Архив
Курси валют
Погода
      youtube @24
      Loading...
      google @24
      RSS ЛЕНТА
      Общий RSS

      Топ новости

      Видео новости

      Про тюремні тортури та як витримав голодування: ексклюзивне інтерв'ю з Володимиром Балухом

      Два роки життя в окупації, сфабрикована справа через "нахабність" вивісити на своєму будинку в Криму прапор України, етапування до російської колонії, тортури та понад 200 днів голодування – через все це довелося пройти колишньому політв'язню, кримчанину Володимиру Балуху. Звільнений бранець Кремля у ексклюзивному інтерв’ю розповів, як він пережив російський полон.

      Вас намагалися ламати і психологічно, і фізично в різних місцях. І цей ваш бунт, через який вас і ламали, почався ж до того як вас увязнили, він почався десь у Криму.

      Справжній бунт розпочався ще задовго до подій так званої Кримської весни. Це бунтівництво, напевно, ще з дитинства. Воно має трохи іншу природу – це пункт, коли ти не згоден з тим, як розбудовується держава і яким чином формується влада тощо.

      Читайте также: Я вперся і не відступав від свого, – Балух про накази російських тюремників

      А бунт, який стосується "Кримської весни" прокоментую так: коли в тебе виймають душу, коли в один момент приходять і кажуть тобі, що ти ніхто і в тебе немає національності, ти тут випадково прожив період свого життя, не знаю... В моєму випадку все було саме так, я не хотів з цим миритися.

      Я особисто не називаю це боротьбою, більше підходить, що я тролив те, що відбувається. До прикладу, прапором українським. Щоб була сутність їхню видно, що вони як собаки, які кидаються на вас…

      Що саме ви зробили?

      Якщо коротко, то я ще в грудні 2013 року, на знак солідарності з подіями, які відбувалися на Майдані, я вивісив прапор України на будинку. Його там зараз вже немає, бо прапор зняли поліцейські.

      До мене неодноразово зверталися ці правоохоронці, і працівники ФСБ, які відверто говорили, що якщо ти не знімеш прапор і не поїдеш звідси, то ми в тебе знайдемо зброю або наркотики і ти будеш сидіти.

      балух заручники сенцов
      Балуха окупаційна влада звинуватила українця у зберіганні набоїв і вибухівки / Фото: 24 канал

      Чи не було це аргументом, щоб зрозуміти, чим це все закінчиться? Ви ж в якійсь мірі на них наривалися.

      Було усвідомлення, що для того, аби мене підвести під якусь статтю, потрібно було затратити чималу кількість зусиль і ресурсів. Під час першого обшуку у мене вкрали фактично паспорт громадянина України і я вимушено перебував в напів легальному становищі без паспорта. В цей момент вони підселяють якихось агентів, які живуть в селі і вираховують моє місцезнаходження.

      Під час другого обшуку мене арештували вперше, це було спочатку 10 діб адміністративного арешту. Коли я відбував цей термін, вони на мене відкрили кримінальну справу за теж саме.

      Володимира Балуха затримали проросійські силовики 8 грудня 2016 року на півострові. Окупаційна влада Криму звинуватила українця у зберіганні набоїв і вибухівки, які нібито виявили у нього під час одного з обшуків. Чоловік неодноразово наполягав, що боєприпаси йому підкинули, щоб помститись за проукраїнську позицію.

      Потім ви повісили на будинку назву вулиці Героїв Небесної Сотні, як вона називалася раніше?

      Вона мала назву "40 лет победи". Ця вулиця так називалася спочатку і була побудована для переселенців після Чорнобильської катастрофи. Тому логічно було б, якби вона так і називалася. Але її назвали чомусь та, хоча вона була вже після 40-річчя перемоги.

      Вони хотіли, щоб я повісив на своєму будинку назву цієї вулиці і навіть принесли її. Так, я розмістив табличку на своєму будинку, але ідентифікував її як вулиця Героїв Небесної Сотні.

      Далі вам підкинули патрони і вибухівку, так?

      Так, і так символічно – підкинули під український прапор на горищі. І зробили екстреміста – людину, яка щось, начебто, готувала. До речі, багато питають з цього приводу, можливо щось було.

      балух сенцов заручнки
      Будинок Володимира Балуха у Криму / Фото: hromadske

      Але тут є показовий момент – після обшуку мого будинку правоохоронці на подвір’ї заглянули на секунду в сарай і одразу полізли на горище. І як тільки вони знайшли вибухівку, в ту ж хвилину припинився обшук.

      При тому, що ще був гараж, де є багато мотлоху. І логічно було б, знайшовши вибухівку, знайти щось до неї. Тобто люди точно знали кількість тих речей.

      Чи плануєте ви подавати до Європейського суду з прав людини?

      Однозначно. Вже є багато поданих матеріалів, які стосуються справи. Ще в 2016 році були подані заяви до ЄСПЛ. Потім вже через адвокатів, перебуваючи у в’язниці. Там і про незаконність арештів, ув’язнення, бо навіть не передбачається стаття.

      Перша 319 стаття, яку вони застосували, вона потрібна була для аргументування мого заарештування одразу після того, як знайшли ці набої. Сам факт не передбачає негайного зарештування, принаймні до рішення суду. Тому всі ці позови до суду вже є в пакеті з іншими справами та окремим кейсом.

      Читайте также: Життя після полону: родичі розповіли про плани звільнених бранців Кремля

      Вас від більшості вязнів відрізняє те, що у вас була принципова позиція. Ви розповіли, що в російській тюрмі для того, щоб отримати якійсь послуги треба всюди писати "прошу". І ви за три роки це жодного разу не написали. Більш того, ви написали кілька заяв на вимогу українського консула.

      4 заяви було написано не на вимогу, а на переконливе прохання українського консула. І ще було кілька заяв, які стосувалися передплати деяких видань. Проте слово "прошу" в жодній заяві не було. Це принципова позиція ... Так розбудована їхня система, яка вимагає постійного "прошу".

      Вас багато катували. Навіщо? Що ви мали зробити, щоб вони припинили?

      Це не моя остаточна відповідь, проте я схиляюся до того, що це через "любовь к искусству". Мене навіть ніхто не намагався завербувати, а просто довести до розуміння того, що ти в цьому світі ніхто і звати тебе ніяк. І все вирішує тільки сила. І ти маєш підкоритися, усвідомити, що ти повинен виконувати всі їхні вимоги. В разі їхніх вимог, ти напишеш і підпишеш що завгодно. Насправді, таких випадків багато і не хочу якийсь один наводити. Це не тільки до політв’язнів, а й просто до людей, коли треба якусь справу навішати. Ця система цим живе.

      Интересно! Непорозуміння з найріднішими та безробіття: як живе родина Володимира Балуха у Криму

      Обвинувачення у вас вже було, все було підписано, термін є – ви повністю у їхній владі. Ви нічого не можете їм зробити. Ви не бунтували. Що вони від вас хотіли?

      Покори і примирення.

      Що вони змушували вас робити?

      Вони змушують робити всіх. Якихось вимог, які стосувалися окремо мене, за виключенням деяких моментів – не було. Були побутові – "ты должен", "ти обязан", щоранку роздягнутися догола і присісти декілька разів. Такі принизливі й "шмони" при етапуванні. Відбваючи на етап, ти проходиш "шмон". Потім тебе приймає конвой і також "шманає". Я не хочу казати слово обшук, бо воно там ніде не застосовується.

      балух
      Володимир Балух / Фото: 24 канал

      Потім ти прибув, тебе приймають і знову цей "шмон". І кожного разу воно супроводжується зневажливими і принизливими командами. З тебе дресирують слухняну мавпочку, яка буде виконувати все, що вони забажають. І робити це миттєво з глибокою арабською покорою.

      Ви спілкувалися з ними, коли вони катували, допитували?

      Не зі всіма можна спілкуватися, бо буває, що в людини просто така стіна і нема взагалі сенсу розпочинати розмову. Були люди досить свідомі. Були випадки, коли розуміли, що відбувається у державі. У них завжди є ніша – ну це ж не ми тебе ув’язнили. Я кажу, що мені нема різниці, бо ви належите до однієї системи. Вони належать до системи, яка будується, яка "вдосконалюється" й існує. Цей режим узурпував владу на 1/7 частині суші і вони обслуговують цей режим. Одні ув’язнюють, а ніші утримують.

      Читайте также: Донеччанина бойовики засудили до 17 років за співпрацю з Україною: жахлива історія

      Їм це подобається, мені здається?

      Більшості – так. Одиниці серед них, які усвідомлюють і в плані комунікації вони будуть ставитися з повагою і преференції надають там, де це можливо. Наприклад, не можна курити, а він закриє очі на те, що ти взяв цигарку.

      Ви знали про акції, які відбувалися на вашу підтримку?

      Так. Я не знав, що аж таких масштабів це було. І я чудово усвідомлював, що в Києві є друзі, земляки мої. І не тільки земляки, які намагаються мені допомогти і підтримати. Борються за моє звільнення і що я став вже медійною персоною – у мене було це усвідомлення.

      Відчували, що це певна відповідальність?

      Звичайно, це відповідальність і з певного моменту ти відчуваєш велике щастя, коли починають надходити листи. Ти їх читаєш і розумієш, з якою цілісною людиною спілкуєшся. З листа ти відчуваєш до неї безмежну повагу і приходить усвідомлення, що ти навряд би з нею перетнувся і мав би щастя спілкуватися, якби не цей шлях, який ти і далі йдеш.

      У мене було велике усвідомлення того, що я сам собі ніколи не пробачу і не захочу вижити там будь-яким чином. Саме з огляду на чистоту цього шляху, яким я йшов.

      Яким чином ви протрималися без їжі 200 днів? Це ж серйозні наслідки для здоровя.

      Коли я був у в’язниці, я отримував багато листів від людей, там були цитати Ремарка, що стосується голодування, і там дуже влучно описано те, що відбуває людина, коли голодує. Видно власний досвід.

      балух українці в полоні рф заручники
      Володимир Балух голодував 200 днів / Фото: Крим.Реалії

      Насправді, на питання звідки беруться сили на голодування, скажу, що ні звідки. Коли ти впираєшся і розумієш, що з цим абсолютним злом, з яким змагається Україна, будь-яка твоя поступка його живить. Будь-який крок відступити від своєї позиції додає йому натхнення. Вони починають показувати пальцями і казати "от, бачите, які там герої".

      Це було самоусвідомлення, що не можна і на йоту поступатися, бо це надає сили злу і тоді починається його наступ. І з огляду на те, коли я розбудовував своє життя і перебування в полоні, я розумів, що не можна поступатися злу. Це додавало мені сил.

      З вашої точки зору, що Україна має робити чи не робити, щоб не підживлювати це зло і не надихати його продовжувати.

      По-перше, країна має зрозуміти, що вона прекрасна в єдності несхожих – скільки людей, стільки різноманіття, розуміння цього світу. Але для мене існує такий світогляд, який я умовно називаю "українськість". Для збереження нашої мови, традиції Україна має усвідомити, що розбудувати себе і власне майбутнє ми можемо лише на руїнах того Карфагену, який називається Кремлем.

      Жодним чином не поступаючись ні в чому, терпіти до останнього, чекати на свій шанс, вимагати від світового товариства розуміння і допомоги в боротьбі. І якщо ми програємо, то вони від цього програють ще більше.

      Интересно! Нова сорочка для Балуха: політв'язень приміряв вишиванку – зворушливе відео

      Нам потрібно зчепити зуби, терпіти і чекати на свій шанс та розбудовувати себе і власну свідомість. І вирощувати в майбутніх поколіннях відчуття власної гідності, честі і жити по правді, бо злом неможливо перемогти.

      powered by lun.ua
      Если Вы обнаружили ошибку на этой странице, выделите ее и нажмите Ctrl+Enter
      Комментарии
      Больше новостей

      Читай новости даже без интернета

      Скачать

      Читай новости даже без интернета

      Залиште відгук