. Занепокоєння відчули не лише в Україні, адже тоді до футбольного чемпіонату залишались лічені тижні. Тоді, зокрема, польські видання писали, що вибухи в Дніпропетровську можуть започаткувати серію дуже дивних подій в Україні, а німецькі любителі футболу, за словами Віталія Кличка, почали масово здавати квитки на футбольну першість Європи та відмовлятись їхати в Україну на матчі своєї збірної.
Пізніше за підозрою в організації вибухів затримали , , та . В обвинувальному висновку, зачитаному на засіданні суду у цій справі, зазначили, що дніпропетровські терористи готували теракти упродовж 2 років. Виявилось також, що підсудні чинили теракти, оскільки були невдоволені суспільно-політичним ладом в Україні.