Повернення російської делегації у стіни ПАРЄ свідчить про те, що підтримка України в Західному світі не є такою сильною та стабільною, як про це люблять говорити українські політики. Натомість методична і планомірна дипломатична активність Росії починає приносити свої плоди. Вона повільно, але невпинно веде до уникнення відповідальності агресора за розв'язання війни та скоєні воєнні злочини.

Такі от справи: Знайти стерильних людей неможливо, – Разумков про чистку списків "Слуги народу".

В такий критичний для держави момент важливо, щоб рішення приймали ті, хто здатний переосмислювати минулі помилки і формувати нові підходи до безпекової політики.

Щоб допомогти виборцям оцінити як політичні сили, які претендують на місця в парламенті, планують розвивати зовнішньополітичний курс країни, протистояти російській агресії та розвивати армію ми зробили вибірку позицій лідерів перегонів у цих сферах.

Курс на НАТО

НАТО Україна
Стратегічна мета діяльності більшості партій – набуття Україною членства у НАТО

"Сила і честь", Українська стратегія Гройсмана, Європейська солідарність, "Батьківщина", "Голос", "Громадянська позиція", "Свобода" та "Самопоміч" вважають стратегічною метою своєї діяльності набуття Україною членства у НАТО. Їхні програми сходяться у думці, що Північноатлантичний альянс – це одна з запорук безпеки держави і шлях до колективного стримування російської загрози.

На додачу до вступу в Альянс "Свобода" хоче сформувати Балто-чорноморський союз, щоб створити "новий вектор української геополітики – на утворення нової європейської єдності". "Громадянська позиція" пропонує на час до вступу в НАТО вступити у союзницькі стосунки із США і Великою Британією, "Сила і честь" хоче "всебічного та багаторівневого стратегічного партнерства зі США" разом із євроатлантичною інтеграцією, а "Радикальна партія" Ляшка буде вимагати прямої військової угоди з США без жодної згадки про членство в НАТО.

"Самопоміч" пропонує будувати "прагматичні союзи із зовнішніми партнерами", планує створення Центрально-Східного європейського військового альянсу, але поки не каже, які країни мають до нього входити.

Лідер перегонів за даними соціологів і заодно партія президента Володимира Зеленського партія "Слуга народу" про те, чи буде Україна вступати до НАТО, говорить обтічно. Зауважують лише, що будуть розширювати співпрацю з НАТО, але чи є метою повноцінне членство, не повідомляють.

"Опозиційна платформа – За життя" мріє про "забезпечення активного нейтралітету України у військово-політичній сфері та неучасть в будь-яких військово-політичних союзах", а її колеги із "Опозиційного блоку" хочуть ухвалити рішення про позаблоковість та нейтралітет на референдумі.

Варто зауважити, що набуття членства у НАТО вже визначене Конституцією пріоритетом зовнішньої політики, а російська агресія визнана законом. В умовах, коли на тебе напали дуже тяжко бути нейтральним, бо працює старе як світ правило ворог мого ворога – мій друг. Тож пошук союзників в умовах війни є більш ніж природнім.

Євросоюз

членство України в Євросоюзі
Ченство України в Євросоюзі

Про членство України в Євросоюзі мріють "Європейська солідарність", "Батьківщина", "Голос", "Сила і честь", "Громадянська позиція" та "Свобода". "Самопоміч" хоче зміцнити співпрацю з ЄС, забезпечити "спільний авіаційний простір, приєднання до Митного, Енергетичного союзів".

"Слуга народу" обіцяє ухвалити "закони, необхідні для виконання Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС і розширення співпраці з Євросоюзом".

"Опозиційна платформа – За життя" хоче здійснити "перегляд умов участі України у Світовій організації торгівлі та зоні вільної торгівлі з Європейським Союзом", а "Опозиційний блок" про ЄС взагалі не згадує, бо планує, що наша держава буде позаблоковою.

Токсичність парламентських підвищується: Опальний екс-регіонал Клюєв балотуватиметься на виборах до Ради: рішення Верховного Суду

Війна і звільнення окупованих територій

Війна і звільнення окупованих територій
Як зупинити війну та повернути окуповані території: пропозиції партій

В питаннях протидії ворогу і звільнення захоплених ним територій політичні партії значно менш одностайні, ніж у випадку з євроатлантичною інтеграцією.

"Європейська солідарність" пропонує продовжити політико-дипломатичний курс на звільнення окупованих територій, посиливши його новими санкціями та введенням миротворців ООН на всю окуповану частину Донбасу.

Натомість "Свобода" і "Радикальна партія" вважають вжиті заходи неефективними та прагнуть залучити США і Великобританію, які підписали Будапештський меморандум, до переговорів з Росією та деокупації. "Батьківщина" вважає, що Мінський та Нормандський формати переговорів мають бути не змінені на Будапештський формат, а лише посилені участю в них британців та американців.

"Сила і честь" пропонує сформувати нову концепцію "відносин із РФ, спрямовану на припинення бойових дій на Сході України, повернення окупованих територій, активізацію дієвих механізмів міжнародної допомоги Україні у протистоянні російській агресії", до яких партія відносить дипломатичні та економічні заходи міжнародного впливу.

"Голос" каже, що деокупація буде безкровною, а "Самопоміч" каже, що для повернення територій треба перемогти у війні, але "повернення має відбутися невійськовим способом".

"Українська стратегія Гройсмана"обіцяє "безкомпромісний захист незалежності та територіальної цілісності, заходи кібербезпеки різних інститутів та інфраструктури", а "Громадянська позиція" заявляє, що "беззаперечна економічна перевага над російським агресором допоможе на наших умовах повернути Крим і Донбас". Важко собі уявити, як і коли ми маємо такої економічної переваги досягти, бо станом на зараз ВВП Росії орієнтовно в 15 разів більший, ніж в України.

"Опозиційна платформа – За життя" хоче організувати "прямі перемовини у чотирикутнику Київ — Донецьк — Луганськ— Москва", щоб припинити бойові дії шляхом діалогу та компромісів. Серед таких компромісів "надання автономного статусу Донбасу як невід'ємній складовій частині України шляхом внесення змін до Конституції та законів України прийняття закону про амністію, закону про вибори та закону про вільну економічну зону на Донбасі". Те, що реалізація такого набору рішень не поверне Донбас Україні, а перетворить його на напівнезалежного суб'єкта, за якого решта України ще й платить, не дуже турбує лідерів партії. Натомість вони хочуть амністії для окупантів і зрадників, яка дозволить їм брати участь в українській політиці.

Партія "Слуга народу" обіцяє забезпечити "законодавчий супровід ініціатив Президента, спрямованих на відновлення територіальної цілісності та державного суверенітету України", не деталізуючи, яких саме і де межа того, що вона готова підтримувати.

Схоже лідери "Опозиційної платформи" Юрій Бойко та Віктор Медведчук вже почали про це сепаратні перемовини, бо двічі у передвиборчий період відвідували Володимира Путіна. Однак, їхні дії зазнали критики з боку президента Володимира Зеленського, який вважає, що Віктор Медведчук згадує про повернення полонених і припинення війни тільки під час виборчої кампанії.

Схожі ідеї пропонує і "Опозиційний блок", який за "повне виконання Мінських угод, обмін військовополоненими за принципом "всіх на всіх"; зняття продовольчої та економічної блокади Донбасу та Криму; відновлення пасажирського залізничного сполучення з Донецьком, Луганськом та Сімферополем. Також "Опоблок" хоче відновлення "прямого пасажирського (передусім – авіаційного) сполучення між Україною та Росією". Остання вимога, імовірно, пов'язана з тим, що лідери "Опоблоку" не можуть на пряму літати в Москву, як це робить Віктор Медведчук. Тому, на відміну від колег з "Опозиційної платформи – За життя", не змогли похизуватись перед своїм виборцем спільним фото з лідером держави, яка на нас напала.

На припиненні дипломатичних відносин з агресором наполягає лише "Свобода". Також вона пропонує припинити з ворогом будь-які економічні стосунки, а решта партій про власне українські економічні санкції щодо Росії не згадують.

Тим часом: Партія Саакашвілі братиме участь у виборах до Ради: вже відомо під яким номером

Збройні сили

зсу
Як планують змінювати Збройні сили України політичні партії?

Більшість партій-учасників парламентських перегонів мають близькі між собою ідеї, як зробити українську армію сильною.

Розвитку армії за стандартами НАТО прагнуть "Європейська солідарність", "Сила і честь", "Громадянська позиція", "Свобода", "Голос", "Слуга народу" і "Самопоміч".

Модернізація матеріально-технічного забезпечення є пріоритетом для Європейської солідарністі, "Голосу", "Сили і честі", "Радикально партії", "Самопомочі" та "Української стратегії Гройсмана". Ці ж партії, а разом з ними і "Свобода", хочуть збільшення грошового та соціального забезпечення військовослужбовців, а "Сила і честь", "Свобода" та "Слуга народу" збираються боротись з корупцією у оборонно-промисловому комплексі, а партія президента хоче ще й децентралізувати та демонополізувати оборонні держзакупівлі.

Програми "Свободи" та "Сили і честі" є близькими у частині планів розвивати міцну систему територіальної оборони разом із регулярною виключно контрактною армією. Останню думку також підтримує "Громадянська позиція", яка крім іншого обіцяє своїм виборцям забезпечити армію професійним офіцерським корпусом.

"Опозиційний блок", "Європейська солідарність", "Громадянська позиція" та "Самопоміч" хочуть надати військовим озброєння, військову та спеціальну техніку власного виробництва, тому планують збільшувати інвестиції в оборонно-промисловий комплекс.

Жодних згадок про те, якими мають бути Збройні сили немає в програмах "Батьківщини" та "Опозиційної платформи – За життя".

Підсумки

Програми партій, окрім "Опозиційної платформи – За життя" і "Опозиційного блоку", які складаються із вихідців з "Партії регіонів" та інших проросійських сил, в частині міжнародної політики, війни та армії є доволі схожими.

Всі вони зорієнтовані на взаємодію з безпековими та економічними союзами західного світу, тобто із НАТО та ЄС. Однак, фаворит перегонів – "Слуга народу" – не дає конкретних відповідей, чи має партія на меті якнайшвидший вступ України в НАТО і ЄС, чи лише поглиблення співпраці, яка не веде до повного членства.

Решта політичних сил, як то "Голос", "Сила і честь", "Українська стратегія Гройсмана", "Європейська солідарність", "Батьківщина", "Голос", "Громадянська позиція", "Свобода" та "Самопоміч" чітко декларують своє прагнення привести Україну під євроатлантичну безпекову парасольку та інтегрувати нашу економіку в єдиний європейський простір.

І тільки "Опозиційна платформа – За життя" і "Опозиційний блок" хочуть нейтральності і позаблоковості України.

Приблизно така ж ситуація із відсіччю російській агресії. Дві проросійські сили пропонують виконувати Мінські угоди, надавати окремим районам особливий статус і відновлювати транспортні та економічні зв'язки з окупованими територіями. Жодного слова про захоплений Росією Крим в їхніх програмах немає, що виглядає як мовчазне визнання його переходу до Росії.

Президентська партія "Слуга народу" вкотре уникає прямих відповідей, просто обіцяючи підтримувати його ініціативи, які мають відновити територіальну цілісність, а інші партії дещо розійшлись у думках. Проте узагальнено вони покладаються або переважно, або виключно на санкційні і дипломатичні засоби звільнення окупованих територій.

В питанні розвитку Збройних Сил пропорція дещо інша. Всі, окрім "Батьківщини" і "Опозиційної платформи – За життя", в яких взагалі немає згадок що робити з армією, за її розвиток.

Узагальнено запропонований ними секрет успіху війська виглядає як за все хороше і проти всього поганого. За – більше грошове і матеріальне забезпечення військовослужбовців, перехід на стандарти НАТО і розвиток власного оборонно-промислового комплексу. Проти – корупції і непрофесіоналізму.

Однак, жодна з партій навіть не намагалась пояснити, звідки візьме гроші на нову бойову техніку чи більші заробітні плати військовим. Тому всі програми виглядають поверхневими і декларативними.

Автор: Назар Заболотний

Цікаво: Хто йде у депутати-мажоритарники: скандальні журналісти, шоумени та коміки