Звісно, є варіант, що нічого. Проте, навіть Петро Порошенко, якого Путін зневажає настільки, що під кінець президентства не хотів говорити, коли Порошенко йому телефонував, – повертався з переговорів все ж не з пустими руками.

Важливо! Розведення сил біля Золотого почалося, – штаб ООС

Наприклад, остання зустріч лідерів держав у нормандському форматі у 2016 році завершилась домовленістю саме про ту "формулу Штайнмаєра" і саме про ті точки для розведення військ на Донбасі, що зараз є причиною гострого політичного конфлікту в Україні.

Володимир Путін ставиться до Володимир Зеленського поки що інакше, ніж до Порошенка. Без зневаги. І тому можна припустити, що нормандський формат за участі Зеленського може дати більше результату.

Однак треба усвідомлювати, що у нас в країні є принаймні сотні тисяч людей, які сприймуть будь-який можливий результат, окрім "нічого", – як капітуляцію. Отже, будуть протестувати.

Зеленський стверджує, що йому, перш за все, цікаві безпекові та гуманітарні питання на переговорах з Путіним. Бо обстріли не припиняються. Сотні українців і досі перебувають у полоні. За логікою Зеленського, говорити з Путіним треба хоча б для того, щоб спробувати встановити тишу та звільнити людей. Але чи цікаво ось саме це Путіну?

Щоб Путін віддав Україні полонених чи пішов якось далі у вирішенні безпекових питань, він захоче отримати щось від Зеленського. Що саме – зрозуміти, насправді, легко. Усе вже зафіксовано у Мінських угодах. Причому треба дивитись не тільки на конкретні пункти, що виписані, чи на їхню послідовність, але й на загальну логіку "Мінську". Це угоди не про вихід Росії з війни, а про політичні поступки, на які піде Україна, щоб отримати вихід Росії з війни. Україна за "Мінськом" зобов'язалась гарантувати, погодити, відновити, фінансувати і так далі. Жодних співмірних обов'язків Росії там немає.

Читайте також: Розведення військ і конфлікт із добровольцями: що сталося і як далі діятиме влада

До того ж, ці угоди базуються на ідеї, що передумовою мирного врегулювання має бути зменшення можливостей для бойового контакту між сторонами. Звідси – зобов'язання про відведення важкої зброї і техніки. Але чого варте таке відведення, якщо власне самі війська залишаться одне навпроти іншого? Так ситуація все одно буде непевною. Ось це й мотив для всієї історії з розведенням військ.

Тож, що буде в Україні, якщо Зеленський повернеться з нормандського формату, давши обіцянку продовжити розведення військ? У нас вже спалахнула загальнопатріотична істерика навколо розведення у Станиці Луганській та в Золотому. А якщо домовляться про розведення у інших точках – більш принципових? Або по всьому фронту?

Якщо у нас вже були десятки тисяч протестувальників на вулицях, коли Леонід Кучма підписав "формулу Штайнмаєра", ще й у не обов'язковому вигляді для держави, то що ж буде, коли цю формулу спробують зафіксувати в українському законодавстві?

Навіть якщо піти не за суто політичним контекстом, а говорити про соціально-економічне – про повернення підприємств в ОРДЛО під юрисдикцію України або про відновлення залізничного сполучення з містами на тій території, то все одно це неодмінно буде політизуватися та стане приводом для протестів.

Тому вже зараз треба готуватися до масштабної політичної кризи.

Зеленський отримав на виборах абсолютно демократичний мандат на проведення мирних переговорів. Його бажання припинити війну – легальне та легітимне. Суспільна більшість буде на його боці. Але це зовсім не аргумент для меншості. Ті, хто у кожному кроці влади бачить капітуляцію, просто проігнорують підтримку більшістю Зеленського, сказавши, що люди обдурені телебаченням або що це малороси та "грязь Москви". Для цієї меншості єдиний можливий шлях – не йти за "Мінськом" та воювати далі.

Чи зможе Зеленський переконати цих людей? Ні. Для них його президентство є помилкою від початку. Отож, вважається таким, що має бути припинене якнайшвидше. Не погодяться вони і з будь-якими намаганнями пройти за "Мінськом". В таких умовах немає жодного простору для компромісу, тільки для протистояння.

Пам'ятайте – йдеться про людей, які дуже особисто й емоційно ставляться до проблеми з війною, багато з них володіють зброєю та мають досвід бойових дій.

Як будемо виходити з цієї кризи? Та якою ціною? Вже зараз треба шукати відповідь на ці питання.

Між іншим: Розрахована на росіян, – Богдан відзначився новою заявою про формулу Штайнмаєра