Ось наприклад цей LCD-дисплей здатний оновлюватися 480 разів кожної секунди. Спеціалісти віддавна сперечаються, яким дисплеям надати перевагу - плазмі чи рідкокристалічним.

Плазмові панелі мають кращий контраст та здатні відтворювати швидку зміну кадрів. Натомість LCD-телевізори споживають менше енергії і у них - краща роздільна здатність. Наразі корейські спеціалісти працюють над покращенням рідкокристалічних дисплеїв.

Шоу електроніки у Лас-Вегасі - чудова можливість оцінити досягнення виробників. Тут - і маленькі фоторамки, і ці гігантські панелі, що монтуються прямо на стіну. Ось цей 55-дюймовий дисплей LG розробила зі спеціальною підсвіткою. Це, запевняють у компанії, значно покращило контрастність зображення.

Спеціалісти також розробили цифрову передачу сигналу прямо на екран - відтепер можна обійтися без проводів, що увесь час плутаються під ногами. І взагалі - сучасні LCD-панелі більше нагадують картини в галереї, аніж телевізор у традиційному уявленні.

У Токійському музеї фотографії існує експозиція, де всі експонати відображені на рідкокристалічних панелях. Експозиція Домінка Леймана "Йо ло ві" - це рімейк картини Гойї "Суд Інквізиції". Коли до неї підходить відвідувач, його зображення проектується на екран.

На картині Сема Тейлора-Вудса "Тихе життя" - таця з фруктами, які псуються впродовж двох тижнів. А Ясумаса Морімура перевдягнувся в "Дівчину з перлинною сережкою" Яна Вермеєра.

Куратор музею Сатомі Фухімура пояснює - сучасні цифрові технології у поєднанні з класичними творами мистецтва використовуються для освоєння нових напрямків у царині зображення.

Ось лише деякі з них: ″Водяний ліс″, ″Жінка у вечірній сукні″ та ″Земля піску″. Одна з кімнат музею повністю затемнена, а рідкокристалічні дисплеї відображають різноманітні рухливі картини.

Токійський музей фотографії раніше експериментував з експозицією фільмів, проте до такого поєднання передових технологій та мистецтва тут вдалися вперше.