Якось, у ході експерименту, команду охоронців одного аеропорту попросили взяти інтерв’ю у пасажирів стосовно їх планів на подорож. Серед них були підставні, які мали говорити завчену інформацію, а були реальні пасажири, які чекали на рейс. Завданням сек’юріті було викрити брехунів. Фактично, через неможливість заздалегідь передбачити кількість справжніх пасажирів, вийшло, що лише кожна 1000-на людина була підставною. Здається, знайти брехуна було майже неможливо...
Що б робили ви? Спостерігали за невербальною мовою, поведінкою? Погана ідея. Згідно з дослідженнями лише 50 з 20 000 людей виносять вердикт з точністю більш ніж 80%, інші роблять абсолютно необґрунтовані висновки.
Але охоронці ідеально впоралися із завданням, виявивши майже всіх підставних акторів. В чому їх секрет? В тому, аби відкинути здогадки і натяки, слідуючи точній техніці.
Останнім часом з’являється все менше публікацій на цю тему, а всі попередні сконцентровані на дослідженні методик невербального спілкування: нервовий сміх, верткі очі і т.д. Відомим прикладом є поведінка Біла Клінтона, коли він заперечував свій зв’язок з Монікою Левінські, то торкався кінчика носа, що тоді беззаперечно вказувало не недостовірну інформацію. Ідея в тому, що сама брехня викликає у людині сильні емоції, які вона не може тримати в собі — нервовість, почуття провини, іноді навіть збудженість. У випадку, коли ми думаємо, що маємо цілковитий покерфейс, наше тіло дає маленькі спалахи, які називаються "мікровиразами", вони і зводять нанівець всі спроби приховати істинну правду.
Проблема у великій кількості можливої поведінки людини в певній ситуації. Бувають випадки, коли в якомусь поруху співрозмовника ми бачимо, здавалося б, очевидну ознаку того, що він каже неправду, не враховуючи можливі нервові відхилення, що викликають саме таку жестикуляцію. На жаль, не існує єдиної енциклопедії невербального спілкування і винятків до неї. Однак ви не приречені бути постійними жертвами обману.
Автори експерименту радять користуватися якраз вербальним методом, за допомогою мови людини можна одразу зрозуміти, ким вона є, і чи варто їй довіряти.
Для цього найважливіше ставити "потенційному брехуну" відкриті питання. Вони змушують розширити межі завченої історії, можуть заплутати. Ставте запитання несподівано, аби сконфузити співрозмовника. Наприклад, цікавлячись передісторією, деталями... Якщо вам вдасться вивести брехуна із зони його комфорту, то він втратить впевненість, а відтак стане багатослівним. Головне, не перегинати палицю, ви спілкуєтесь з людиною, а не допитуєте її.
Пам’ятайте, аби виявити брехуна не потрібна магія або інтуїтивне шосте чуття, достатньо пара простих порад і крихта бажання.
Читайте також: ТОП-5 секретів, як підтримувати мозок у тонусі