За умови правильного адміністративного тиску зі сторони прокуратури, олігархічні групи депутатів можуть стати надійною платформою для голосувань президентських законів, на певний час звичайно і зі значними іміджевими втратами для гаранта.
Реанімація регіоналів чи "так зване" об’єднання України?
Амбіції Президента стабілізувати власну владу, при низькому рейтингу, дуже прості: утвердити лояльного прокурора, отримати транші МВФ, приручити парламент та зняти Авакова, щоб остаточно замкнути на собі весь державний силовий блок (МВС, СБУ, ГПУ та МО). По суті, при парламентсько-президентський моделі, ми отримуємо монополію на владу в руках однієї людини.
Але яким чином це можна реалізувати в рамках поточної коаліції? І відповідь дуже проста: слід ввести нового гравця, для того щоб понизити ставки та апетити Народного фронту.
І реалізувати такий проект дуже просто, ми навіть колись проходили у менш витонченій формі: "Два Віктори — Одна Україна", коли Віктор Ющенко відвернувся від демократичних проєвропейських сил у сторону олігархів та Віктора Януковича, створивши із ними коаліцію.
Наразі, технологи Банкової більш креативні, ніж ті що були там 10-ть років тому. Через це спершу було заміряно реакцію населення на наявність регіоналів у Кабміні – призначення головного реформатора Януковича пана Данилюка, населення проковтнуло, повірило у новостворений образ незамінного реформатора. Що власне відкриває перед політтехнологами усі двері, для реанімації великого проекту, під новим "технократичним" брендом.
Технологічні нюанси
Відберуть найменш резонансного регіонала. Більш за все когось із лідерів фракцій. Наприклад Хомутинніка, Бондаря чи Москаленко.
Правда, джерела наближені до АП, все ж таки натякають на останнього, через його старі дружні відносини із гарантом та позицію 20 лютого, коли Москаленко зміг організувати частину депутатів для голосування за Закон "Про засудження застосування насильства, що призвело до загибелі людей". Цей факт надзвичайно посилює його позиції і вирішує проблему відсутності видного, а головне лояльного лідера партії Наш край. Що дасть змогу відмовитись від незрозумілої ідеї мережевого лідерства. Яку ні медіа, ні широкий електорат так і не зрозуміли. Плюс спрощує процес комунікації, коли одна людина за все несе відповідальність персонально.
Активізацію процесів входження не парламентської партії Наш край до найвищого законодавчого органу можна дуже легко пояснити. Через активності пана Ковальчука, який з однієї сторони є батьком-натхненником Нашого Краю, з іншої сторони, політичні конкуренти його дискредитували та заблокували призначення до Кабміну.
Хоча його двічі сватали і в Уряд Яценюка, і в Уряд Гройсмана, на другу найвищу посаду. І двічі фейл. Але за законом фізики, енергія не зникає. Ось вона і знайшла свою реалізацію у переведенні Нашого краю у парламентський проект, метою якого має стати відродження "реформованої" Партії регіонів, зайняття їх базового електорату, але уже під керівництвом людини Президента. Що дуже спростить життя гаранту.
Уже після травневих буде нова коаліція?
Швидше за все — ні, але пропрезидентські сили можуть бути доповнені ще однією колоною, і не просто олігархічними групами. А великим та реальним політичним проектом, у якого є свої депутати в місцевих радах, рейтинг, амбіції, люди на місцях та 20+20 депутатів. Повністю замінити НФ в коаліції не вдасться через дані обіцянки міжнародним партнерам, але пригасити апетити Яценюка вийде 100%.
Зрозуміло було із самого початку, що Порошенко рахується із Арсенієм Петровичем не через те, що йому приємне спілкування із ним, а виключно через те, що вони вимушені партнери. І Порошенку явно не подобалась манера поведінка свого Прем’єра. Наразі ж Яценюк свої козирі здав, тому і слід дещо урівняти захвачені ним ділянки влади.
Що отримаємо в результаті?
Президенту важливо замкнути на собі повністю силовий блок та відлаштувати роботу парламенту так, щоб не рахуватись із депутатами, а виключно спускати рішення – практична узурпація Ради. Тому технологи Банкової радять ввести в легальний обіг новий політичний бренд, на який би міг спиратись Порошенко.
Зрозуміло, що таке рішення дуже вигідне гаранту, але в той же час воно приводить країну на межу дефолту цінностей Майдану. Політиканство, кулуарщина та автократія перемагають демократію та чесну політику. Корупція перемагає боротьбу із нею, відкриті справи на активістів та прокурорів-реформаторів яскравий тому доказ.
Зосередження влади в одних руках через схеми та порушення Конституції, як показує практика, не призводять до стабілізації політичної ситуації, а навпаки ведуть у політичну прірву.
А такі проекти, як от введення партії в парламент не через вибори, а через політтехнології, говорять про те, що коло адекватних людей, які оточують Президента, поступово звужується, точно так же як і кількість якісних порад.
Читайте також: Чому бразильський досвід про імпічмент може бути корисним Україні?