Востаннє книга виходила з друку у 1882 році.
“Напевно, правильно, щоб приватне життя було власністю самого Шевченка, хоч ми його вивчали, а його ідеї, творчість, дух та ідеологія - стали ідеологією, власністю української держави, українського народу. І думаю, що в цей рік, особливо в цей рік, дуже багатьом людям - і при владі, і не при владі - треба просто перечитати Шевченка”, - вважає віце-спікер Верховної Ради України Микола Томенко.
Особливість видання у тому, кажуть історики та літературознавці, що автор особисто знав поета - неодноразово з ним зустрічався, листувався, допомагав за життя, а потім брав участь у його перепохованні в Україні. Відзначають - людина, яка починає читати книгу - входить в атмосферу часу Шевченка з найменшими його звичками, рухами, емоціями та поведінкою.
“Воно автентично звучить. Воно звучить голосами тих людей, які жили тоді, бачили Шевченка, багато з ним спілкувалися і дістали незабутні враження про нього, і не могли про нього забути дуже довго. Чалому вдалося навіть інтонацією тексту, інтонацією передачі цих спогадів передати характери цих людей і їхнє ставлення до поета”, - каже доктор філологічних наук Валерія Смілянська.
До 9 березня - 197 річниці з Дня народження Шевченка - книгу обіцяють передати в подарунок у бібліотеки найбільших вишів України.