Фактично, Росія виступила миротворцем, що врятував світ від чергової війни. Однак чи здатен цей вчинок покращити імідж Росії надовго? Публікуємо переклад статті Соненшайн.
Росія постійно намагається створити привабливий імідж
Весь цей ажіотаж навколо нещодавньої громадської дипломатії Росії щодо Сирії викликає певний скептицизм у тих, хто слідкував за російською стратегією впродовж останнього десятиліття. У тому, що Володимир Путін забажав написати коментар у The New York Times немає нічого дивного. Це лише частина кампанії, що її Росія розпочала ще у 2001-му.
Найбільше у російській дипломатії збиває з пантелику те, що вона набуває форм то стиснутого кулака, то дружнього рукостискання, залежно від своїх цілей на даний момент — при цьому постійно випробовуючи Америку, яка теж сама вибудовує собі популярність.
Ще з кінця 90-х вкорінилось усвідомлення, що вже не така потужна колишня Радянська імперія має погану репутацію у очах Америки та багатьох інших націй, тож росіяни вдалися до пошуків шляхів для покращення свого іміджу. А розпочали із того, що у 2006-му «завербували» американську спеціалізовану фірму із організації суспільної думки (Ketchum Inc. — «24»), якій вдалося організувати навколо особи Путіна чималий резонанс.
Росіяни завжди переймалися тим, як їх зображають американські медіа. Наприклад, не надто привабливим образом бандюг та мафіозі, що його часто втілювали в голівудських фільмах. Російські науковці написали не одну працю про мало не одержимість країни своїм місцем на світовій арені, приводячи також результати опитувань (як-от Gallup) щодо популярності Росії за кордоном.
Впродовж років російські високопосадовці намагалисся створити для Росії позитивний імідж у медіа. Старанно виводився неправдивий образ помічної та надійної країни. Для підтримки цього образу на Заході активно використовувалося телебачення, а згодом і Інтернет. Було створено інформаційну агенцію РІА (Російське агентство міжнародної інформації) із 80-ма офісами по всьому світу, а також Russia Today із аудиторією у 630 млн із 100 країн. Росіяни — також любителі вміщати додатки Russia Today до американських газет, аби нагадувати читачам про свою значущість.
Росія - значуща країна, але не країна мрії
Будемо відверті. Значущість Росії склано поставити під сумнів, проте її імідж у світі за останнє десятиліття значно погіршився, і на те є вагомі причини. Згадаймо хоча б кілька останніх подій: конфлікт Росії із її південним сусідом, Грузією, через спірну територію Південної Осетії у 2008-му. Далі — антагонізм із Україною у 2009-му, внаслідок якого Росія припинила постачання газу на українську територію. А низка корупційних скандалів навколо російської нафтової копманії, Газпрому, у які також було втягнуто ряд американських фірм?
Не забуваймо й про справу Магнітського — резонансні арешт та смерть у СІЗО російського аудитора, що став рупором прав людини. Ця справа призвела до російсько-американського конфлікту, санкцій зі сторони конгресу США, а також формування у квітні 2012-го «чорного списку» російських урядовців, на яких було накладено заборону на в’їзд до Америки. Картину довершують ув’язнення феміністського панк-рок-гурту Pussy Riot за спроби протестів проти російського уряду та переховування Едварда Сноудена — викривача секретної інофрмації Управління національної безпеки.
У стилі Росії — часто-густо робити негативні речі, при цьому намагаючись фігурувати «білою та пухнастою» у пресі. Одного дня вона влаштовує гоніння на дисидетнів, а наступного подає заявку на проведення Олімпіади. Співає оди Америці, а потім цькує її. А далі російський лідер пише статтю у Times.
Чи то хороші, чи то погані хлопці
Подібні «нариси» у американських виданнях — аж ніяк не нова практика для російських керманичів. Маємо гарний приклад 3-річної давності. У березні 2009-го, напередодні зустрічі із президентом Обамою на саміті «великої двадцятки», російський президент Дмитро Мєдвєдєв написав статтю у Washington Post, висвітлюючи нові американсько-російські відноситни, побудовані на спільних інтересах.
Він влучно згадав працю «Демократія в Америці» французького філософа Алексіса де Токвіля. У статті президент РФ пророкував «велике майбутнє для двох націй», додаючи, що «досі кожна з країн намагалася довести правдивість цих слів собі та світові, діючи окремо. Я твердо переконаний, що на даному повороті історії ми маємо працювати разом».
Варто зазначити, що росіяни зовсім не проти подібних «поворотів історії» — як, схоже, не проти і деякої неясності щодо свого іміджу чи то «хороших», чи то «поганих хлопців». Стаття у The New York Times викликала суміш обурення та цікавості, а також цілком передбачувану дозу критики від носіїв антиросійських настроїв на Капітолійському пагорбі, які переконані, що Америку пошиють у дурні.
Є й емоційна сторона ставлення американців до Росії. Ця країна незмінно викликає страх та захоплення на Заході передовсім через свою довгу та складну історію та культуру. Даються взнаки і спогади про Холодну Війну, коли стільки часу, сил та грошей було вкладено, аби захистити США від Радянського Союзу.
З Сирією Путін виграв у будь-якому випадку
Останні спроби Росії завоювати серця і голови інтригують та можуть бути цілком успішними, якщо виллються у якусь проміжну угоду щодо хімічної зброї. Визнання Сирією наявності у них складів хімічної зброї і наступна добровільна відмова принаймні від її частини — непоганий сценарій, при якому Росія отримала б лаври рятівниці ситуації. Якщо ж ця схема провалиться і атака сирійців Америкою буде неминучою, Росія не забариться звинуватити США, якщо щось піде не так. В обох випадках, на думку Путіна, гра «стоит свеч».
Що стосується США, то нам не залишається нічого іншого, як пристати на пропозицію Росії натиснути на сирійців, аби ті відмовились від хімічної зброї. Американці — прибічники мирних розв’язок коннфліктів, а тому ми без сумніву маємо спробувати цей варіант з Росією. Та у ході цієї дипломатичної дуелі між нашими країнами, ми маємо також пильно слідкувати за їхньою громадською демократією, маневрами і, звісно ж, діяти у інтересах власної національної безпеки.
Переклад та адаптація:
Анастасія Брюквіна та Ольга Липинська
Телеканал новин «24»