На процесі Таусс наполягав, що зберігав у себе дитячу порнографію у службових цілях, проводячи депутатське розслідування діяльності мережі педофілів. Однак суд дійшов висновку, що депутат використовував порнографічні матеріали, керуючись приватним інтересом.
При цьому суд підкреслив, що, навіть будучи депутатом, що веде розслідування, Таусс не міг ні купувати, ні зберігати у себе дитячу порнографію, оскільки не є службовцем поліції, який за родом своєї діяльності займається розкриттям злочинів, пов’язаних з педофілією.
Разом з тим суд порахував недоведеним твердження прокуратури, що Таусс збирав дитячу порнографію для сексуального збудження, ухваливши, що в даному випадку мова могла йти, скоріше, про задоволення нездорового інтересу.