Барак Обама виконує передвиборчі обіцянки. В ніч на 19 серпня солдат останнього бойового підрозділу збройних сил США залишив територію Іраку. По повне виведення американських вояків мова поки що не йде – на території цієї мусульманської країни залишаються більше 50-ти тисяч солдатів. Втім, перший крок зроблено – виведення бойових підрозділів поставило крапку у затяжній семирічній війні, яка вартувала американським платникам податків сотні мільярдів доларів. 4400 вояків армії США більше ніколи не стануть у стрій – вони стали жертвами численних нападів бойовиків, терактів та збройних сутичок у Іраку.
Ті, хто повертаються додому, сповнені оптимізму – вони пережили пекло війни, куди їх втягнули поза їхньою волею. Втім, вони знали, на що йшли, підписуючи контракт на службу в збройних силах. На батьківщині їх чекає двояке ставлення – родини раді, що сини повернулися додому. Дехто плюватиме їм услід, адже вони не захищали рідну країну, на чому наполягає офіційна пропаганда, а були окупантами на землі, куди їх ніхто не кликав.
Для когось вони герої, для когось вбивці. Хтось з них повернеться до буденних справ – роститиме дітей, піде у коледж, займеться власним бізнесом. Хтось зіп’ється, перебираючи фото загиблих товаришів чи пустить кулю в скроню – відгомін війни дістане їх навіть на батьківщині. А хтось, як сержант Вільям Джеймс з оскароносного «Володаря бурі» шукатиме і далі пригод на свою голову: знову піде на призовний пункт і поїде до Афганістану чи ще якоїсь гарячої точки – гарматне м'ясо завжди потрібне для встановлення демократії там, де є нафта.
До слова, уніформа загиблих чи поранених вояків, байдуже американців чи когось іншого, часом не знищується, а потрапляє до українських секонд-хендів. Її купують страйкболісти чи колекціонери – адже для когось круто купити пробиту кулями флягу для води чи пошматоване вибухом солдатське екіпірування. Всі ми полюбляємо гратися у війну, тільки хтось, замість іграшкових солдатиків, грається людськими життями.