Пан Юрій хизується колекцією глиняного посуду. Охочих навчає промислу одразу на фестивалі. Той спробував одного разу, прагне відчути себе гончарем ще раз. Гості фестивалю кажуть - ремісництво захоплює.
“Я буду, я стану гончарем. Піду на пенсію, і буду ліпити точно. Так, я сподівалася на щось дуже гарне. Але ясно, що то нелегко. Та я один зробила, і майже не я, це не я зробила”, - каже гість фестивалю Олександра Курій.
“Людей це зацікавлює, і не тільки тих, хто користується, а й тих, хто робить. Ну і переважна більшість зараз таких авторських речей, через те, що, ну як вам сказати, завод - це є завод, він потребує масовки, а це, так би мовити, індивідуальний пошив”, - каже гончар Юрій Моравський.
Тим часом в іншій частині замку - в дзвіниці над підземним храмом - влаштували фестиваль дзвонарського мистецтва. Серед учасників переважно священики і монахи. Завдяки їм мистецтво дзвоніння не зникає, а навпаки відроджується.
“Найголовніше - мати бажання, ну і терпіння, звичайно, щоб навчитися. Ноти є в дзвонах, але я навчилася без нот. Мені там показав один священик як дзвонити, основні прийоми - треба мати музичний слух”, - вважає черниця Свято-Стрітенського монастиря на Волині інокиня Дарія.
Попри палюче сонце, фестиваль зібрав не одну сотню гостей. Аби в уявному середньовіччі їм було не так спекотно, усім відвідувачам замку безкоштовно наливали квас.