Тоді обидва мали великі шанси на перемогу в президентській кампанії. Музикант челендж не прийняв та згодом відмовився від участі в змаганні за президентську булаву. Тим самим полишивши українців певною мірою без вибору й розчистив шлях до перемоги Зеленському.

Читайте також: Хто з бізнесменів готовий фінансувати партію Вакарчука

Та ось Слава таки так – він напередодні презентував власну політичну силу та заявив про участь в парламентській кампанії. А ось назва партії "Голос" чомусь викликає посмішку й асоціацію з відомим вокальним шоу, де тренери наосліп відбирають вокалістів. Був суддею цього шоу й Вакарчук. Інтернет вже вибухнув мемами, де Вакарчук в червоному тренерському кріслі повертається у сесійній залі до депутатів.

Вакарчук
Святослав Вакарчук представив власну партію "Голос" / Фото УНІАН

Успішний шоумен без досвіду стає президентом та веде партію із назвою серіалу "Слуга народу" до Ради, культовий співак йде туди ж з "Голосом". А що далі? Олег Винник поведе за собою вірних "вовчиць", Потап утворить політичну платформу "Мозги", а Тіна Кароль очолить політрух "Жизнь продолжается"? Тоді вже дуже скоро матимемо артистичну коаліцію, якогось співочого прем'єра та продюсера замість спікера. Думаєте, це фантастика? А якби кілька років тому вам сказали, що 73% громадян оберуть Зеленського Президентом України… Отож бо!

Більш важливе питання – чому Україна задає моду на політичний кітч? Нагадаю, що саме поняття означає щось кричуще, яскраве і таке, що належить до масового смаку. Тож чи не масовий попит на шоу впливає на те, що люди із шоу-бізнесу вирішують йти в політику? Можливо, саме ми винні в засиллі "зірок" у політиці й тенденції до зростання їх кількості.

Читайте також: Куди Зеленський перенесе Адміністрацію Президента?

Звісно, успіх "гастролерів" у політиці значною мірою обумовлений втомою громадян від старих корумпованих еліт. Але це ж не привід стріляти собі в ногу. Що поганого в умовній Сердючці на держпосаді – скаже хтось. Та все б нічого, тільки от будь-то законодавча чи виконавча влада, обидві передбачають наявність певного політичного та управлінського досвіду, освіти, політичної відповідальності. Крім того, не зайвими будуть політичні цінності чи ідеологія. Що з цього може пред'явити пересічний представник українського шоу-бізнесу. Максимум, що спроможні показати наші зірки – участь за гроші в передвиборчих турах чи партійних списках.

От що такого корисного для країни зробили нардепи Святослав Вакарчук, Оксана Білозір, Михайло Поплавський, Таїсія Повалій чи Злата Огневіч? Для чого вони були чи є потрібні в парламенті? Питання більш ніж риторичні. Зараз Вакарчук йде на друге політичне коло більш підготовленим і збирає команду, але чи не запізно він "дозрів". Оцінимо його результат та продуктивність роботи згодом. Може й зарано ставити на Вакарчуку хрест.

Треба пам'ятати, що це лише в розмові з таксистом чи на кухні управління державою видається такою простою справою, а насправді – без кваліфікації там ніяк не впоратися. Тому давайте тверезо оцінювати компетенції представників шоубізу та оновлювати політичні еліти вдумливо, адже нові обличчя це не обов'язково дилетанти, які йдуть в політику. Може варто придивитися до нових лідерів на місцях, громадських діячів, правників чи активістів і шукати заміну старим обличчям серед них. Й перестати гратися у політичний кітч, бо це все може мати плачевні наслідки. Далі буде…

Читайте також: Чому Порошенко і Зеленський обидва не праві