Ліквідувати його могли будь-де та у будь-який час. Загрози надходили одразу з трьох сторін – українських спецпризначенців (це вони відправили до пекла "Моторолу"), своїх поганих друзів (той самий "Ташкент" чи інші лідери бойовиків, вони ж немов павуки у банці), або ФСБшників, із якими він із кумом Сурковим зарубилися за владу у "ДНР".

Читайте також: Вбили Захарченка: факти з життя ватажка проросійських бойовиків Донецька

Перший варіант можна відмітати, оскільки хлопці, які стежили за Захарченком, кажуть, що українці тут ні до чого. Крім того, вони задокументували те, що сталося, та доповідали про підготовку до акції нагору (самі ці документи, звісно, засекречені). "Ташкента" теж можна відмітати, бо ж він і сам опинився на тому світі.

Читайте також: Дістали всіх: чому наближені до ватажка "ДНР" мріють, щоб "республіки" не стало

А от рука ФСБ тут видна неозброєним оком. По-перше, саме у дусі російських спецслужб було програти кулуарну боротьбу, але ліквідувати свого опонента. По-друге, про причетність спецслужб РФ каже й те, що вибуховий пристрій спрацював саме тоді, коли у автівці супроводу залишились російські ФСБшники, яких до Захара нещодавно приставили за наказом із Москви "для посилення безпеки" курляйтера. Скоріш за все, саме вони й натиснули на червону кнопку. Тим паче, "Сєпаром" володів особистий охоронець Захарченка, який пильно стежив, щоб у ресторані не було зайвих людей. Щось там встановити могли тільки люди із допуском.

Сам ватажок терористів отримав не сумісні із життям поранення, але ж, як там кажуть, Захарченко навіть без голови може керувати "ДНР". Як не дивно, але із величезною диромахою у його тупій башці він дотягнув до лікарні. Вижити шансів не було. Його поплічник Тимофєєв постраждав трошки менше, але ж хватило й цього. Через кілька годин він повісив перуку на пірамідку, як це зараз стало модним у "новоросів". Кого третього поранило під час вибуху, досі невідомо.

Отже, Захарченка передислокували до Кобзона, а що ж далі? Це питання досить просте. По-перше, "вибори" у "дирі" таки проведуть, бо ж чіплятися за владу більше нікому. По-друге, завдяки пропагандистським телеканалам та окупаційній "владі" "оберуть" саме потрібного росіянам кандидата. І от тут може бути два варіанти: перший – зливання "ДНР" як такої, то ж керувати окупованою територією посадять якогось нейтрального Васю, який потрохи намагатиметься реінтегрувати Донеччину.

Друга версія сценарію означатиме те, що ватажком недореспубліки стане кандидатура фесів. Хто це може бути – немає значення, головне, що ця людина влаштує масштабніший перерозподіл "віджатого" бізнесу на користь російських силовиків. "Зовнішня" політика "ДНР" при цьому не зміниться, бо на це немає політичної волі у Москві. Розглядати версію, за якої Сурков зможе у другий раз проштовхнути свою людину на трон, навіть сенсу нема. Ба більше, якби Путін захотів змінити Захарченка на когось нового, його помічник так куратор "ДНР" від Кремля просто передав би курляйтерові про необхідність залишити "посаду" та тікати. Але ж тут мова йде про фізичну ліквідацію, яку підтверджено спецслужбами як РФ, так і України.

Отже, спрогнозувати майбутнє "ДНР" досить легко: терористи-окупанти почнуть таку бійню за магазини, заводи та підприємства, що 90-ті здаватимуться раєм. Місцевим жителям від цього краще не стане, бо вони при будь-якому розкладі залишаються у програші. Такий собі цуг-цванг по-денеерівськи. Не треба бути Вангою, щоб передбачити панічну втечу багатьох вірних Захарченку "чиновників" у Росію. Каравани із награбованим, мабуть, вже стоять десь у Ростові.

Читайте також: Фантомні болі: чому Україна вестиме війну до останнього

А от чи стане Україні легше після знищення чорта, який уособлював нібито головну людину на захопленій частині Донеччини, побачимо. Принаймні, вже двох підписантів мінських домовленостей з боку терористичних осередків, немає на "посадах". Чи використають цей нюанс росіяни, думаю, стане зрозуміло найближчим часом.