Не пройшло й місяця з того часу як окупанти почали вибіркову роздачу аусвайсів для жителів "ДНР" та "ЛНР", як Путін натякнув про роздачу паспортів всім нашим співгромадянам, хто тільки цього забажає. І це – свідомий тиск на офіційний Київ, а також моральна підтримка ватних українців, мовляв, про вас ніхто не забував, незабаром нагородимо.

До теми: Відведення сил від Станиці Луганської – гра на руку терористам

Якщо дійде до справжньої роздачі паспортів, а це обов'язково станеться, терористи намагатимуться визволяти своїх захоплених прибічників з тюрем, апелюючи до українських та міжнародних судів. Доводитимуть, що "Україна хапає росіян та звинувачує їх у злочинах". І ці розповіді про паспорти цілком логічні: після того, як Європа, та й Україна також, майже мовчки проковтнули початок роздачі паспортів РФ жителям окупованої частини Донбасу (ноти протесту ще при Порошенко можна не рахувати), ВВХ отримав сигнал про те, що можна йти далі.

Приблизно із такими ж мотивами діють озброєні окупанти й на охопленій війною частині України. Показова ескалація ситуації вже після початку "хлібного перемир'я", а також обстріли під час та після розведення сил у Станиці Луганській є нічим інакшим окрім перевірки Зеленського. Якщо той вдаватиме, що на фронті нічого не відбувається, то Путін, знову ж таки, почне нову хвилю тиску та ескалації.

Адже продовження відведення сил у тій самій Станиці за умов, що терористи взагалі нікуди не відходили, а лише сховали зброю та перевдягнутися з камуфляжу у цивільне та "тусять" поблизу позицій під виглядом "місцевих жителів" – нахабна провокація.

Ми ніяк не можемо довести, що саме Росія порушує норми Мінських домовленостей, адже окупанти косять під мирних жителів. ОБСЄшники також безсилі. Навряд чи ми зможемо й довести щось у разі обстрілу міста, від якого ми відвели зброю та захист, адже ті ж самі міжнародні наглядачі зафіксують максимум "постріли, які лунали з якогось боку".

І це шлях в нікуди, якщо у разі наявних порушень домовленостей з боку Росії, ми продовжуємо дотримуватися всього – не повертатися на позиції, вести розмови про подальші кроки відступу, розмовляти про російську мову як регіональну та в інакший спосіб допомагати терористам.

Наразі наша влада лише залицяється до агресорів у якійсь примарній надії, що ті вперше за десятки років візьмуть та дотримаються свого слова. Або ж українські політики навпаки розуміють, що відбувається, та спеціально все роблять? Тоді через якихось місяць-два ситуація розгортатиметься зовсім по-іншому, із важкими наслідками для всіх українців.

Постійно на часі: Йдемо на дно: як руйнується система захисту України